Гліб КРІВОШАПКІН: «Кубок такий важкий, що хапали судоми»

Цьогорічний фінал плей-оф 2025 року увійде в історію чемпіонатів України, як один із найдраматичніших і найнепередбачуваніших турнірів. «Київ Кепіталз» був за 26 секунд від першого чемпіонства, але «Кременчук» наприкінці скористався вилученнями суперника, влаштував штурм «6 на 3», зміг відігратися, а потім і дотиснути суперника в овертаймі - 2:1. Одним із героїв матчу №7 та всього фіналу став 24-річний нападник Гліб Крівошапкін, визнаний найціннішим гравцем плей-оф (MVP). Коли емоції та пристрасті після тріумфу вщухли, Sport.ua поговорив зі свіжоспеченим чемпіоном України.

- Гліб, під час серії «Кременчук» був «притиснутий до стінки», але ваша команда примудрилася залишити незабутній слід в історії плей-оф чемпіонатів України. Божевільна розв'язка, чи не так?
- Найяскравіша за три останні роки - це точно! Загалом фінал сьомої гри - це рідкість в українському хокеї. Дуже радий, що ми у ньому зіграли та перемогли! Якогось моменту ми поступалися в серії 1-3 і залишалися на волосині від поразки, проте героїчно відіграли три матчболи та забрали трофей у Кременчук.

- У чому ж фішка такого перетворення «Кременчука»?
- Згуртованість, стійкість духу, характер, холоднокровність, досвід та жага до перемоги! Це ті якості, без яких неможлива жодна перемога у фінальній стадії. Я дуже гордий усіма партнерами, тренерським штабом, масажистом та адміністративним персоналом команди, що нам разом вдалося пройти цей тернистий шлях до вершини та вписати ім'я в історію. Багато хто говорив, що у «Кременчука» нічого не вийде, бо ми нестабільно провели регулярний чемпіонат, нахопилися багато поразок, фінішували лише четвертими і нас переслідував шлейф невдач. Але в плей-оф ми вже постали іншою командою: усі зібралися з думками, духом, внутрішньою силою та ментально сфокусувалися йти до своєї мети.

- Коли зрозуміли для себе, що чемпіонство все ще відчутне і нікуди не вислизнуло від команди?
- (Після паузи). Перед початком плей-оф. У нас відбулися збори з хлопцями, де ми довго спілкувалися один з одним, говорили правильні речі та між собою домовилися, що всі разом ідемо до кінця незалежно від результату. Кожен грає один за одного, якщо потрібно, лягає під шайбу, грає жорстко в тіло або готовий до бійки, адже гравці захищають воротаря, а голкіпер тримає останній рубіж! Для мене це стало відправною точкою на шляху до золотих медалей. Спільна мета нас об'єднала. Ми здобули повне взаєморозуміння та взаємоповагу, хлопці билися один за одного, тому півкоманди закінчило чемпіонат із розбитими обличчями, ліктями, плечима та іншими забоями та пошкодженнями. Вийшло саме так, як ми домовлялися перед іграми на виліт. Респект усім, що вистояли!

- Як тобі дорогоцінний чемпіонський кубок?
- Дуже важкий (сміється). Коли піднімав 30-кілограмовий кубок на витягнуті руки, почали хапати судоми в ногах та спині. Добре, що не впав і не розбився, бо я не міг його не підняти на льоду (посміхається).

- А яке враження справила золота медаль?
- Можливо, це пов'язано з освітленням на ковзанці Шалетт, можливо, я просто був у стані ейфорії, але одразу на льоду пожартував на тему медалі з тренерами, мовляв, чому вона бронзова, а не золота (сміється). Насправді медаль за перше місце дійсно відрізняється від звичного золотистого кольору. У ній є бронзовий відтінок.

- Твій погляд із чемпіонської роздягальні у Києві. Бурхливо відсвяткували?
- Звичайно, ми дали волю емоціям: разом покричали, заспівали, станцювали, а також влаштували один одному душ із шампанського! Дуже шкода, що збірники «Кременчука» не мали часу повноцінно відсвяткувати наш тріумф, бо ми наступного дня вирушили на збори до Польщі. Упевнений, вже після повернення з чемпіонату світу команда знову збереться разом, щоб із розмахом відзначити свою перемогу!

- Фінал №7, напевно, автоматично потрапив до твого топ-списку найпам'ятніших матчів у кар'єрі?
- Сто відсотків! Серед конкурентів цього фіналу назву поєдинок юніорського ЧС-2018 у київському Палаці спорту, коли наша збірна всупереч очікуванням обіграла Австрію та фінішувала у групі першими! Тоді нам теж вдався камбек: по ходу зустрічі ми поступалися 2:3, але переламали хід гри у третьому періоді і взяли гору - 5:3. Було дуже круто, емоційно та незабутньо. Але все ж таки, я б не хотів порівнювати ступінь важливості ігор за збірну та клуб. За клуб ми грали марафонську дистанцію, щоб дійти тріумфу, а у збірній чемпіонат світу тривав лише тиждень.

- В іграх на виліт Гліб Крівошапкін набрав 16 (3+13) очок та удостоївся індивідуальної нагороди MVP плей-оф. Що для тебе це звання?
- У мене не було першочергового завдання завоювати нагороду MVP, я працював на командний результат, про що й каже моя статистика. При цьому мені дуже радісно і приємно отримати такий цінний приз! Вважаю, що віддав себе заради результату, зробив неймовірно величезний обсяг роботи на льоду і поза ним протягом усього сезону. Просто так не передати словами, його треба прожити, як я прожив його. Що сказати, я - щасливий, що заслужив на цю нагороду! Вона дає мені нереальний boost для того, щоб продовжувати прогресувати і ставати ще сильнішими і кращими в майбутньому.

- Звідки черпав сили протягом усього сезону?
- Мене заряджала шалена підтримка з боку партнерів, тренерів, деяких уболівальників, але особливо моїх батьків та коханої дівчини - Софії Голіченко, неймовірної спортсменки у парному розряді фігурного катання. Соня, як і я, представляє збірну України, учасник Олімпійських ігор у Пекіні, багаторазова чемпіонка країни. Цього сезону її парі вдалося взяти срібло на юніорському чемпіонаті світу, що є крутим результатом! Я знаю, яку титанічну працю вона робить на підготовчому етапі, щоб ощасливити країну своїм прокатом.

- Це був твій п'ятий сезон у «Кременчуці» та перше чемпіонство. Кому хотів би присвятити цей успіх?
- Однозначно, сім'ї! Батьки повністю присвятили своє життя і час моєму становленню в хокеї, абсолютно в будь-якій ситуації продовжують залишатися зі мною, йдуть за мене і я їм дуже вдячний! Радий, що порадував тата та маму. Робота, яка велася багато років, принесла свої плоди!

- У січні ти виграв із студентської збірної України бронзу на Універсіаді в Італії, а зараз поповнив свою колекцію золотом на клубному рівні. Казковий сезон?
- Дуже добрий, позитивний, але ще не закінчений. Я не відмовився б і від третьої медалі на ЧС-2025.

- Що думаєш про шанси нашої збірної на форумі у Румунії?
- Я ніколи не виступав у дивізіоні 1A, важко оцінити рівень усіх суперників, але вважаю, що у нас сильний підбір виконавців і немає нічого неможливого в досягненні нашої мети.

- Отже, свіжоспечені чемпіони України Гліб Крівошапкін, Віталій Лялька та Денис Матусевич на емоційному підйомі вирушили до збірної України. Сили ще залишилися допомогти національній команді?
- Щодо фізичних кондицій, то сьогодні я почуваюся «вичавленим лимоном», але морально і ментально я готовий на 1000 відсотків, бо окрилений перемогою, якою дуже хотів! Шалено радий виклику до збірної і постараюся пробитися в заявку на ЧС-2025.