Далі у Лізі Європи Динамо краще грати напіврезервним складом

Геннадій Буткевич, президент «Полісся», нещодавно сказав, що зараз для наших команд єврокубки - це не привілей, а покарання. Я з ним згоден. Власне, тут двох думок бути не може, бо за існуючого порядку речей повноцінно грати на два фронти наші команди апріорі не можуть. За великим рахунком, потрібно вибирати щось одне: або євроарену, або внутрішній чемпіонат.

«Шахтар» досі балансує десь поміж. Команді Марино Пушича треба віддати належне: принаймні вона намагається чіплятися і за Лігу чемпіонів, і, зрозуміло, в УПЛ бути на перших ролях. Щось вдається, щось - не дуже. Але «Шахтар» намагається. Принаймні. Чого про «Динамо» не скажеш.

«Біло-сині» зіграли вже чотири поєдинки у нинішній Лізі Європи - пройшли половину турніру. І в жодному матчі, наголошую, в жодному, не було видно, за рахунок чого чи кого команда Олександра Шовковського збирається набирати очки.

Більше того, у жодному з попередніх матчів не було видно тренерської «руки» нинішнього наставника динамівців. Команда просто намагалася грати так, як піде.

Олександр Володимирович із цього приводу може мати свою думку, і він цю думку, безумовно, має, хоча зрозуміти цю думку непосвяченому дуже складно, але за фактом виходить так, що в даному випадку команда бачиться безнадійно некерованою. З одного боку. А з іншого - команда бачиться безнадійно невмотивованою.

І обидва ці висновки досить дивні, тому що в кваліфікації Ліги чемпіонів багато чого було інакше. Там майже все було інакше. Те «Динамо» мені подобалося. Подобалося запалом, характером, настроєм. І навіть тренерською роботою.

Я підозрюю, що після непотраплення киян до основного раунду Ліги чемпіонів у них почався спад. Емоційний, насамперед. Головний тренер «Полісся» Імад Ашур із цього приводу розвинув би цілу теорію. Він на цьому собаку з'їв.

Очевидно, щось з'їв і Шовковський, хоча його доводи та виправдання з боку бачаться примітивними відмазками. Мовляв, ви там щось собі аналізуєте, і ми тут щось аналізуємо. Кожному своє.

Але цілком можливо, що поряд з емоційним розчаруванням після вильоту з ЛЧ і потрапляння в ЛЄ динамівці та їхній тренер вважали, що головне для себе завдання вони вже вирішили. Журавель у небі виявився лише мрією, але є синиця у руках. І краще менше, але краще.

Гра «Динамо» проти міцних «Рейнджерс» та «Зальцбурга» наводила на думку, що в турнірі на порядок нижчий за статусом динамівці як мінімум не проґавлять свою синицю в руці. Незважаючи на емоційні та інші спади. Бо команда вийшла на певний рівень. І цього рівня, за логікою, мало вистачити для протистоянь із командами Ліги Європи. За ідеєю, з командами свого рівня. Або схожого рівня.

Адже не дарма напередодні першого поєдинку в основному раунді ЛЄ - проти «Лаціо» - президент «біло-синіх» Ігор Суркіс заявив про те, що чекає на перемогу від своєї команди. Я більш ніж впевнений, що Ігор Михайлович тоді не лукавив і говорив те щиро. Фактично, ми майже всі тоді щиро вважали, що «Динамо» здатне дуже гідно пройти нове для себе випробування.

Але насправді виявилось, що не здатне. Повторю думку, озвучену вище: потрапивши до основного раунду турніру, динамівці просто перестали грати. А їхній тренер просто перестав виконувати свої обов'язки.

На попередньому багажі, тобто на тому, на чому «Динамо» дісталося вирішальної стадії плей-оф кваліфікації ЛЧ, виїхати не вдалося. А іншого багажу не було. І замість свята Ліга Європи виявилася для віце-чемпіонів України повинністю.

Найбільш чітко визначити розставлені пріоритети можна було за матчем проти «Роми», де Шовковський виставив напіврезервний склад, тримаючи в умі майбутній поєдинок УПЛ проти «Шахтаря».

Цього разу на внутрішній арені динамівці протистоятимуть «Поліссю» - теж дуже непростому опоненту. Можливо, саме тому «біло-сині» і злили черговий матч Ліги Європи. Злили з надією на нового журавля у небі - чемпіонство УПЛ.

Якщо це все справді так, якщо Шовковський продовжив раніше проторену Луческу дорогу відмови від боротьби на міжнародній арені заради боротьби на арені внутрішній, то такі дії можна хоча б спробувати пояснити. Ні, не зрозуміти, а саме пояснити.

Але навіть у такому разі все це виглядає бридко. У трьох перших турах «Динамо» протистояли сильніші за класом суперники. Але ж у четвертому турі цей суперник був цілком зручним. Цілком їстівним. І навіть маючи на увазі майбутній матч проти «Полісся», динамівці могли собі дозволити у грі проти «Ференцвароша» хоча б не зганьбитися.

Але вони собі такого не дозволили. І справа не стільки у ранньому вилученні Дубінчака. Справа у грі як такій. Справа у впливі на гру. Все було пущено на самоплив. Якщо м'яко кажучи, це халатність.

А за суттю це формений провал. Це пляма на репутації.

І щоб хоч якось зберегти своє обличчя надалі в цьому турнірі, я б настійно рекомендував «Динамо» в матчах, що залишилися, зіграти напіврезервним складом. Так би мовити, остаточно розставити всі крапки над і. Гірше точно не буде.

Хоча куди вже гірше.