Схилимо голови. Тіла лідера фанатів Маріуполя досі не знайшли

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує фаната маріупольського «Металурга» Миколу Самофалова, який звільняв рідне місто в лавах «Азова» від кацапської нечисті 13 червня 2014-го, а поліг на Донеччині рівно 11 років тому, 27 серпня 2014 року. Його тіло досі не знайдене.

Життєвий шлях

Микола Самофалов народився 19 грудня 1990 року в Маріуполі на Донеччині, навчався в загальноосвітній школі №65 рідного міста, а після восьмого класу перейшов до спортивної школи №4. Спорт займав у житті юнака важливе місце. Він займався легкою атлетикою, брав участь у змаганнях зі штовхання ядра, виконав звання кандидата у майстри спорту, а згодом став тренером.

На фанатський сектор маріупольського «Металурга» Микола прийшов у сезоні-2006/07. З того часу він брав участь майже у всіх навколофутбольних подіях. Микола був прикладом футбольного хулігана і найбільш габаритною людиною руху. Йому був цікавий ліс, події в місті, підтримка на секторі і виїзди. Самофалов займався єдиноборствами та вів здоровий спосіб життя.

У цивільному житті Микола працював металургом на одному з промислових підприємств Маріуполя, мав дуже важкий графік «з четвертої на п'яту», або в народі «прощавай, молодість». Так називають робочий розклад зі змінами по дев'ять годин, коли доводиться працювати чотири зміни в першу, потім чотири зміни в другу, потім чотири зміни в третю, і лише потім повноцінний вихідний день. З таким божевільним графіком хлопець ще й знаходив час на футбол і рух.

У фанатському середовищі він мав прізвисько Ядро. Одноклубники згадують Миколу як одного з найяскравіших людей у середовищі фанатів. Він той, хто вів молодь за собою, з кого брали приклад. Один з тих, за ким йшла додому міліція після певних вуличних подій. Один з тих, хто брав участь в перших переможних навколофутбольних подіях Маріуполя. Один з тих, хто був на етапі зміни поколінь, зміни правил і зміни справ у русі.

Бойовий досвід

Взимку 2013-2014 років, під час подій Революції Гідності Самофалов вставав на захист патріотичного населення та брав участь в акціях прямої дії проти сепаратистів. В 2014-му він був одним з перших представників ультрас-спільноти, які стали до лав ледь створеного «Азову». 13 червня Микола брав участь у звільненні Маріуполя від російських терористичних сил. До слова, цю дату вважає своїм другим Днем народження екс-тренер маріупольського футбольного клубу Микола Павлов.

Загибель

27 серпня 2014 року група розвідки «Азову» потрапила в засідку під час виконання бойового завдання в районі села Олександрівка, що неподалік Новоазовська на Донеччині. Військовий із позивним Ніс згадував: «У нас була чітка інформація, що російські війська перейшли кордон України в районі Новоазовська і по всій лінії загалом. Хлопці виконували бойове завдання, внаслідок чого потрапили в засідку, і їх взяли в полон». З рідних у Миколи була тільки бабуся, якій повідомили по телефону, що його більше нема в живих.

З «азовців», які тоді потрапили у засідку, двоє перебували у заручниках, - Максим Худан («Севастополь», командир групи) і Роман Біленький («Рамзан»). Протягом місяця після зникнення надходила інформація, що вони поранені, у полоні. Максим Худан з полону дзвонив побратимам. Достовірних відомостей про їхню подальшу долю немає.

Вшанування

30 червня 2015 року рішенням сесії Маріупольської міської ради Миколі Самофалову присвоєне звання почесного громадянина міста (посмертно).

У серпні 2015-го в будинку культури «Молодіжний» у Маріуполі відбулася презентація документального фільму «Ядро», присвяченогго Миколі Самофалову.

З 2016-го колективи «Проект 32» та «Братія» проводили постійні турніри зі змішаних єдиноборств, присвячені пам'яті мужнього маріупольського фаната. Також «Проектом» у 2017 році було ініційовано вихід команди у футболках із зображенням Ядра на матч проти зірок українського футболу та створення двох банерів. Попередньо очікувалося, що в цих футболках вийдуть на поле в матчі чемпіонату України «Маріуполь» і «Динамо», але Суркіс-молодший не пустив команди до міста на берегах Азову.

Станом на зараз про доля Миколи Самофалова нічого невідомо, його тіло не було знайдене.