«Її енергія захоплювала». Українська біатлоністка – про загибель Дальмайєр

28 липня відома колишня біатлоністка збірної Німеччини Лаура Дальмайєр разом із напарницею вирушила в альпіністський похід на гору Лайла-Пік у пакистанському Каракорумі. Під час сходження на німкеню зійшов каменепад, і Лаура залишилася нерухомою на схилі.

Рятувальники вирушили на пошуки спортсменки та зафіксували відсутність ознак життя. Маленька надія в біатлонному світі жила, доки 30 липня не з'явилася офіційна заява про її загибель.

Одна з найяскравіших біатлоністок свого покоління пішла з життя у доволі ранньому віці - 31 рік. Її слід у біатлоні залишиться назавжди.

Ексклюзивно для Sport.ua українська біатлоністка Любов Кип'яченкова розповіла про особливі риси Дальмайєр, її здобутки, раннє завершення кар'єри та трагічну новину.

- Чи слідкувала за карʼєрою Лаури Дальмайєр? Можливо німкеня була для тебе прикладом чи натхненням?
- Так, вона була для мене фавориткою, тож слідкувала за нею навіть після закінчення її спортивної кар'єри.

- Чим на твою думку Лаура виокремлювалася серед інших біатлоністів? У чому її головна особливість?
- Знаєте, на перший погляд, всі спортсмени здаються майже однаковими - ті ж тренування, цілі, форма, техніка… Але в кожного є щось особисте, що видно не на папері, а в погляді, в моменті.

Мені завжди імпонували люди, які залишаються щирими попри тиск великого спорту. Лаура для мене якраз така - відкрита, справжня, із внутрішнім стрижнем. Її бойовий настрій - не показовий, а природний. Саме це й вирізняло її серед інших: не тільки результати, а енергія, яку вона несла на старті і поза трасою. Це те, що справді захоплює.

- Протягом своєї кар'єри Дальмайєр завжди знаходилася в призерах, демонструвала високий рівень результатів - 2 золота Олімпіади, 5 перемог на ЧС. На твою думку, в чому секрет стабільності Лаури? Це так впливала фізична готовність чи ментальна стійкість?
- Я думаю, що в її випадку спрацював ідеальний баланс - фізична форма, ментальна стійкість і ще дещо важливе: витримка. У біатлоні без цього тріо ніяк. Можна бути сильним тілом, але не витримати напругу. А можна бути сильним духом, але не дотягнути фізично. У Лаури все це поєднувалося дуже природно - і, мабуть, саме в цьому її секрет.

- Можеш пригадати гонку чи знаковий епізод з кар'єри Лаури, який запам'ятався тобі найбільше? Можливо якась з перемог Дальмайєр?
- Не можу сказати, що якась конкретна гонка Лаури мені запам'яталась найбільше - кожна з них була по-своєму сильною. Але Олімпійські старти - це зовсім інший рівень емоцій. Ти дивишся їх із відчуттям, що тут уже не просто боротьба за чергову перемогу, а справжній виклик - і тіло, і розум, і нерви мають бути на межі. Адже олімпійську медаль хоче кожен, але витримати цю напругу - вдається не всім.

Тому найбільше мені запам'яталися гонки в Пхьончхані: особливо гонка спринт, приємно було бачити, як Віта Семеренко склала гідну конкуренцію Дальмайєр. Це була дійсно яскрава і сильна боротьба, яка залишає слід у пам'яті.

- Лаура завершила кар'єру в біатлоні у 25 років через брак мотивації. Як ти вважаєш, чи не рано німкеня попрощалася з біатлоном? Чи могла б вона досягти ще більших спортивних висот, якби залишилася у спорті довше?
- На мою думку - так, Лаура Дальмайєр дійсно завершила кар'єру рано і, можна сказати, несподівано. У 25 років у багатьох спортсменів кар'єра тільки набирає обертів, а Лаура вже мала за плечима титули олімпійської чемпіонки, перемоги на чемпіонатах світу та Кубках світу. Я більш ніж впевнена, що вона могла б досягти ще більше - як мінімум продовжити домінувати на провідних стартах.

Але її історія дуже нагадує мені приклад Магдалени Нойнер, яка також залишила біатлон на піку форми. Це змушує замислитись: можливо, ми не знаємо всього. Адже за межами спорту - особисте життя, внутрішній стан, втома, нові цілі, інтереси. У кожного свій шлях і свій ритм. І хоч всім уболівальникам, хотілося б бачити улюблених спортсменів якнайдовше на трасі, ми маємо поважати їхній вибір.

- Якою була твоя реакція на загибель Лаури? Які емоції вирували в тобі?
- Це була дуже сумна і шокуюча новина для всіх нас. Я досі не можу до кінця повірити в те, що сталося. Здається, ніби ось-ось з'явиться новина, що Лауру знайшли, що все було непорозумінням, і життя знову увійде в своє русло. У нашій країні й так надто багато втрат - і кожна нова новина ранить ще глибше. В такі моменти хочеться вірити, що надія є завжди, навіть маленька, навіть крихітна.

- А як відреагували на трагедію партнери по збірній? З кимось спілкувалася після цієї новини?
- Я тоді була на зборі з командою. Усі були пригнічені - новина шокувала, навіть попри те, що ми не були з Лаурою настільки близькі. Просто стало дуже сумно.

- У Німеччині планують перейменувати парк у честь Дальмайєр, ти підтримуєш таку ідею?
- Так, я підтримую цю ідею. Чому б і ні? Дальмайєр була гідною людиною, яка зробила значний внесок у розвиток суспільства. Вшанування її імені таким чином є доречним та символічно кроком.

- Як я помітив, ти полюбляєш проводити час в горах, це свого роду відпочинок для тебе. Чи вплинула трагедія Лаури на твоє відношення до гір?
- Так, для мене гори - це своєрідний відпочинок і водночас перезавантаження. Ніщо не заряджає так, як підкорення нових вершин і свіже гірське повітря, яке допомагає впорядкувати думки.

Після трагедії з Лаурою мені справді стало трохи лячно, але згодом я усвідомила: життя іноді буває несправедливим і непередбачуваним. Воно може обірватися будь-де - навіть якщо просто лежиш вдома на дивані. Тому не варто жити в страху чи обмежувати себе. Гори залишаються для мене місцем сили, і я не хочу відмовлятися від того, що дарує мені натхнення і внутрішній спокій.