Індзагі їде тренувати у Саудівській Аравії, і це привід радіти

Зізнання: я люблю Індзагі. Я часто та рясно критикував (і буду критикувати!) склад «Інтера» впродовж сезону, тож мені регулярно писали, що я просто не люблю команду, її футболістів, тренера та весь італійський футбол. Що ж, у цьому тексті спробую закрити хоча б одне з цих питань. Індзагі - шалено крутий. Моя суб'єктивна думка: він найкращий тренер Європи останніх років. Є Гвардіола, у якого «Сіті» минулі сезони грав дещо за інерцією. Є Клопп, який не вигравав великих трофеїв вже протягом декількох років. Є Енріке, у якого є «залікові» півроку… і все. Є Флік, але з топ-складом атаки та Педрі. Є Алонсо та його диво у Леверкузені, але без великих перемог у Європі. Є Артета без кубків. Я можу продовжувати досить довго, якщо чесно. Кожен з названих - серед найкращих у світі, дуже талановитий та професійний. Але Індзагі - найкращий. Це суб'єктивно, звісно, але я щиро у це вірю.

І він залишає європейський футбол, щоб тренувати у Саудівській Аравії. Моя перша реакція - розчарування. Не спеціалістом, а ситуацією. Не хочеться, щоб Європа втрачала настільки сильного тренера. Не хотілося. Я перевзувся. Переїзд Індзагі - це добре. Я радий і за нього, і за весь європейський футбол. Є ненульовий шанс, що після прочитання цього матеріалу ви ставитиметесь до зміни місця роботи тренером не менш позитивно.

Індзагі дав Інтеру та Італії максимум

Спочатку поясню, чому я так хвалю тренера. Ключова думка фрагменту: він «пройшов» італійський футбол. Виграв усе в Італії хоча б одного разу - це раз. Зробив «Інтер» безальтернативно найкращою командою країни у Європі - два. Поставив найкращий за співставленням ефективності та якості футбол в усій Італії - три. І я ой як не думаю, що хоч хтось візьметься сперечатися з наведеними тезами. «Інтер» не виграв із ним усі можливі трофеї, але був близьким кожного разу. Ближчим, аніж будь-хто інший. За 3 останній роки тільки 1 італійський клуб грав у фіналі ЛЧ, причому двічі. За 4 сезони з Індзагі «Інтер» - єдиний в Італії, хто щороку фінішував у топ-3. «Наполі» та «Мілан» вигравали титули, але після цього проводили сезони, у яких пленталися трохи вище екватора таблиці. «Інтер» - єдиний, хто тримав рівень. За очікуваними очками команда Індзагі стала чемпіоном 3 рази, єдина програна гонка - «Наполі» Спалетті. У 2 xPTS.

Все назване - це вагомі здобутки Індзагі як тренера. Але не головні, бо є ще один: тренер відкрив нову сторінку у європейському футболі. Пам'ятаєте, у 3-му сезоні серіалу «Тед Лассо» (спойлер!) «Річмонд» починає грати у тотальний футбол, де будь-який захисник може опинитися на позиції нападника та навпаки? Авжеж, це гіперболізоване зображення ідеї, але «Інтер» Індзагі - найближче за змістом її втілення у європейському футболі. Крайні захисники у трійці центральних підключаються до атак так, що входять до чужого штрафного майданчика. У матчі-відповіді з «Барселоною» перший гол прийшов після того, як один вінгбек (людина, яка закриває усю бровку) відібрав м'яч у центрі і віддав на іншого - також у центр. А врятував всіх забитим пізніше Ачербі - останній оборонець, задача якого - страхувати. Під час розіграшу від воріт у лінію захисту опускався у деяких поєдинках Барелла - центральний хав. Опускався на фланг оборони!

Майже будь-який футболіст міг опинитися будь-де. І це не «всі стягуйтесь в ось цю зону» - це рішення тренера. Барелла сам ніколи б не придумав бути правим захисником під час білд-апу. Ніхто б не придумав таку роль для нього. Окрім Індзагі. Те саме з використанням латералей, які у Конте - електрички, а в Індзагі - головні плеймейкери (Дімарко) та бомбардири (Дюмфріс). І це я вже не кажу про воротаря, який проти «Баварії» стоїть з м'ячем - а потім видає ключовий для гольової атаки прицільний довгий пас уперед. Це все Індзагі. І Сімоне створив такий механізм з ненайкращим складом. Якщо раніше ще могли бути сумніви, то після фіналу ЛЧ (0:5, раптом забули) - точно ні. Це не склад під вирішальні поєдинки головного клубного турніру Європи. Все ще найсильніший в Італії, але за найвищими мірками - слабкий, неконкурентний. «Інтер» двічі вийшов до фіналу ЛЧ сенсаційно та всупереч, а не завдяки. Індзагі мав мінімум опцій.

Наприклад, цього сезону - 12. Це основний склад та Фраттезі. Інші - баласт, неспівставні з основою за якістю. Навіть Біссек, який не те щоб погано заміняв відсутнього Павара, але зіграв рукою в одному з перших та в одному з останніх турів Серії А, обидва рази - після 90-ї хвилини. В обох випадках «Інтер» втратив бали - і їх не вистачило для чемпіонства. Якщо не грає Мартінес, то грає Арнаутович, промах якого по м'ячу (не по воротах, саме по м'ячу!) у поєдинку з «Лаціо» (2:2) залишив команду без титулу. Якщо нема Тюрама, то грає Таремі, який… також нападник? Я не впевнений, бо той має тільки 1 гол у Серії А у 26-и матчах. А ще є Де Врей, Дарміан, Аугусто, Аслані, 2 поляки у центрі, Корреа… Я не думаю, що хоча б один з них грав би зараз навіть за «Ювентус» та «Мілан». Це непогані футболісти, але значно слабші за основних та точно не готові грати у фіналі ЛЧ. Індзагі працював з малим складом, за мірками фінальних раундів ЛЧ - зі слабким. І працював надуспішно.

Краще вже нема куди з цим набором гравців, а мати значно кращий в Італії неможливо. Та й цей вже геть старий - потрібен перезапуск. Максимум на наступні рік-два - триматись на такому ж рівні. А Індзагі вже уперся головою у стелю. Є небезпідставні підозри, що він може навіть більше з кращим складом. Він дав «Інтеру» максимум. Не свій - той максимум, який клуб був готовий прийняти.

Індзагі отримає сильний склад та визнання у СА

Визнання - одразу, бо у Саудівській Аравії йому пропонують шалені 25 мільйонів євро зарплатні. «Інтер» не дав би і 10. Авжеж, в Азії готові платити багато всім, але 25 мільйонів тренеру - це багато навіть для них. І, хочу акцентувати увагу, кличуть саудівці до себе не попсового Енріке, який виграв другий требл, а саме Індзагі, який ніколи не перемагав у ЛЧ. Ок, пропозиція з'явилася ще до фіналу, але ж і перед вирішальним матчем Енріке був вище у футбольній ієрархії, бо мав за спиною декілька успішних сезонів у «Барселоні». Однак «Аль-Хіляль» захотів саме Індзагі. Тренера, який завалив двох топів - каталонського та мюнхенського - у плей-оф ЛЧ всупереч прогнозам. Того, з ким команда стрибнула вище голови. Отже, найкращого. Індзагі одразу отримає гроші. Майже одразу - ще й топ-склад. Може, не за світовими мірками, але за місцевими - точно. Боно, Канселу, Кулібалі, Мілінкович-Савич, Малком, Мітрович - всі вже тут. І будуть ще трансфери.

Аль-Хіляль вже зараз - один з найкращих у країні. Минулого сезону майже рік пройшов без поразок взагалі. Зараз фінішував серед лідерів. Це вже найдорожчий склад Саудівської Аравії, хоча вистачає ветеранів. До речі, європейські футболісти, я впевнений, інколи дивляться футбол - не 1 та навіть не 2 підуть до Індзагі у Саудівську Аравію, якщо той покличе. Так, рівень ліги низький відносно топових європейських, але тренер - точно майстерний, а зарплати - точно великі. Тож склад стане ще сильнішим - особливо після сезону без великих трофеїв. Щодо трофеїв: «Аль-Хіляль» вкотре не зміг виграти місцеву ЛЧ. Переміг інший клуб із Саудівської Аравії. Мети не досягнуто. Індзагі вже має визнання босів команди, майже одразу після старту своєї роботи отримає визнання колективу, а після ймовірної перемоги у азійській ЛЧ (по суті, клуби з СА - єдині претенденти, бо мають найкращі склади) - визнання цілого континенту.

Авжеж, фінал європейської ЛЧ - це більше досягнення, аніж перемога у азійській. Але за перше не дають трофей та не вписують в історію, а ось за друге - так. Якщо комусь для визнання крутості Індзагі не вистачає титулів… Що ж, вони будуть.

Індзагі залишиться під прожекторами

Поїхав з Європи і зник - частий випадок. Але Індзагі це не загрожує. Лише у грудні минулого року, посеред сезону, ФІФА затвердила Саудівську Аравію як країну, яка прийме ЧС у 2034-му році. До цього всі і так все розуміли, але були примарні шанси на те, що щось піде по-іншому. А тепер усі крапки над «і» розставлені. План для Саудівської Аравії на наступні 9 років - стати футбольною країною. Якщо до цього кожного літнього трансферного вікна сюди їхало 2-3 європейських зірки, то тепер вирушатиме 5-6, як варіант - усе більше з кожним роком. Гроші вже лилися рікою, але тепер шейхи запустять цілий водоспад… До переходу Роналду ніхто не цікавився цією лігою. Після його приїзду - пишуть про неї щотижня. Навіть якщо не хочеш знати, що там відбувається, все одно не можеш сховатися від шаленої кількості новин. А якщо приїде хтось ще? Ось вже і топ-тренер прибув. Далі - більше.

Світ буде слідкувати за подіями у Саудівській Аравії. Якщо не вже з нового сезону, то за рік-два - точно. А у якийсь момент, можливо, стане нормальним дивитися матчі місцевої ліги. Бо швидкості збільшаться, а талановиті тренери принесуть цікаві тактичні ідеї. Саудівська першість ставатиме більш привабливою з кожним роком, аж до 2034-го. Якщо зараз Роналду каже, що та сильніша за Лігу 1, а люди неіронічно сперечаються щодо цього, то уявіть, наскільки великий крок уперед зможе зробити ця ліга за наступні декілька сезонів. Будемо порівнювати вже не з Лігою 1 - з Ла Лігою, потім - із Серією А та Бундеслігою. Тоді Індзагі опиниться під прожекторами. Матчі його команди, головної у країни, будуть дивитися не менше, аніж поєдинки «Інтера» у Серії А. Згодом. І всі бачитимуть, які круті рішення ухвалює Сімоне. До речі, з класним складом він зможе реалізувати більше ідей, аніж міг в «Інтері». Індзагі буде вражати.

Індзагі повернеться

Але Саудівська Аравія не стане столицею світового футболу навіть за 10 років. І справа не у традиціях чи історії - а в інших командах континенту. У місцевій ЛЧ конкурентні лише клуби з Японії та ОАЕ. І те змушені стрибати вище голови, коли проти них грають ексзірки європейського футболу у складі саудівських колективів. Ще рік-два - і гегемонія команд СА в Азії затвердиться. Чинний переможець ЛЧ вже звідти. Щоб зробити фінал турніру більш статусним, там нещодавно змінили правила: представників Далекого Сходу та інших не будуть розводити аж до фіналу. Раніше команди з СА могли зустрітися максимум у півфіналі (бо друге місце у вирішальному поєдинку - для Далекого Сходу), тепер - навіть у фіналі. В Азії усі все розуміють. У якийсь момент команди СА не матимуть конкурентів на континенті. А якщо так, то про яку конкуренцію з Європою може йти мова? Це як Ліга 1 у порівнянні з АПЛ. Цінність формує саме конкуренція.

Тому Індзагі піде. Він виграє все у Саудівській Аравії. Реалізує всі свої ідеї. Тобто зробить те, що не міг фізично в «Інтері». І зрозуміє: треба йти далі. Гроші зароблені, далі - боротьба за місце в історії. А вона можлива тільки у Європі. І тоді Індзагі повернеться. Але вже не у якості тренера, який програв чемпіонство Конте, а як тренер-переможець. Як той, який пройшов азійський футбол. Як той, хто готовий зробити крок уперед - до самої вершини. Тоді на горизонті маячитиме не перспектива продовження контракту з «Інтером», а пропозиції «Баварії», «ПСЖ», «Реала», «Барселони», як варіант - когось з Італії, якщо місцева ліга виросте настільки, що там з'явиться хтось здатний перемагати у Європі стабільно. На Індзагі чекатимуть. Індзагі буде тренером-зіркою. Індзагі дадуть довгостроковий контракт, а не 2-річний, як зараз пропонував «Інтер». Індзагі дозволять обирати під себе гравців, та що там - навіть купувати, а не брати вільних агентів, як це було у більшості випадків у Мілані. Все буде зовсім по-іншому…

Може не вийти

Як і у будь-кого. Особисті проблеми, провали трансферної політики клубу, якийсь конфуз, через який футболісти перестануть їхати до СА, власна неготовність працювати з найкращими гравцями на континенті - це все є, це все ризики, і їх вистачає. Індзагі може провалитися - і повернутися до Європи, де йому доведеться підібрати умовний «Лаціо» та доводити всім із самого початку, наскільки він майстерний тренер. Може не вийти. Але… більше шансів, що все вдасться. Бо СА збирає все більше зірок. Бо Індзагі дійсно прогресує і талановитий. Бо клуби інших країн не можуть конкурувати з саудівськими. Бо «Аль-Хіляль» - найбагатший у світі. Ми ж завжди кажемо про ймовірності, і тут вони на боці Індзагі. У такому випадку він може переможно пройти цей етап кар'єри та повернутися до Європи з єдиною метою - увійти в історію. Коли ми говоримо про майстерність Індзагі, то ми повинні оперувати саме такими категоріями - з претензіями на місце серед найкращих.

Індзагі 49 років. Навряд він тренуватиме у Саудівській Аравії до ЧС-2034, однак навіть якщо так - повернеться до Європи у 58. Анчелотті вже зараз на 7 років старший - і тільки-тільки вигравав ЛЧ, зараз буде тренером збірної Бразилії. Тож Індзагі точно зможе тренувати у Європі, матиме 2-3 проекти, а скоріш навіть 3-4, бо повернеться значно раніше. Він нічого не втратить у СА. Але заробить. Окріпне духом. Реалізує більше крутих задумок. Отримає досвід роботи з найкращим складом. Підніме свій статус. Зрештою, гарно проведе час. Якщо зараз жоден клуб-претендент на перемогу в ЛЧ не хоче бачити Сімоне своїм тренером, то цей варіант продовження кар'єри - дійсно найкращий для нього. Я буду сумувати за ним. Впевнений, що без Індзагі європейський футбол буде гіршим, він втратить щось важливе. Але я радію, що нарешті виняткові здібності та талант італійця визнають та він отримає можливість розвиватися і надалі.

Я не сумніваюся, що Сімоне повернеться, тому не кажу «прощавай» - ледь не зі сльозами, але із посмішкою промовляю «до побачення». І закликаю вас сприймати від'їзд тренера до СА так само - із сумом, але стриманою радістю за італійця та щирою надією на його гучне повернення. Своєю роботою він абсолютно точно заслужив на побажання найкращого та довіру.