Що пішло не так у фаворитів та чи справді Ферстапен у боротьбі за титул Ф1?

Гран-прі Азербайджану, який відбувся з 19 по 21 вересня, став одним із найбільш непередбачуваних етапів сезону як за підсумками кваліфікації, так і самої гонки.

Звичні домінатори чемпіонату, команда Макларен, несподівано провалилася в суботу, а в неділю не зуміли протидіяти відверто слабшим суперникам. Натомість Макс Ферстаппен із Ред Булл оформив другу перемогу поспіль - такого результату він не мав уже 15 місяців. Це одразу відновило розмови про можливе повернення нідерландця в чемпіонську боротьбу.

Не бракувало і запеклих дуелей серед пілотів команд-середняків, які боролися далеко не за останні позиції. Карлос Сайнс та Ліам Лоусон після несподівано високих результатів у кваліфікації намагалися втримати позаду фаворитів, хоча вийшло це не у всіх.

Що саме визначило хід гонки, чи могло все скластися інакше та як змінилися шанси претендентів на титул - про все це піде мова у цьому матеріалі.

Провал Макларен

Другий етап поспіль чемпіонат приймала траса з не найбільш сприятливими умовами для помаранчевих болідів. Їхні сильні сторони - контроль температури та зносу гуми, а також середні й високошвидкісні повороти. Баку ж, як і Монца два тижні тому, не був вимогливим до менеджменту шин, а зв'язки технічних, але не надто швидких поворотів не дозволяли розкрити потенціал машини. Хоча ситуація виглядала краще, ніж на попередній трасі, головна проблема полягала в іншому: найдовша у календарі пряма між 16-м і першим поворотами залишалася слабкістю Макларена, що вже підтверджувалося попередніми етапами.

На тренуваннях команда знайшла налаштування для максимальної швидкості у середньошвидкісних поворотах, пожертвувавши стабільністю. Проте результат був далеким від ідеального: у кваліфікації Ландо Норріс показав лише сьоме місце й там же фінішував. Бос команди Андреа Стелла зазначив, що пілот максимально використав можливості боліда.

Щоб зрозуміти, чи був це справді максимум у Баку, варто згадати кваліфікацію: Ландо міг боротися за поул, але дощ і вітер у фіналі спричинили помилки суперників та зупинку сесії. Норріс виїхав першим, щоб гарантовано показати результат, але фактично розчистив трек для інших і сам помилився у 4-му та 15-му поворотах. Навіть без них його максимумом було б лише другий ряд, тоді як ті, хто виїхав пізніше, отримали перевагу через покращення умов.

Головний шанс відіграти позиції для Ландо Норріса був на піт-стопі, щоб вийти з потягу ДРС суперників попереду, але команда провалила його, зробивши зупинку за 4,1 секунди замість оптимальних 2,0-2,5. Через це він опинився позаду Лоусона та Леклера, і навіть якщо пілота Феррарі вдалося обійти, Лоусон уповільнював усіх інших. Симуляція колишнього пілота Формули-1 і експерта F1 TV Джоліона Палмера показує, що при вдалій зупинці Норріс міг би випередити дует суперників і скористатися кращим темпом.

Варто зазначити, що головні втрати були не у гонці - навіть провал команди на піт-стопі не мав такого значення, адже суперники не становили б йому реальної загрози, якби той кваліфікувався краще. Проте через усі проблеми йому вдалося відіграти лише шість очок у чемпіонаті від Піастрі.

Гірше ситуація лише у Оскара Піастрі, який двічі помилявся протягом вікенду: у кваліфікації він спровокував останні червоні прапори, а у гонці провалився на старті й одразу потрапив у аварію.

Ще на самому початку заїзду австралійця чекала невдача: він допустив фальстарт, після чого скинув газ, а система двічі його зупиняла, щоб мотор не заглох. У будь-якому випадку штраф був неминучий, тож дії пілота не мали сенсу й лише відкинули його назад. Ключовою стала аварія через кілька секунд: під час атаки на Естебана Окона з Хаас Піастрі переоцінив свої можливості у п'ятому повороті та влетів у стіну.

Причини невдач прості: поєднання власної помилки й нервів. Можна відзначити лише зміну балансу гальм на кермі напередодні, яка не була вирішальною. На щастя для нього, Норріс не скористався цією ситуацією сповна. Головне тепер - чи повернеться Піастрі до свого рівня у решті сезону, чи нерви почнуть впливати на його виступи. Наступні етапи обіцяють бути дуже цікавими у боротьбі за титул.

Ред Булл: знову на вершині?

Австрійський колектив вдруге поспіль витиснув максимум із боліда та стратегії. Проте головне запитання залишається: чи був би такий результат можливим без проблем у суперників?

Баку - це швидкісна траса зі схожою філософією до Монци. Обидві конфігурації підходять Ред Буллу, і команда змогла скористатися цим фактором. Водночас усі сесії вказували, що австрійці не є беззаперечними фаворитами, а лише серед претендентів. У кваліфікації ситуація підтвердилася: Ред Булл став єдиною командою, яка виконала все без помилок. Якби не проблеми у Ферарі та Макларена, шансів у нідерландця на поул і перемогу було б значно менше. За темпом Ландо Норріс та Шарль Леклер виглядали швидше.

Та саме збої конкурентів відкрили дорогу до успіху. Піастрі та Леклер закінчили спроби в стіні, Норріс із командою припустилися серії помилок. Натомість Ферстаппен зробив усе вчасно й бездоганно. Він наполіг на стратегії хард - мідіум, яка виявилася найкращою, впевнено стартував і відмінно провів рестарт. Далі залишилося лише втримати перевагу. У підсумку Макс оформив шостий у кар'єрі Гранд слем, зрівнявшись із Хемілтоном і ставши першим, хто робить це п'ятий рік поспіль.

Чи означає це повернення у чемпіонську боротьбу? Після літньої паузи Ферстаппен набрав найбільше очок серед усіх і скоротив відставання від Піастрі до 69. Та його успіх базується здебільшого на максимізації шансів на тлі невдач суперників. Відтворити таке на кожній трасі буде непросто. Так, попереду ще Лас-Вегас і Бразилія, де Ред Булл має бути сильним, але на більшості етапів ситуація навряд чи повториться.

Наступним ключовим випробуванням стане Сінгапур. Ця траса має максимально розкрити сильні сторони Макларена. Якщо Ферстаппен зуміє нав'язати бій і там, а суперники знову припустяться помилок, чемпіонат отримає нову інтригу.

Феррарі

Після тренувань саме Скудерія виглядала одним із фаворитів у боротьбі за перемогу. Проте крах у кваліфікації виявився вирішальним, як і для Макларена. Першим вибув Хемілтон, який не зміг пробитися у третій сегмент, тоді як Леклер вже потрапив і був достатньо швидким для боротьби за поул. Але першим розбив болід у 15-му повороті і завершив виступи 10-м на старті.

У гонці відігратися вдалося лише частково. Хемілтон застосував стратегію переходу з жорсткого комплекту на середній і під кінець показав найкращі темпи, тож команда попросила Льюїса поступитися, щоб він мав шанс на обгін. Але через потяг ДРС це було майже неможливо.

Колектив вирішив повернути позицію монегаску, і Леклер поступився, але зробив це на фінальній прямій, і Хемілтон не встиг вчасно загальмувати, залишившись попереду. З огляду на позиції в команді це не викликало великого розладу, але має стати уроком на майбутнє.

Перша smooth operation Вільямс

Карлос Сайнс зміг максимально скористатися непередбачуваними обставинами на трасі та показати найкращий результат у кваліфікації для Вільямс за останні роки. Поки інші пілоти стикалися з проблемами або аваріями, іспанець використав шанс і виборов другу стартову позицію, залишивши позаду свого напарника Алекса Албона, який стартував лише 20-м. Для команди це стало найвищим результатом з Гран-прі Бельгії 2021 року.

Сайнс зазначив, що вдало зібрав круг і опинився у правильний момент на правильних шинах. Очікуючи дощу, він одним із перших показав час у третьому сегменті та одразу пішов в атаку на максимум, розуміючи, що другого шансу через зміну погодних умов може й не бути. Очільник команди Джеймс Ваулз підкреслив, що після Монци Вільямс багато працювала над прогрівом шин і витисканням максимуму з боліда у кваліфікаціях, і це дало результат.

У гонці утримати стартову позицію виявилося не менш важливим. Болід Вільямс показав високий темп, а стратегія команди дозволила Сайнсу залишатися попереду суперників у потязі DRS. Єдиний пілот, який зміг обійти його, був Джордж Расселл з Мерседеса, але молодшого напарника британця Сайнс утримав позаду. Завдяки цьому він став першим пілотом за 32 роки після легендарного Алена Проста, який потрапляв у трійку найкращих у складі Феррарі, Макларена та Вільямс - трьох найуспішніших команд в історії Формули-1.

Мерседес

Ще одним колективом, який зміг скористатися невтішними результатами конкурентів, став Мерседес. Команда з Бреклі мала відмінний темп і реалізувала його без жодних хитрощів.

Джордж Расселл перед початком вікенду відчував нездужання і чесно зізнався на прес-конференції, що у Сінгапурі навряд чи зміг би пройти всю гонку. Але у Баку він показав значний запас темпу і був швидшим за всіх на трасі, окрім Макса Ферстаппена. При цьому Макс провів всю гонку у чистому повітряному потоці, тоді як Расселл по черзі боровся з Шарлем Леклером і Кімі Антонеллі.

Крім того, команда грамотно відреагувала на спробу Вільямс та Сайнса, які намагалися переграти їх стратегічно завдяки ранньому піт-стопу. Хоча у Карлоса після зупинки шини були свіжішими, проблема полягала в тому, що через умови на трасі та особливості покриття шини працювали довго, і контраст між старими та новими був незначним. Тому Сайнс, зробивши піт-стоп на 28-му колі, почав відігравати позиції лише з 37-го кола.

Натомість швидший Расселл видав відрізок, який дозволив йому збільшити відрив до 20 секунд - достатньо для безпечного піт-стопу. Крім того, Джордж ідеально спрацював на піт-лейн: загальний час його зупинки склав 19,8 секунди, що стало мінімальним серед усіх команд. Він агресивно увійшов на піт-лейн і вчасно, але максимально точно загальмував перед лінією лімітора. Таким чином, Расселл повністю реалізував свій потенціал і провів блискучу гонку.

Рейсінг Буллз: коли усе не так однозначно

Ліам Лоусон та молодші пілоти Ред Булл стали беззаперечними героями кваліфікації та гонки Гран-прі Азербайджану. Новозеландець посів третє місце, мінімально випередивши дует Мерседеса, а також успішно стримував атаки швидших суперників протягом усієї гонки. Це важливі очки як для нього особисто, так і для команди, а в підсумку Лоусон фінішував на найкращій позиції - п'ятому місці, пропустивши лише дует Мерседеса.

Проте за чистим темпом Ліам був лише десятим у першій десятці. Попри місцями слабший темп, налаштування боліда на максимальну швидкість і смілива атака на Юкі Цуноду дозволили йому втримати позицію попереду значно швидших пілотів Ред Булл, Макларена Норріса та дуету Феррарі. Ймовірно, якби він не впорався з цим завданням, у середині очкової зони боротьба була б набагато інтенсивнішою. Але Лоусон виконав свою роботу на максимум, забезпечивши результат для себе та команди.

На його фоні напарник Ісак Хаджар провалився, фінішувавши лише десятим. У кваліфікації француз демонстрував стрімкий прогрес, випереджав свого напарника та до останнього повороту претендував на друге місце поряд із Сайнсом, але помилка у фінальному повороті зруйнувала його шанси. Після гонки Хаджар різко розкритикував стратегію команди по радіо. Можливо, він просто не зміг правильно розподілити швидкість на трасі та адаптуватися до умов, але шанси на кращий результат були втрачені.