Криза у Шахтарі: Матвієнко на колінах, Пушич читає мантри про якість гри
Олексій Сливченко наполягає, що з таким підходом до справи шансів на чемпіонство «гірники» не мають
- 28 вересня 2024, 09:45
- |
- 28 вересня 2024, 16:13
- 9586
- 78
Поразки від «Полісся» (0:1) та «Олександрії» (3:4) на старті сезону в українській Прем'єр-лізі так і не справили ефекту «холодного душу» на тренерський штаб та футболістів «Шахтаря». Не стала своєрідним «тривожним дзвіночком» для «гірників» і важка у всіх аспектах перемога над абсолютним дебютантом елітарного дивізіону «Лівим Берегом» (1:0). Очевидно, у «Шахтарі» просто вирішили, що пара невдалих результатів на початку чемпіонату - це лише безглузда випадковість, яка аж ніяк не відображає ані якість гри, ані рівень настрою, ані ефективність рішень тренерського штабу першої команди. Та й три ефектні за рахунком перемоги над «Ворсклою» (5:0), «Карпатами» (5:2) та «Оболонню» (4:0), мабуть, зіграли із чинним чемпіоном України злий жарт.
У восьмому турі «Шахтар» знову занурив своїх уболівальників у зовсім не радісні емоції. Команда Маріно Пушича сенсаційно поділила очки на виїзді з «Вересом» (1:1), який вкрай невдало розпочав цей сезон і над головою наставника якого, якщо довіряти інформації з кулуарів, навіть завис нещадний меч відставки.
У Рівному «гірники» вкотре видали повністю непоказний перший тайм, не створивши практично нічого серйозного біля воріт суперника, проте на другі 45 хвилин вийшли із істотним «вогнем у очах». Щоправда, в такому стилі «помаранчево-чорні» пограли не більше двадцяти хвилин після поновлення матчу, а коли Георгій Судаков реалізував пенальті, призначений за фол проти Дмитра Криськіва, знову поринули у стан чи то сплячки, чи то вкрай ефективного, як здавалося на той момент гравцям та тренерам, режиму економії сил на майбутнє.
Втім, обіграти «Верес» лише завдяки одному м'ячу, забитому з 11-метрової позначки, не вдалося. Чергова дитяча помилка оборони на 81-й хвилині призвела до забитого м'яча Кльоца. Здавалося б, ну з ким не буває, попереду ще як мінімум десять хвилин ігрового часу, а це - маса потенційних шансів забити вдруге, на що «Верес» вже навряд чи відповість своїм голом, але… У цій ситуації красномовною виявилася реакція капітана «Шахтаря» у грі з «Вересом» Миколи Матвієнка. Досвідчений захисник просто впав на коліна, ніби демонструючи усю ту купу розпачу й безсилля, яка раптово навалилася на донецьку команду…
На цьому епізоді справді варто зупинитися докладніше. Хоча б тому, що піднімати з колін Матвієнка кинувся голкіпер «Шахтаря» Дмитро Різник, хоча саме він номінально виявився тією фігурою, яка не змогла врятувати на останньому рубежі, і саме він, мабуть, мав би журитися більше за інших. А от Матвієнку як капітану, вочевидь, належало, навпаки, піднімати моральний дух усіх товаришів по команді, які опинилися у непростій ігровій ситуації наприкінці матчу. Пов'язка як-не-як, а зобов'язує. І у зв'язку з цим чомусь одразу ж згадався епізод, який стався у фінальному матчі Кубка УЄФА-2008/09 в Стамбулі, коли «Шахтар» розігрував трофей у дуелі із «Вердером». Коли Андрій Пятов пропустив зі штрафного від Налдо, тодішній капітан «гірників» Даріо Срна не падав на коліна. Він одразу ж підбіг до свого воротаря та підтримав його, надихнув, дав зрозуміти, що аж ніяк не все втрачено, а можна та треба боротися далі.
Цікаво й те, що сам по собі Матвієнко у ситуації із пропущеним м'ячем від «Вереса» не був винуватцем епізоду. Грубу обрізку при передачі вперед допустив партнер Миколи по центру оборони Валерій Бондар, після чого рівняни швидко розігнали контратаку, в ході якої Різник потягнув перший удар від Гайдучика, але не впорався із другим - від Кльоца, котрого могли та мали б накривати чи то Судаков, чи то Криськів, чи то Бондар, який поспішав бодай якось виправити становище.
Хтось може сказати, що це лише епізод і спроба автора схопитися за щось «гаряче», але… Просто подумайте та згадайте, скільки разів саме невеличкі епізоди вирішували результат матчів. І чомусь у більшості наших спогадів містяться саме моменти із чимось яскравим, значущим, справді важливим - дійсно епізодичним. Наразі ніхто не згадає, скільки передач віддавали один одному футболісти «Шахтаря» часів Паулу Фонсеки чи Роберто Де Дзербі, перед тим, як вразити ворота умовного «Хоффенхайма» чи «Реала» у Лізі чемпіонів. Зате згадуваний вище епізод зі Срною та Пятовим у фіналі Кубка УЄФА-2008/09 напевно легко згадає переважна більшість читачів.
Не менш важливими з точки зору розуміння ситуації у команді є й слова головного тренера. Так, ми усі звикли, що наставники після перемог завжди співають оди своїм підопічним, а після невдач знаходять усілякі причини, чому досягти бажаного результату так і не вдалося. Вболівальники зі стажем за багато років наслухалися різного - від банальних скарг на погодні умови до неординарних зауважень на тему гучного квакання жаб, що мешкають неподалік готелю, де розквартирувалися футболісти…
Тому багато фанатів часто-густо передматчові та післяматчові інтерв'ю головних тренерів читають, м'яко кажучи, по діагоналі. Просто тому, що справді цікавого там мало, а от банальностей та спроб себе виправдати - більше за протяжність Великого Бар'єрного рифу.
Але цього разу, мабуть, варто звернути увагу на слова Маріно Пушича. Після нічиєї з «Вересом» боснійський наставник «гірників» зокрема заявив наступне: «Матч був нескладний для нас, особливо у другому таймі. Створили багато моментів, але, на жаль, трапився епізод із голом [«Вереса»]. Неприпустимо робити такі помилки у центрі поля. Ми не забили другий гол, і так трапляється, що ти не завжди отримуєш те, на що заслуговуєш. Матч нескладний був, ми самі зробили його складним. Помилка, безумовно, призвела до голу, але найбільша помилка у тому, що ми не реалізували свої моменти. Але з точки зору гри ми провели якісний матч, не було лише реалізації».
Здавалося б, Пушич загалом не надто й лукавить, стверджуючи, що в другому таймі його підопічні виглядали цікавіше за суперника та мали кілька гарних шансів, аби «закрити» гру задовго до того, як поталанило забити «Вересу». Але… По-перше, боснієць чомусь не побажав жодним чином коментувати гру своїх підопічних у першому таймі, а фанатам «гірників», очевидно, було б дуже цікаво почути, чим займався «Шахтар» у перші 45 хвилин гри. По-друге, спроба відвести розмову в бік та виділити нібито вдалу гру лише у одному з таймів - це вже свого роду повторення пройденого, про що ми ще обов'язково поговоримо трохи нижче. Нарешті, по-третє, бажання Пушича менше у публічній площині говорити про проблеми та аналізувати невдачі, а більше виділяти якість гри «помаранчево-чорних» нагадує вже щось на кшталт заповітної мантри. Виникає відчуття, що Маріно просто хоче частіше акцентувати увагу на тому, що йому вигідно виділяти, аби допомогти викликати змінений стан свідомості, а це саме те, для чого використовують мантри.
А тепер давайте повернемось трохи назад - до поєдинку проти «Полісся», у якому «Шахтар» на старті сезону несподівано програв супернику із рахунком 0:1. Аби не «лити воду», давайте просто вивчимо кілька речень із післяматчового інтерв'ю Пушича.
«Гру можна поділити на дві частини. У першому таймі ми були недостатньо агресивними на м'ячі, виявили недостатньо бажання вигравати у протиборствах та діючи без м'яча в цілому, тому програли першу половину. Щодо другого тайму, у мене немає претензій до команди. Ми створили багато моментів у другій половині зустрічі, але нам не вдалося забити», - заявив Пушич.
А тепер слова боснійця, сказані після поразки від «Олександрії»: «Коли ви граєте у такий чудовий футбол, як ми зіграли у першій половині зустрічі, маючи перевагу 2:0, і після робите з нічого подарунки супернику, таким чином ви також надаєте їм можливість перевернути гру у плані моралі. І коли відбувається щось подібне - ви граєте фантастично, перемагаєте із рахунком 2:0, повністю контролюєте гру й потім помиляєтеся таким чином, - у такому разі давайте не говоритимемо про Лігу чемпіонів».
Погодьтеся, навіть зі слів тренера «гірників» виразно напрошується лише один висновок, зате ключовий та, ймовірно, найважливіший для розуміння причин кризи, у яку потрапив «Шахтар» на старті сезону - практично в кожному другому матчі команда Маріно Пушича здатна грати так, як цього хотів би від неї тренерський штаб, лишень протягом 45 хвилин. Чи то перших, чи то других. Але на два тайми цьому «Шахтарю» чомусь не вистачає чи то сил, чи то мотивації, чи то майстерності, хоча з останнім - це навряд, бо минулого сезону «гірники» в принципі без особливих шансів для суперників взяли чергове чемпіонство в УПЛ, а Маріно Пушичу співали дифірамби ледь не на кожному кроці.
Що важливо: у семи матчах на старті цього сезону в УПЛ «Шахтар» втратив вже вісім очок. Рік тому, ще під керівництвом Патріка ван Леувена, «гірники» у тих же семи перших матчах в рамках вітчизняного чемпіонату втратили лише чотири очки (дві нічиї), а на момент звільнення нідерландця (воно трапилося у середині жовтня) «Шахтар» встиг зіграти в УПЛ дев'ять ігор, у яких недобрав дев'ять пунктів. Іншими словами, зараз «помаранчево-чорні» навіть йдуть із «випередженням графіка» щодо втрачених очок, якщо брати до уваги минулорічні показники.
Знову ж таки, невдалий старт сезону-2023/24 коштував роботи Патріку ван Леувену. Тоді керівництво «Шахтаря» вирішило, що футбол, який демонструє команда, не відповідає принципам, які притаманні для «гірників» останніми роками. У кулуарах же подейкували, що нідерландець просто надто «перекрутив гайки», через що в нього зіпсувалися стосунки з лідерами колективу, і саме це, перш за все, призвело до незадовільних результатів.
Що відбувається у «Шахтарі» прямо зараз? Це знають лише ті, хто перебуває всередині клубу та розуміє, який рівень взаємодії та взаємоповаги наразі існує між Пушичем та його підопічними. Але для простих уболівальників «помаранчево-чорних» уся ця «внутрішня кухня» не має зовсім ніякого значення. Вони хочуть бачити результат та гру, яка варта того, аби цей результат був досягнутий. Усе інше - чи то падіння на коліна, чи то мантри про гарну гру протягом цілих 45 хвилин із 90 можливих - не більше ніж лірика, на яку варто звертати увагу футболістів та тренерського штабу тільки для того, щоб вони розуміли, як безглуздо подібні епізоди виглядають зі сторони. Особливо для чемпіонів. І тих, хто знову хоче бути ними. Якщо, звісно, хоче…