Нову Зеландію тренує учень Грема Тейлора, який мріяв залишити Англію

Збірна Нової Зеландії - це зовсім не розпещена у футбольному світі команда, про успіхи якої в Україні чули одиниці. За всю історію «всі у білому» («All Whites» - прізвисько новозеландців) лишень двічі пробивалися у фінальні частини чемпіонатів світу. У 1982 році це трапилося уперше, коли команду на мундіаль в Іспанію повіз харизматичний англійський тренер Джон Едсхед, а у 2010-му до ПАР збірна Нової Зеландії вирушила під керівництвом Рікі Херберта, котрий став першим новозеландцем в історії, який і грав на чемпіонаті світу, і згодом був коучем команди-учасниці цього престижного змагання.

На тлі Едсхеда та Херберта персона нинішнього «керманича» національної збірної Нової Зеландії Даррена Бейзлі виглядає, безумовно, не такою яскравою. Втім, 52-річний англієць перебуває на шляху до визнання та слави, як мінімум, за мірками Нової Зеландії - країни, яку він вже вважає рідною.

Саме під керівництвом Бейзлі новозеландці у березні цього року у вирішальному матчі кваліфікації від зони Океанії розбили збірну Нової Каледонії (3:0), виборовши путівку до фінальної частини ЧС-2026. Після цього успіху Бейзлі зізнався, що двадцять років тому, коли вперше переїхав із Англії до Нової Зеландії, він навіть уявити не міг, наскільки порідниться з цією країною та її національною командою з футболу.

Бейзлі народився та виріс в Англії, а у професійному футболі дебютував у 17 років в лавах рідного для нього «Вотфорда». Виступаючи на позиції правого захисника, Даррен відіграв 283 матчі за «шершнів», а у 1992-му навіть провів свій єдиний поєдинок на міжнародному рівні, взявши участь у товариській грі з однолітками із Угорщини (2:2) у футболці молодіжної збірної Англії. То була команда, у якій запалювали Енді Коул, Рей Парлор та Уго Ехіогу, котрі згодом стали відомими фігурами у англійському футболі.

У складі «Вотфорда» Бейзлі ставав переможцем другого дивізіону англійського футболу, а згодом перебрався до «Вулверхемптона» (80 матчів), із якого ще через три роки перейшов до «Волсолла» (99 матчів). Трансфер до табору «шорників» став для Даррена доленосним. У цій команді він опинився того ж дня, що й захисник збірної Нової Зеландії Денні Хей. Знайомство із ним, а також з деякими іншими представниками цієї нації остаточно посилили якийсь абсолютно неусвідомлений, як зізнавався сам Бейзлі, його «зв'язок із Австралазією».

«Коли я був у «Вотфорді», ми із Річардом Джонсоном були учнями в академії. Я провів з ним у одній команді 10 років. Потім, вже у лавах «Вулверхемптона», я був гарним приятелем із [колишнім захисником збірної Австралії та нинішнім головним тренером китайського «Шанхай Порт»] Кевіном Мускатом. Також за «вовків» грав Стів Коріка. Отже, у мене був великий зв'язок із цією частиною світу. Ще коли я грав в Англії, мене одного разу назвали австралійцем».

У «Вулверхемптоні» в Бейзлі також склалися міцні дружні стосунки із Нілом Ембленом - хавбеком, котрий зіграв на рівні англійської Прем'єр-ліги, але потім також, як і Даррен, перебрався у «Волсолл». Не дивно, що влітку 2005-го Денні Хей, котрий повернувся на батьківщину, переконав босів «Нью Зіланд Найтс» підписати парочку його гарних знайомих із табору «шорників» - Даррена Бейзлі та Ніла Емблена. «Лицарі» тоді саме створювалися як нова франшиза спеціально під участь у австралійській А-лізі, але загалом керівництво «Нью Зіланд Найтс» відверто недооцінило рівень, в тому числі й фінансування, необхідний для виступів у еліті австралійського футболу. Незабаром цей проект втратив ліцензію, яку підхопив «Веллінгтон Фенікс» - єдиний донедавна (із березня минулого року в еліті австралійського футболу грає також новостворений «Окленд», який також представляє Нову Зеландію) професійний футбольний клуб Нової Зеландії, який грає у австралійській А-лізі.

Вже через рік після переходу Даррен Бейзлі був змушений покинути «Нью Зіланд Найтс». Втім, захисник не мав жодних сумнівів у тому, що він продовжить залишатися у Новій Зеландії. Справа в тому, що він разом із родиною давно мріяв залишити рідну Англію та перебратися жити у інше місце.

«Коли ми [з дружиною] поїхали з Англії, ми емігрували остаточно, продали усе, зібрали речі та переїхали. Ми завжди планували поїхати з Англії. Це сталося б у будь-якому разі. Ми гадали, що переберемося жити до Європи. Але після того, як ми побували у Новій Зеландії, то зрозуміли - кращого місця у світі немає».

Дружина Бейзлі Сенді, яка переїхала до Нової Зеландії, коли їхні дочки ще навчалися у початковій школі, з того часу жодного разу не поверталася на батьківщину. «Вона ніколи не була в Англії за останні двадцять років. Нам тут подобається, це така гарна країна», - зізнавався Бейзлі.

Після відходу із «Нью Зіланд Найтс» Даррен Бейзлі кілька років пограв за клуб національної ліги «Вайтакере Юнайтед», а потім йому дуже поталанило, що він закінчив грати і практично одразу ж зайнявся тренерською діяльністю.

У 2008-му Бейзлі приєднався до тренерського штабу збірної Нової Зеландії U-17, де став асистентом Стіва Кейна. З цією командою молодий фахівець з'їздив на чемпіонат світу до Нігерії в 2009-му, де юні новозеландці дійшли до 1/8 фіналу, а потім були биті господарями турніру із рахунком 0:5.

З 2011 до 2013 років Бейзлі вже самостійно керував збірною Нової Зеландії U-17, а потім перейшов на роботу коуча новозеландської команди U-20, паралельно допомагаючи головному тренеру національної збірної країни. За винятком сезону, проведеного у якості помічника Ентоні Хадсона в клубі MLS «Колорадо Репідс» та недовгої роботи у «Ньюкасл Джетс», Бейзлі тренував новозеландські юнацькі та молодіжні команди протягом п'ятнадцяти років. Саме тому в 2022-му керівництво Футбольної асоціації Нової Зеландії вирішило довірити Даррену очолити національну збірну. Трохи більше ніж півроку Бейзлі був виконуючим обов'язки коуча «всіх у білому», а потім отримав повноцінний контракт, оскільки футбольні боси вирішили, що Даррену вдається чудово виконувати свою роботу, розвиваючи багатьох гравців, яких він знав ще із їхньої юності та із якими мав гарні стосунки. Така собі аналогія з Олександром Петраковим у збірній України минулих років…

Своїм учителем Даррен Бейзлі називає відомого екс-тренера збірної Англії Грема Тейлора, із яким йому пощастило попрацювати у «Вотфорді»: «Мені пощастило займатися футболом із 16 років, коли я тільки-но приєднався до «Вотфорда» як гравець програми підготовки молоді. Також мені пощастило провести багато часу під керівництвом Грема Тейлора. Він випереджав гру своїм умінням керувати персоналом та комунікувати із футболістами. Тейлор був дивовижною людиною, дуже гарним фахівцем, але за межами поля його стиль управління персоналом був видатним. Багато цінностей, які він прищеплював нам як гравцям тоді, залишилися зі мною назавжди».

Також Бейзлі не втомлюється підкреслювати, що успіх Нової Зеландії, яка зуміла кваліфікуватися на ЧС-2026, пов'язаний не тільки із «декількома чудовими гравцями», зокрема, форвардом «Ноттінгем Форест» Крісом Вудом та захисником «Емполі» Ліберато Какаче, але і з тим фактом, що «йому поталанило мати довкола себе чудовий персонал».

«У Саймона Елліотта 69 матчів за збірну, він колишній капітан Нової Зеландії, грав на чемпіонаті світу [у ПАР]. Тоні Редінгс давно у футболі, він тренував жіночі команди, мав досвід роботи у ФІФА. Вони дуже розумні хлопці, які полегшують роботу. Я багато в чому покладаюся на них. Також у нас є чудовий аналітик Логан Хьюз, він робить прекрасну роботу, а Пол Готхард - досвідчений тренер воротарів».

«Це не моя команда», - наполягає Бейзлі. «Ми завжди кажемо, що це команда гравців... Ми тут лише для того, аби допомогти їм. Персонал поділяє цю думку зі мною та має спільну філософію щодо методів нашої роботи».

У Новій Зеландії Даррена Бейзлі давно сприймають як свого. Місцеві кажуть, що його виділяє тільки англійський акцент, а в іншому - він такий самий типовий новозеландець, як і будь-хто з його підопічних. Сам наставник, схоже, також неймовірно щасливий тим, що зумів досягти таких висот у новозеландському футболі, і вже ставить перед «усіма в білому» амбітне завдання - вийти у плей-офф ЧС-2026, фінальна частина якого пройде в США, Мексиці та Канаді.

«У своєму житті я всім завдячую футболу та Новій Зеландії. Коли ми втретє в історії вийшли у фінальну частину чемпіонату світу, перше, що я зробив - це ущипнув себе. Це були неймовірні враження, за які я завжди дякуватиму новозеландцям», - розповідав Бейзлі.

Очевидно, після ЧС-2026 Бейзлі остаточно в історичному плані для футболу Нової Зеландії стане в один ряд із Едсхедом та Хербертом. Але це буде наступного року, а поки що команда Даррена готується зіграти проти національної збірної України в рамках Canadian Shield. І, враховуючи останні результати та якість гри «синьо-жовтих», навряд чи підопічним Сергія Реброва буде легко у цьому протистоянні…