Що нашій збірній світить у нинішній Лізі націй, і до чого тут Ярмоленко

У Лізі націй національній збірній України залишилося провести два поєдинки. У п'ятому турі підопічні Сергія Реброва зіграють проти збірної Грузії, а в останній ігровий день їхнім суперником буде національна команда Албанії. Обидва матчі відбудуться на полях наших опонентів.

На даний момент в активі «синьо-жовтих» - чотири очки. І останнє місце у групі.

Однак, незважаючи на незавидне турнірне становище, наша команда все ще має шанси фінішувати на першому місці у квартеті. Але для цього повинні скластися у правильній конфігурації певні умови.

Крім того, що нам кров із носу потрібно вигравати обидві зустрічі, ще потрібно, щоб збірна Чехії обидва свої поєдинки не виграла (чехи зіграють на виїзді з албанцями, а потім удома прийматимуть збірну Сакартвело).

Однак, якщо підопічні Івана Гашека виграють хоча б один поєдинок із двох, наша команда не зможе їх потіснити з першого місця.

Проте, якщо українці все одно в поєдинках, що залишилися, здобудуть максимальну кількість балів, вони фінішують на другому рядку. Це без огляду на результати протистоянь у паралельних зустрічах.

І в такому разі, тобто фінішу на другому місці, команда Реброва отримає право зіграти у матчах плей-оф за підвищення у класі з однією з команд, яка посяде підсумкове третє місце в одній із груп дивізіону А.

Для того, щоб Україна фінішувала на другому рядку у групі, може вистачити і чотирьох очок. Але за такого розкладу треба сподіватися і на суперників, щоб ті теж втрачали очки. Теоретично нас може влаштувати нічия у Тбілісі, якщо при цьому й чехи не виграють у албанців.

Якщо ж наша команда набере три очки, то вона у кращому разі може претендувати на третє місце у групі. Однак воно може і не виявитися рятівним у плані продовження прописки у дивізіоні В, оскільки третє місце нашої групи грає у плей-оф із другим місцем однієї з команд із дивізіону С.

Два очки в матчах, що залишилися, не кажучи вже про одне, майже напевно відправляють Україну в дивізіон С (зрозуміло, що дві поразки нас туди відправляють автоматично).

Якщо говорити об'єктивно, то наші шанси фінішувати на чолі турнірної таблиці є примарними. Є сумніви не лише у тому, що наша команда зможе здобути максимум балів у двох поєдинках на виїзді проти серйозних опонентів. Є сумніви і в тому, що Чехія не зможе здобути хоча б однієї перемоги в двох матчах, що залишилися.

Більше того, третє-четверте підсумкові місця для нашої команди бачаться значно реальнішими, ніж дві перші позиції. І такий песимізм обґрунтований насамперед провальним стартом підопічних Реброва у нинішній ЛН: нуль очок у двох поєдинках (проти Албанії та Чехії).

Якби наші футболісти у стартових іграх змогли здобути хоча б одне очко, зараз би їхні турнірні перспективи котирувалися набагато оптимістичніше. Проте за фактом маємо те, що маємо. Від цього й відштовхуємось.

***

Але в ситуації, що склалася, є ще й «інша черга». Йдеться про моральний мікроклімат у головній команді країни. За всього бажання назвати цей мікроклімат здоровим чи хоча б нормальним не виходить.

Після двох поразок нашої збірної на старті ЛН, у пресу стали сочитися подробиці взаємин головного тренера «синьо-жовтих» з деякими його підопічними. За наявною інформацією, Ребров втратив контакт із деякими гравцями збірної, і паралельно деякі гравці збірної стали не розуміти вимог головного тренера.

Нездорова атмосфера у національній збірній склалася ще після Євро-2024. Конкретно після стартового поєдинку, проваленого нашою командою (розгром від Румунії 0:3). Тоді, за чутками, футболісти самі захотіли розібратися у причинах поразки, проігнорувавши на цих розбираннях наставника.

З того часу Ребров втратив «легкість» у відносинах із підопічними. Втратив він їх із «нелегкої» руки Андрія Ярмоленка - капітана та багаторічного лідера збірної, який, за чутками, і був ініціатором тих розбірок після гри з румунами, на які не допустили Реброва.

А ще, за деякою інформацією, у Реброва натягнуті стосунки із Зінченком, Маліновським та Степаненком. Начебто як футболіст «Арсенала» за лаштунками висловлював невдоволення і своєю роллю у нинішній збірній України, і методами роботи головного тренера.

Проте проігнорувати Зінченка Ребров не може. Поки «канонір» був на лікарняному, наставник його не викликав. Але тільки-но Олександр почав отримувати ігрову практику в клубі, він отримав і виклик до збірної.

Якби Ребров проігнорував Зінченка, то ситуація була б, як мінімум, дивною. Хоча, якщо називати речі своїми іменами, за такого розкладу це був би скандал.

Однак капітана «Динамо» Ребров продовжує ігнорувати. Ярмоленко оговтався від травми, і його досвід і лідерські якості, напевно, стали б у нагоді зараз у збірній - у найвизначніший момент у нинішній ЛН. Але, схоже, Ребров зачаїв образу на Ярмолу. Зачаїв міцно. Бо не довикликав Андрія до збірної і після того, як стало зрозуміло, що через тривале відновлення від травми національній команді не допоможе Циганков.

Не допоможе їй і Буяльський, який спочатку був у резервному списку, а згодом його перевели в основу. Але у Віталія оперативно «намалювалося» пошкодження, яке викликає пересуди.

Не приїде до головної команди країни і голкіпер «Реала» Лунін. Андрій не травмований - тренується за графіком із основою «вершкових». Він має причину неприїзду іншого характеру - «за сімейними обставинами».

Вищевикладене наштовхує на думку, що зараз наші футболісти не поспішають до головної команди країни. І що головна команда країни для них - це радше обов'язок, а не привілей.

І частково така не вельми приємна ситуація склалася з вини головного тренера головної команди країни, який, з одного боку, постійно акцентує увагу на тому, що, мовляв, Ліга націй - другорядний турнір. А з іншого - б'є горщики з підопічними.

Тому дуже складно за подібних обставин розраховувати на подвиг.

Але ми, вболівальники, розраховуватимемо на нього. Як і диво. Нам подітися нема куди.