День вшанування Ратценбергера. Перша смерть у Ф1 за 11 років, перед Сенною

На момент 1994 року минуло понад 11 років з останньої смертельної аварії у Формулі-1 - від трагедії на Гран-прі Канади 1982 року, в якій загинув Ріккардо Палітті. Цей тривалий період без фатальних випадків сприймався як обнадійливий прогрес у підвищенні безпеки. Та похмурі вихідні Гран-прі Сан-Марино 1994 року стали болісним нагадуванням про небезпеку автоспорту.

У п'ятницю 33-річний Роланд Ратценбергер сів за кермо боліда Сімтек, проводячи лише третій вікенд у Формулі-1. Австрієць дістався королівських перегонів досить пізно, а його команда не належала до топів. У першій гонці сезону в Бразилії він навіть не пройшов кваліфікацію - за 26 місць на стартовій решітці змагалося 28 машин.

Попри все, Ратценбергер став улюбленцем у паддоку. Його історія - приклад того, як доросла людина втілює дитячу мрію, паралельно з титульною боротьбою між Айртоном Сенною та Міхаелем Шумахером.

Того ж вікенду Ратценбергер був свідком страшної аварії Рубенса Баррікелло в останньому секторі траси в Імолі. Бразилець дивом уникнув серйозних травм. Але вже наступного дня, в суботу під час кваліфікації, сама доля виявилася набагато жорстокішою до Ратценбергера.

У повороті «Вільньов» на високій швидкості відірвався ніс його боліда, і австрієць некеровано врізався у бетонну стіну. Удар був настільки сильним, що повністю зруйнував машину. Шолом пілота після удару нахилився набік - перша ознака критичного стану.

Лікарі намагалися врятувати гонщика, але безуспішно. Роланд Ратценбергер помер від отриманих травм - перша смертельна аварія у Формулі-1 з 1982 року. Утім, вікенд вирішили не зупиняти.

У неділю пілоти все ж вийшли на старт. Айртон Сенна мав із собою маленький австрійський прапор у кокпіті, і, за припущеннями, збирався підняти його на фініші - на честь загиблого колеги. Але зробити цього йому не судилося.