Ворскла у Першій лізі: переродитися чи зникнути

З голови й досі не йдуть кадри із Юрієм Максимовим після нічиєї проти «Інгульця» (1:1) у фінальному турі УПЛ-2024/25. Незважаючи на те, що той результат означав прямий виліт з еліти саме для «козаків», головний тренер полтавської «Ворскли» виглядав настільки морально виснаженим, що було чітке відчуття - ще одного лобового протистояння за право залишитися в УПЛ наставник банально не винесе.

Однак у першому матчі плей-офф за місце в елітарному дивізіоні «Ворскла» зуміла здолати представника Першої ліги «Кудрівку» із рахунком 2:1, забезпечивши собі перевагу перед домашнім поєдинком. Здавалося б, полтавці - явний фаворит, та й «Кудрівка» у першій грі постала перед уболівальниками не в найкращому світлі як мінімум з точки зору реалізації моментів… Але в поєдинку у відповідь саме представник Першої ліги виглядав більш націленим на результат, завдяки чому й вирвав перемогу у серії пенальті, яка виявилася дуже і дуже драматичною.

Перший в історії виліт «Ворскли» до Першої ліги Юрій Максимов сприйняв дуже болісно. В якийсь момент наставник упав на коліна, проте потім підвівся й, оцінивши ситуацію, швидко ретирувався у підтрибунні приміщення. На традиційну прес-конференцію коуч полтавської команди прогнозовано так і не прийшов. Вочевидь, не знайшов слів і навіть не бачив сенсу цього робити…

Можна скільки завгодно критикувати Максимова за ігнорування преси (а в її обличчі - і вболівальників), однак зрозуміти наставника «Ворскли» теж можна. Ситуація у клубі в останні місяці складалася таким чином, що виліт до Першої ліги став більш ніж логічним результатом. Коли заборгованість із зарплати перед футболістами сягає півроку, а технічний персонал не бачить своїх чесно зароблених грошей по 10 місяців, про це говорять публічно, але справа із «мертвої точки» перед відповідальними матчами сезону так і не зрушилася - це, вибачте, вже вирок.

Навіщо «Ворсклі» було залишатися в УПЛ? Аби продовжувати мучити себе та вболівальників? Зрештою, давайте будемо відвертими: проблеми із законом в Україні у ключової особи в клубі - бізнесмена Костянтина Жеваго - почалися ще за кілька місяців до повномасштабного вторгнення російських окупантів, а коли на початку 2025-го проти президента «Ворскли» було запроваджено персональні санкції стало очевидним - справи у всіх другорядних бізнес-активах цього підприємця стрімко погіршуватимуться. А те, що полтавський клуб ніколи не був для Жеваго чимось надмірно дорогим серцю - факт, із очевидністю якого навряд чи хтось посперечається…

Тому навряд чи від «Ворскли» можна було очікувати на диво проти «Кудрівки». Полтавчани і так трималися вище за усі очікування, оскільки ще до матчів проти представника Першої ліги було ясно, що Максимов, швидше за все, залишить свою посаду влітку, незважаючи на результат протистояння із «Кудрівкою», так само як з команди піде й чимало ключових виконавців - Ілля Крупський, Павло Ісенко, Данило Хрипчук, та й щодо Кане із Павлюком чутки ходили аж надто активно…

І нехай після гри досвідчений Андрій Бацула зробив особливий наголос на тому, що заборгованості із зарплати ніяк не вплинули на команду, яка фокусувалася лишень на збереженні прописки в УПЛ, у тому ж таки інтерв'ю 33-річний захисник резюмував: «Ця гра, як на мене, відображає весь наш сезон. По ходу матчу ми грали невпевнено, не було порозуміння на полі - ані між футболістами, ані між гравцями та тренерським штабом. Я вважаю, що була повна анархія». Причин цього хаосу Бацула назвати не зумів (чи то не побажав), проте вони на поверхні - складно знайти якусь мотивацію у проекті, майбутнє якого залишається незрозумілим.

Про те, що «Ворскла» може незабаром зникнути за аналогією із «Дніпром-1», у публічній площині заговорили одразу після вильоту до Першої ліги. Привід для подібних розмов дав віце-президент клубу Олег Лисак, який на запитання журналістів про те, чи полтавці продовжать існування несподівано відповів вельми двозначно: «Подивимось».

Дуже погано, що в українському клубному футболі виліт у Першу лігу найчастіше вважається чимось на кшталт кінця світу. Для більшості інвесторів протягом довгих років було дуже важливо мати футбольну команду саме у елітарному дивізіоні. Це дозволяло залишатися на видноті, заводити якісь нові корисні знайомства, проводити через призму футболу вигідні бізнес-проекти тощо. Усього цього не було у Першій лізі, увага до якої в широких уболівальницьких колах значно менша, вимоги щодо інфраструктури та інших аспектів не такі жорсткі. По суті, другий за силою дивізіон вітчизняного клубного футболу сприймався багатьма босами клубів УПЛ як такий собі притулок для невдах, опинитися у якому було б, мабуть, найгіршим побажанням навіть для найзапекліших конкурентів.

Та й борсатися десь там на задвірках еліти - це якось несерйозно чи якось так. Саме тому рік тому деякі вболівальники та експерти пророкували швидкий кінець проекту «Металіста 1925», який за суттєвих інвестицій власників примудрився сенсаційно вилетіти до Першої ліги. Проте боси харків'ян не тільки не зважилися на закриття свого дітища, а й зробили усе, аби воно вже за рік повернулося назад в еліту, нехай навіть і через призму матчів плей-офф із «Лівим Берегом».

Втім, у аспекті «Ворскли» подібні аналогії не видаються доречними. Є сумніви, що Костянтину Жеваго, котрий вже декілька років як постійно мешкає у Франції, а в Україні був заочно заарештований, цікаво продовжувати залишатися активною фігурою у вітчизняному клубному футболі. У минулі часи «Ворскла», вочевидь, допомагала цьому підприємцю налагоджувати та знаходити додаткові форми бізнес-контактів, а також формувати в очах громадськості позитивний імідж власника солідного клубу. Однак зараз, коли в Україні у Жеваго накопичилося стільки проблем, продовжувати тягти клуб тепер уже Першої ліги… Ви самі все чудово розумієте.

Звичайно, не можна виключати варіанту, за якого у «Ворсклі» суттєво знизять фінансування та поставлять завдання, якщо вже й не вийти на самоокупність, що дуже непросто у Першій лізі, то як мінімум - перестати бути тягарем для решти бізнесів кінцевого бенефіціара. Кажучи простіше: у полтавському клубі може статися горезвісний процес переродження, коли команду покинуть легіонери та ветерани-українці, на яких йшла левова частка зарплатного бюджету, а натомість залишаться молоді вихованці місцевого футболу. Зрештою, кого-кого, а талановитих гравців земля Полтавщини за останні десятиліття виховала величезну кількість, причому багатьом з них (наприклад, Олександру Мелащенку, Роману Безусу, Руслану Ротаню та іншим) навіть вдалося дістатися рівня національної збірної країни.

Тому ставка на власну академію із залученням інших доступних на ринку футболістів, котрі не вимагають великих зарплат - це шлях, який може стати для «Ворскли» перспективним на найближчі роки. Не варто забувати також, що у Полтаві вміють виховувати футболістів, які потім виявлялися та виявляються затребуваними на внутрішньому ринку. Раніше дуже непогані гроші «Ворсклі» вдалося заробити на продажах саме українців - Дмитра Різника, Євгена Селіна, Іллі Крупського, Олександра Чижова, Андрія Пятова…

У подібному напрямку «Ворскла» може почати рухатися й зараз, вже після вильоту до Першої ліги. Якщо, звичайно, зуміє розібратися із боргами та успішно пройти атестацію на новий сезон. Казати про те, що це безперспективно і є величезним відкатом назад, звичайно, можна, особливо на тлі того, що ще кілька років тому полтавці брали участь у кваліфікації єврокубків, а якихось шість років тому були присутніми в основній сітці Ліги Європи. Але треба нарешті враховувати й реалії, які давно вимагають від «Ворскли» кардинальних змін, як у команді, так, вочевидь, і у топ-менеджменті.

Період, коли можна було спокійно перерозподіляти та «освоювати» кошти від бенефіціара та інвестора остаточно пішов у минуле. Наразі для «Ворскли», по суті, є лишень два варіанти - переродитись чи зникнути. Перший - складний та вимагає колосальної роботи, причому із розумінням справи та усвідомленням «реперних точок» для кожної ділянки довгого шляху. Другий - дуже простий і нехитрий, який не передбачає, по суті, взагалі жодних фундаментальних зусиль. Який з них виберуть у Полтаві - дізнаємось вже дуже скоро…