Пеле для Кварцяного. Історія бразильського форварда на прізвисько Шумахер

«Був у нас неймовірний талант - Шумахер. Унікальний футболіст зі зростом 193! Пограв в «Удінезе» та «Аустрії». Після цих клубів переконати його приїхати у Луцьк було непросто, але нам вдалося. Як людина, Шумахер був непростим. Влаштовував уночі перегони Луцьком на авто, полюбляв бари, пиво, дівчат. Як тут устежити?! Не прикую ж його кайданами до батареї! Як тільки до Бразилії поїде - із зайвою вагою повертається. Коли Шумахер хотів, то грав як Пеле, а як не хотів, то ніяк його не примусиш. Я та мої помічники із ним не допрацювали, хоча ми й намагалися. Шумахера відпустили без моєї участі, він згодом у Португалії грав», - саме так декілька днів тому екс-наставник «Волині» Віталій Кварцяний «переніс» багатьох уболівальників вітчизняного футболу зі стажем на кілька десятків років назад, у період, коли ми все так само відчайдушно критикували наших футболістів, проте десь у глибині душі розуміли і з теплотою відчували - наш клубний футбол досить конкурентоспроможний на європейському континенті.

Височенного центрфорварда Шумахера, який був на контракті у «Волині» з літа 2011 до лютого 2014 років, мабуть, добре пам'ятають лише найуважніші шанувальники української Прем'єр-ліги, а також віддані фанати луцької команди. Відверто кажучи, цей легіонер не залишив суттєвого сліду ані у вітчизняному клубному футболі загалом, ані у окремо взятому історичному періоді «Волині» як команди зокрема.

Але якщо вже Кварцяний, нехай і відомий своїми яскравими промовами та епітетами, порівняв Шумахера із самим Пеле, то це як мінімум непоганий привід згадати бразильського екс-легіонера луцького клубу, і вкотре поринути у своєрідну приємну ностальгію…

***

Насамперед, давайте визначимося із прізвиськом. Чому все таки Шумахер, адже справжнє ім'я цього футболіста, котрий народився у останній день серпня 1986 року, - Тіаго Маєр Сантос. Ходять чутки, що це прізвисько безпосередньо пов'язане із Міхаелем, легендою «Феррарі» та Формули-1, який у період, коли бразильський центрфорвард тільки-но переходив з юнацького футболу до дорослого, саме готувався залишити великий спорт, що правда, як виявилося, не остаточно, бо через кілька років він повернувся. Кажуть, що Тіаго став Шумахером тому, що завжди був дуже швидким у роботі із м'ячем і нібито одного разу хтось назвав його саме так, після чого прізвисько щільно приклеїлося до нападника… Але, насправді, історія походження «другого імені» Тіаго Маєра Сантоса дещо інша.

«Із п'яти до семи років я грав воротарем у команді з міні-футболу», - розповідав сам форвард в одному з інтерв'ю. «У той час виступав німецький воротар Гаральд Шумахер, котрий блискуче грав на чемпіонатах світу 1982 та 1986 років. Оскільки я був білим, то мені дали це прізвисько на його честь».

Починав кар'єру футболіста Тіаго Маєр Сантос у «Атлетіко Паранаенсе». Влітку 2005-го 18-річний форвард дебютував за рідну команду у бразильській Серії А, зігравши до кінця того сезону загалом 11 матчів та забивши в них 3 м'ячі. Зокрема, у серпні Шумахер взяв участь у видовищній перестрілці «Атлетіко Паранаенсе» із «Крузейро», яка завершилася перемогою команди нашого сьогоднішнього героя з рахунком 5:4, а сам він, власне, влучним ударом на 90-й хвилині й приніс три очки «червоно-чорним».

Подейкують, що саме після яскравої перемоги над «Крузейро» та переможного м'яча у ворота цієї команди Шумахер і потрапив «на олівець» скаутам низки європейських клубів. На початку 2006-го центрфорвард на правах оренди перебрався до італійської Серії А, в якій на той час існував черговий пік попиту на іноземних футболістів. Шумахера взяв собі скромний «Асколі», який нещодавно підвищився у класі з Серії Б, однак це був свого роду випробувальний термін. Спершу «біло-чорні» планували обкатати бразильця у молодіжній команді, після чого, якщо вийде, - вивести його на рівень Серії А. Утім, не вийшло… І влітку 2006 року Шумахер повернувся назад до «Атлетіко Паранаенсе», так і не зігравши жодної хвилини за першу команду «Асколі».

Проте дебютувати в італійській Серії А в улюбленця Кварцяного все ж таки вдалося. Незабаром після відходу з «Асколі» він отримав другий шанс. Влітку 2006-го Шумахера за 250 тисяч євро в «Атлетіко Паранаенсе» викупив «Удінезе» - клуб, який багато разів прокручував ту саму схему: купував задешево молодих і невідомих футболістів, допомагав їм проявити свій потенціал й розкрутитися, після чого продавав за кілька мільйонів, а то й десятків мільйонів євро тим, у кого водяться гроші.

Заграти в основі команди Джованні Галеоне, де на той момент були досвідчені Вінченцо Яквінта та Антоніо Ді Натале, під якими діяв молодий та талановитий співвітчизник Шумахера Баррето, було завданням із безліччю «зірочок». І не дивно, що в нашого героя, який для Італії залишався тотальним ноунеймом, проявити себе в такій компанії і за такого рівня конкуренції не вдалося. А ще ж був у тому «Удінезе» й молодий ганський форвард Асамоа Г'ян, котрий до цього провів на контракті у клубі вже кілька років і встиг заслужити шанс у першій команді завдяки дуже вдалій дворічній оренді у «Модені».

У підсумку Шумахер у своєму першому сезоні в «Удінезе» зіграв в одному матчі Серії А. Дебют припав на виїзний поєдинок 10-го туру проти «Ліворно», у якому із 73-ї хвилини «маленькі зебри» опинилися у положенні сторони, що програє, й Галеоне довелося кидати у бій юного бразильця. Шумахер вийшов на 84-й хвилині замість Марко Мотти і загалом провів на полі одинадцять хвилин, включаючи компенсований час. Ці одинадцять хвилин, як виявилося, стали для нього єдиними у кар'єрі на рівні європейської топ-5 чемпіонатів…

Відверто кажучи, матч проти «Ліворно» не виглядав оптимальним моментом для ідеального дебюту. Гостьова гра. На момент виходу на поле команда програє у рахунку, та ще й з 69-ї хвилини діє у меншості через вилучення Ді Натале. Фанати «Удінезе», мабуть, на той момент тільки й запитувалися: «Хто такий цей Шумахер і невже він може врятувати команду від поразки?». Не зміг. Не вистачило ані досвіду, ані зіграності із рештою команди, оскільки за відведений йому час на полі Шумахер практично не торкався м'яча.

Незабаром після поразки від «Ліворно» боси «Удінезе» покликали працювати до клубу Массіміліано Аллегрі, котрий якраз був звільнений із «Гроссето». Наставнику-початківцю запропонували посаду свого роду технічного асистента в Галеоне, якого Массіміліано безмежно цінував та навіть називав своїм «духовним наставником».

Оскільки протягом вищезгаданого сезону Аллегрі вже працював у іншій команді, «Удінезе» не зміг офіційно підписати із ним необхідні папери і вже постфактум, у грудні 2007 року, Массіміліано вихопив за це тримісячну дискваліфікацію, оскільки дисциплінарні органи довели, що він у період перебування в «Удінезе» фактично виконував роботу для «маленьких зебр», допомагаючи або замінюючи Галеоне під час тренувань команди.

Що ж до Шумахера, то ані Галеоне, ані Аллегрі так і не розгледіли таланту цього рослого бразильського центрфорварда. У підсумку клуб вирішив додати нападника у довгий список тих, кого потрібно відправити в оренду. Почалася серія «поневірянь», яка включала іспанську «Сьюдад де Мурсію», французький «Діжон», австрійську «Аустрію»… В останній в Шумахера нарешті вдалося проявити себе так, що клуб викупив його контракт в «Удінезе».

У цей же період Шумахер нарешті усвідомив, наскільки суттєвою є різниця між бразильським та європейським футболом, і наскільки більше функцій на полі має виконувати футболіст його амплуа, аби претендувати на регулярне місце у складі.

«Між бразильським та європейським футболом величезна різниця», - розповідав Шумахер. «Коли я їхав [з Бразилії], тактика тут не мала такого значення, як у Європі. У Бразилії центральний нападник просто залишався попереду, статично, чекаючи на м'яч, щоб забити. У Європі все було інакше: нападник мав створювати простір для своїх партнерів по команді, допомагати вести гру».

Наприкінці серпня 2011 року, після трьох сезонів у Австрії, Шумахер залишив «Аустрію». Новим клубом у кар'єрі бразильця стала «Волинь», яка на той момент мала можливість платити відступні за підписання гравців. Дебютувати за волинську команду на рівні УПЛ Шумахер зумів уже наступного дня після підписання контракту - 26 серпня. Причому Віталій Кварцяний одразу ж кинув бразильця у бій, випустивши у стартовому складі на домашню гру з «Оболонню» (1:1). І загалом новачок очікування тренера виправдав: за 75 хвилин він відзначився результативною передачею на співвітчизника Майкона Перейру де Олівейру (згодом грав за «Шахтар» та «Маріуполь», а в лютому 2014-го загинув у ДТП), після чого його замінили.

Свій перший м'яч в УПЛ Шумахер забив у ворота «Динамо». Це була гра 13-го туру УПЛ-2011/12, яка проходила у Києві та завершилася фіаско гостей із рахунком 1:2. Втім, за ту поразку волинян навряд чи хтось міг сильно критикувати, адже в тому «Динамо» грали Шовковський, Михалик, Гусєв, Вукоєвич, Алієв, Бетао, Ідеє, Мілевський… Першу гольову комбінацію «біло-синіх» у тому матчі допоміг організувати молодий Ярмола (тоді ще й близько не Андрій Миколайович), а забивав тоді справжній Андрій Миколайович - Шевченко.

Що стосується безпосередньо м'яча Шумахера, то його височенний бразилець забив ударом головою після навісу із лівого флангу. Якби цей гол відбувся в УПЛ зараз, то його з дуже високою ймовірністю скасували б через офсайд. Однак тоді у вітчизняному чемпіонаті й близько не було ніякого VAR, та й відеонарізки з того часу на YouTube за якістю нагадують кінофільми з VHS, а не більш-менш сучасний футбол.

Усього за «Волинь» Шумахер провів 37 офіційних матчів, у яких відзначився 5 забитими м'ячами та 4 результативними передачами. Нескладно зрозуміти, чому цей бразилець так подобався Кварцяному: за величезного зросту, із яким йому справді легко можна було б залишатися в амплуа голкіпера, Тіаго мав непогану швидкість та відмінну рухливість, вміючи спритно й грамотно працювати корпусом, залишаючи своїх опонентів-захисників у дурнях. Наприклад, перед очима й досі стоїть забитий м'яч Шумахера у ворота «Дніпра» в Луцьку у поєдинку УПЛ-2013/14. Тоді в результаті швидкого розіграшу м'яча бразильський центрфорвард дуже спритно позбавився опіки Євгена Чеберячка, після чого вразив ближній кут воріт Дениса Бойка.

ВІДЕО

Але у лютому 2014 року Кварцяний констатував, що співпраця «Волині» із Шумахером завершена. Фактично клуб був змушений розлучитися із центрфорвардом через недобросовісне виконання останнім своїх зобов'язань за контрактом. Останньою краплею для босів «Волині», зокрема, стало те, що бразилець банально запізнився на зимовий збір команди після відпустки та ще й приїхав у неналежних фізичних кондиціях.

«У нас в команді взагалі ніхто не запізнився, окрім бразильця Шумахера. Він вирішив зайнятися вихованням новонародженої доньки. Мабуть, хоче подивитися чемпіонат світу у себе вдома... Що сталося? Шумахер запізнився після відпустки. А коли приїхав, у нас відбулася розмова, після якої клуб та гравець вирішили розлучитися. Тепер я зрозумів, чому Шумахер так довго розкривався в Україні - йому не вистачало максимальної концентрації. Його рішення підтверджує його стан, ставлення до футболу… Мені дуже шкода, бо із такою антропометрією та талантом бразилець міг грати у дуже гарних європейських клубах», - заявив Кварцяний.

Одразу після відходу з «Волині» Шумахер працевлаштувався на батьківщині - у скромній «Ферровіарії». Через чотири місяці бразилець отримав ще один шанс у Європі, підписавши контракт із португальським клубом «Академіка Коїмбра», який на той момент виступав в елітарному дивізіоні тамтешнього чемпіонату. Але, забивши 1 м'яч у 15 матчах, вже через півроку Шумахер залишив Європу й більше ніколи не виступав на високому рівні, хоча до Італії у 2015-му ще повертався, але лишень для декількох місяців виступів за маловідому команду із Серії Д - «Кастіадас», де в ньому бачили виконавця, який «зробить різницю», але були змушені вигнати через триматчову дискваліфікацію, яку Шумахер отримав через навмисний удар суперника у поєдинку проти «Фламінії».

У січні 2016 року Тіаго Маєр Сантос остаточно повернувся на батьківщину. Там він виступав протягом наступних семи років за маловідомі місцеві команди, намагаючись ще взяти від футболу те, чого не зміг через свій характер раніше. Здається навіть, згодом Шумахер справді став мудрішим, заявивши у 36, що в нього був розум хлопчика і що відтепер його колишні мрії забуті назавжди.

«У мене був дитячий розум. У молодості це непросто. В мене завжди був запальний характер, я сперечався із тренерами, вважаючи себе завжди правим. В результаті мені довелося постійно міняти команди, а тепер просто забути про те, про що я мріяв у юності», - заявив Шумахер.

Центрфорвард, якого Віталій Кварцяний порівнював із Пеле, завершив кар'єру достатньо безславно - на початку 2023-го у лавах команди «Операріо», яка має цікаве прізвисько «сільський привид». І це дуже символічно, адже Тіаго Маєр Сантос «Шумахер» так і не запам'ятався чимось серйозним у футболі - ані в Італії, ані в Австрії, ані в Україні, ані у Бразилії. Можливо, Віталій Кварцяний і правий, проводячи паралелі таланту цього гравця із Пеле, але якщо все ж таки висловлюватися не фігурально, а буквально, то на тлі «Короля футболу» Шумахер виглядав дійсно як той самий «сільський привид», не інакше…