Безславний кінець. Чому флагман китайського футболу позбавили профі-статусу

На початку січня стало відомо, що Китайська футбольна асоціація не видала ліцензію для участі у професійних турнірах колись найбагатшому клубу Азії та беззаперечному флагману футболу Піднебесної «Гуанчжоу». Останні два роки «китайські тигри», які раніше мали назву «Гуанчжоу Евергранд», виступали у другому за силою дивізіоні китайського професійного футболу, де у 2024-му були досить близькими до того, аби повернутися до Суперліги, але в підсумку фінішували на третьому рядку.

Рішення китайської футбольної влади відмовити «Гуанчжоу» у видачі ліцензії на сезон-2025 було пов'язане із неможливістю з боку клубу погасити чи реструктуризувати «велику історичну заборгованість». Багато оглядачів та вболівальників вже сприйняли цю новину як таку, що говорить про фактичне завершення діяльності колись дуже амбітного проекту, проте самі «китайські тигри» обіцяють, що намагатимуться зробити усе для повернення професійного статусу в найближчому майбутньому.

«Щоб грати у професійній лізі в новому сезоні [2025], клуб старанно працював по низці напрямків. Проте зібраних коштів виявилося недостатньо для погашення великої історичної заборгованості, й зрештою ми не змогли отримати необхідну ліцензію, про що ми глибоко шкодуємо. У той же час, ми не змінимо наших початкових намірів, зробимо усе можливе, аби впоратися із наслідками та підтримати розвиток китайського футболу, а також футболу в Гуандуні та Гуанчжоу», - йдеться у заяві клубу.

Криза у китайському футболі розпочалася ще кілька років тому, і її жертвами стало вже кілька як широко відомих, так і відверто невідомих за межами Піднебесної клубів. Зокрема, наприкінці лютого 2021 року з Китаю надійшла шокуюча звістка про припинення існування клубу «Цзянсу Сунін» (команди, за яку п'ять років грав екс-лідер атак «Шахтаря» Алекс Тейшейра), який у сезоні-2020 став чемпіоном країни, причому піднявся на таку вершину вперше у своїй історії.

З того часу лави професійних клубів китайського футболу поступово рідшають та рідшають. На початку 2025-го, окрім «Гуанчжоу», було відмовлено у видачі ліцензій ще двом клубам: «Цанчжоу Майті Лайонс» (на піку слави китайської Суперліги цей клуб носив назву «Шицзячжуан Евер Брайт», а його кольори захищав, зокрема, екс-лідер атак «Дніпра» бразилець Матеус) із вищого дивізіону, а також «Хунань Біллоуз» із третьої за рангом ліги. Примітно, що обидва ці клуби також постраждали через нездатність вирішити питання із «історичним боргом», а «Цанчжоу Майті Лайонс» 6 січня оголосив не лише про вихід зі складу учасників Китайської професійної ліги, а й про припинення існування футбольного клубу як такого.

Таким чином, ми спостерігаємо вже досить типовий сценарій, за якого китайський професійний футбол рік за роком прощається з клубами, багато з яких були достатньо успішними в нещодавньому минулому. Зокрема, «Гуанчжоу» є не лише 8-разовим чемпіоном китайської Суперліги, а й 2-разовим переможцем Ліги чемпіонів АФК.

На думку аналітиків, які ретельно стежать та вивчають події у китайському футболі, причина краху, що спіткав багато тамтешніх клубів в останні роки, полягає у тому, що самі по собі принципи функціонування та розвитку Суперліги виявилися нежиттєздатними. Експерти сходяться на думці, що неможливо створити конкурентоспроможну та стійку лігу одразу, і китайський клубний футбол є чудовим прикладом цього. Насичення чемпіонату зірками та залучення їх до країни за допомогою надзвичайно високих зарплат, без надійних джерел доходу у клубів, без розвиненої системи масового футболу та без механізмів балансу та фінансових зобов'язань між клубами (які здебільшого повністю залежали від фінансування з боку найбільших компаній Піднебесної) призвели до того, що китайська Суперліга в один момент склалася як великий картковий будиночок. Мабуть, головним каталізатором цього процесу стала пандемія Covid-19, яка дуже суттєво вплинула не лише на китайську, а й на усю світову економіку. Багатьом великим компаніям у цей час доводилося позбавлятися «зайвих витрат», до яких, у випадку із Китаєм, належали і футбольні клуби.

В якості грубої паралелі можна навести приклад японського автовиробника Honda, який, зіткнувшись з економічною кризою 2008 року, скоротив інвестиції в свою команду Формули-1, що зрештою призвело до її продажу легендарному Россу Брауну за символічну вартість у один фунт стерлінгів.

У випадку із футбольним клубом «Гуанчжоу» обов'язково варто виділяти один важливий фактор, що «обтяжує» ситуацію: по суті, уся життєдіяльність клубу залежала від рішення та фінансування з боку контролюючої компанії Evergrande Group, яка являла собою конгломерат, пов'язаний із будівельним бізнесом. Саме цей сектор китайської економіки найбільше постраждав в останні роки, а сама Evergrande Group змушена була запустити процедуру банкрутства, й 29 січня 2024 року суд Гонконгу виніс ухвалу про запуск процесу її ліквідації.

Є й більш глобальні чинники, які призвели до такого безславного кінця для футбольного клубу «Гуанчжоу». Зокрема, спортивний економіст Сезар Графієтті вважає, що стрімкий розвиток гри № 1 у Піднебесній став наслідком реакції на політичну кон'юнктуру в азіатській країні, причому сам по собі процес із самого початку не передбачав чіткої організації та планування у подальшому розвитку.

«Коли виник той первісний бум [із багатомільйонними інвестиціями в клуби китайської Суперліги], це була просто реакція місцевих еліт на інтереси Сі Цзіньпіна, котрий любить спорт № 1. Як би неймовірно це не звучало, але витрати на ці дорогі контракти були не запланованими, вони виявилися лишень політичною реакцією. Коли уряд усвідомив, що в рахунках клубів утворилася величезна дірка, причому багато з цих клубів чи то безпосередньо, чи то опосередковано належали державі, надійшла команда на швидке скорочення витрат. Це був серйозний удар по прогресу, що почав намічатися, через що футбольний бізнес у Китаї так і не отримав розвитку. Все робилося в односторонньому порядку, без урахування вимог ринку та будь-якого планування», - вважає Графієтті.

На думку цього експерта, китайський сценарій розвитку професійного футболу кардинально відрізняється від процесів, що відбуваються у США з їхньою MLS та в Саудівській Аравії з тамтешньою Про-лігою. У обох цих країнах в гру № 1 в останні роки також інвестуються величезні кошти, однак і там, і там проглядається кінцева мета - найближчими роками і США, і Саудівська Аравія стануть країнами-господарками фінальної частини чемпіонату світу з футболу, який здатний принести не лише економічну, а й іміджеву користь організаторам. При цьому, американські клуби мають приватних власників, які поступово вибудовують економічну модель, здатну приносити хороші дивіденди в майбутньому, а в Саудівській Аравії концепція розвитку футболу користується повною підтримкою з боку місцевого уряду, причому ініціатива йде з самого верху, а не виглядає спробою задовольнити інтереси керівництва держави з боку чиновників нижчого рангу.

Таким чином, «Гуанчжоу» (та його попередник «Гуанчжоу Евергранд») став заручником непродуманої стратегії розвитку китайського клубного футболу, яка ситуаційно виникла на тлі політичної кон'юнктури, що складалася на той момент у країні. Команда, яка сім разів поспіль (із 2011 по 2017 роки) ставала чемпіоном Китаю, скориставшись моментом та потужною економічною підтримкою від Evergrande Group, влаштувала справжню футбольну експансію у країні та регіоні, залучаючи до своїх лав таких зірок як Робіньо, Пауліньо, Андерсон Таліска, Альберто Джилардіно, Джексон Мартінес та Алессандро Діаманті.

В «золоту епоху» футбольний клуб «Гуанчжоу» інвестував значні кошти у підписання гравців, кілька разів переписавши трансферний рекорд Китаю, а у 2020 році розпочав будівництво нового стадіону вартістю майже в 2 мільярди доларів, який мав вміщувати на трибунах близько 100 тисяч уболівальників. Однак проект був заморожений у 2022 році через фінансові проблеми в Evergrande Group, і нехай після того недобудована арена виявилася націоналізованою, а минулого року на ній навіть відновилися будівельні роботи, їх темпи не вражають і не допомагають позбутися враження, що цей грандіозний, з точки зору проекту, стадіон зрештою очікує така ж безславна доля, як і у футбольного клубу «Гуанжоу»...