Пілот Ф1: «Дражнили, що я циган, а директор сказав: у тебе немає шансів»

Дитинство Естебана Окона складно назвати звичайним. Якщо більшість майбутніх пілотів Формули-1 виростали у заможних сім'ях, то французький гонщик пройшов шлях, сповнений жертв і нестач.

Батьки Окона вклали все у його картингову кар'єру. Щоб утримати сина в автоспорті, вони продали свій будинок і автомайстерню, після чого тривалий час жили у каравані. Батько Лоран став механіком і інженером сина, а мати Сабріна - фактично його наставницею.

Попри обмежений бюджет, юний Естебан вигравав національні чемпіонати Франції й почав виступати на міжнародному рівні. Проте постійні подорожі призводили до пропусків у школі, а сам хлопець усе більше віддалявся від звичайного дитячого життя.

«Після гонки ми поверталися додому пізно вночі. Я прокидався вже біля школи - ми просто паркували караван перед нею, щоб не втрачати час. Часто ночували у родичів, бо власного житла не мали. У мене було небагато друзів. Однокласники дражнили: «Ти циган, що ти тут робиш?». Насправді представники мандрівної громади продали нам той караван, і я завжди ставився до них з повагою», - згадав Окон.

Займатися навчанням у таких умовах було непросто.

«Я часто пропускав уроки, бо вже в п'ятницю треба було бути на вільних заїздах. Одного разу директор школи сказав мені: «Припини цим займатися, ти нікуди не потрапиш. Це спорт для багатих. У тебе немає шансів». Дякую, що зруйнували мої мрії - але я зробив це, і довів, що він помилявся», - сказав нинішній пілот Хааса.

У 14 років Окон перейшов на дистанційне навчання: викладачі надсилали матеріали поштою, а мати допомагала йому з уроками. Згодом Естебана підписала менеджерська структура Gravity Sport Management, пов'язана з базою Енстоуна, що стало переломним моментом його кар'єри. Після здобуття титулу в Європейській Формулі-3 він приєднався до молодіжної програми Мерседеса.

Попри те, що історія Окона стала прикладом наполегливості, сам пілот не радить повторювати його шлях:

«Не раджу нікому робити так, як ми. Освіта - це дуже важливо. Потрібно сумлінно вчитися, бо ніколи не знаєш, що приготувало майбутнє».