Домінування Крафта і Ріібера, фіаско Польщі і Клебо. Підсумки лижного тижня

Стрибки з трампліну

Старти тижня:

Субота, 25 листопада

Рука (Фінляндія), HS 142, особистий турнір

Неділя, 26 листопада

Рука (Фінляндія), HS 142, особистий турнір

Сила Німеччини, фіаско Польщі

Стартові етапи Кубка світу зі стрибків з трампліну завжди цікаві тим, що ми маємо досить туманне уявлення про те, в якій формі підходять головні дійові особи до сезону. На відміну від лижних гонок або біатлону, за 1-2 тижні до старту сезону в стрибках не проводиться жодних міжнародних стартів, за якими можна зрозуміти, хто в якій формі. Доводиться задовольнятися інсайдерською інформацією або якимись непрямими ознаками.

• Більше про лижні види спорту читайте в Telegram-каналі «Зимовий спорт на Sport.ua».

Тому, дуже часто на старті сезону на нас чекає чимало сюрпризів з приводу готовності окремих зірок або топ-команд. Так сталося і цього року: одразу дві топ-збірні в Руці здивували. Збірна Німеччини - зі знаком «плюс», Польща - зі знаком «мінус».

У фанатів Бундестіму після двох поспіль невдалих сезонів оптимізму перед стартом нинішньої зимової кампанії було не дуже багато, тим паче, що на посаді головного тренера - все той самий Штефан Хорнгахер. Однак, на подив багатьох, німці на першому етапі сезону виглядали найсильнішою командою світу. У суботньому турнірі вся німецька шістка фінішувала в топ-12, у неділю - в топ-20. 6 представників однієї команди в топ-12 - таке на Кубку світу в 21-му столітті трапилося лише вдев'яте:

У п'ятницю та суботу найгіршим у складі збірної Німеччини виглядав багаторічний лідер команди Карл Гайгер. Однак у неділю він додав і посів дев'яте місце.

На подіум у суботу потрапили П'юс Пашке та Штефан Ляйє, які у міжсезоння випали з основної тренувальної групи команди, та працювали вже не з Хорнгахером, а з тренером другої команди Ронні Хорншу. Для Пашке це був перший у кар'єрі подіум на Кубку світу, який він завоював у віці 33 років і 189 днів. До нього ніхто не добирався до свого першого подіуму на Кубку світу в такому солідному віці:

Для Ляйє ж цей подіум був першим з 9 березня 2020 року, коли він став другим у Ліллехаммері. Наступного дня після цього Штефан порвав хрестоподібні зв'язки коліна, і дуже довго повертався на такий високий рівень.

Найсильнішим у складі збірної Німеччини виглядав Андреас Веллінгер, але в основних змаганнях він трошки не дотягував до свого тренувального рівня - четверте і третє місця. Так чи інакше, в неділю він піднявся на третє місце в загальному заліку Кубка світу. У топ-3 генеральної класифікації Веллінгера не було з 11 березня 2018 року...

На осінньому чемпіонаті Німеччини дуже голосно заявив про себе Мартін Хаманн, проте в Руці на тлі партнерів по команді він розчарував - 12-те і 19-те місця. Трохи слабкіше за свій тренувальний рівень виступив і Філіп Раймунд - 7-ме і 14-те місця.

Що ж дозволило Німеччині підійти до сезону в настільки хорошій готовності? Приписувати всі заслуги Хорнгахеру не варто, тому що в Руці здебільшого феєрили люди з другого складу - Пашке і Ляйє, які, як і Хаманн, працюють з другою командою під керівництвом Ронні Хорншу. Тож тут скоріше варто загалом відзначати посилення тренерського штабу німців такими авторитетними фахівцями як Хорншу та Андреас Міттер.

Ну і, звісно, не обійшлося без напівконспірологічних версій від польських ЗМІ, які вважають, що у німців є якесь ноу-хау, недоступне для інших збірних. Ще перед стартом сезону багато хто відзначав, що свій останній передсезонний збір Бундестім проводив у повній ізоляції: жодного доступу для ЗМІ, жодних постів у соцмережах від самих спортсменів. І збір за зачиненими дверима відмінно лягає у версію про ноу-хау.

Skijumping.pl. Штефан Хорнгахер

Чи так це насправді? Сказати складно. З огляду на заборону на використання фтору, яка набула чинності з цього сезону, можна було б сказати про те, що німці краще за решту підготувалися до нових умов, проте їхні швидкості на розгоні цю теорію не підтверджують: представники Бундестіму були приблизно на одному рівні з іншими. Тож, найімовірніше, ніякого технічного «вундерваффе» у німців немає, просто міжсезоння вони провели дуже плідно. Особливо - представники другого складу збірної. Тепер чекаємо на повернення на Кубок світу Маркуса Айзенбіхлера, який не потрапив до складу на Руку і відправився працювати саме з тренером другого складу Хорншу.

Збірна Польщі здивувала, мабуть, ще сильніше, але тільки зі знаком «мінус». Команда Томаса Турнбіхлера етап у Руці провалила: жодного потрапляння в топ-20 за два дні і лише 28 сумарно набраних очок. Символом польської безпорадності в Руці став Каміль Стох, який посів лише 43-тє місце в суботу, а в неділю взагалі не пройшов кваліфікацію, в якій відсіювалися лише три спортсмени.

Слабкий старт сезону у виконанні збірної Польщі був багато в чому очікуваним. У листопаді вони провели тренувальний збір у Ліллехаммері разом зі збірною Норвегії, і, за інформацією інсайдерів, використовували в стрибках лавку на 2-3 сходинки вищу, ніж норвежці, що свідчить про серйозне відставання в плані загального рівня. Тож слабкого старту від поляків чекали, але ніхто не думав, що початок буде настільки шокуючим.

Багато в чому списати таку різницю між очікуваннями і реальністю можна на те, що і сама збірна Норвегії в Руці мала слабкий вигляд. Найкращий результат підопічних Александера Штокля за два дні - десяте місце Халвора Егнера Гранеруда в неділю, яке він розділив із Міхаелем Хайбьоком. У неділю не потрапив до другої спроби Маріус Ліндвік, а Йоханн Андре Форфанг свій високий тренувальний рівень не зміг конвертувати у високі результати. Наприклад, у неділю він виграв кваліфікацію, після чого в основних змаганнях посів лише 26-те місце.

Повертаючись до збірної Польщі, можна сказати, що загалом глибокий і системний спад у польських стрибках напрошувався ще кілька років тому, і тут, скоріше, можна дивуватися тому, що він настав так пізно. Уже багато років збірна Польщі тримається на трьох китах - Стохові, Давіді Кубацкі та Пьотрі Жилі, кожному з яких уже далеко за 30, а рівноцінного наступного покоління немає й близько.

Поляки провалили сезон 2021/2022, після чого було звільнено головного тренера команди Міхала Долежала. Його замінив молодий Томас Турнбіхлер, який вдихнув у вікову команду нове життя. Однак зараз це здається типовим короткостроковим сплеском після зміни головного тренера, який характерний для багатьох видів спорту. Тим паче, що й наприкінці минулого сезону поляки вже виглядали помітно слабшими, ніж на його початку.

Зазначимо, що подібні негативні очікування перед стартом сезону були і від збірної Словенії, але підопічні Роберта Хрготи підійшли до старту сезону в нормальній готовності. Петер Превц посів 13-те і 6-те місця - його найвдаліший старт на Кубку світу з далекого 2016 року.

Крафту не було рівних у Руці

Як би сильно не виглядала збірна Німеччина, але Бундестім ні в суботу, ні в неділю не зумів нічого зробити зі Штефаном Крафтом, який підійшов до старту сезону в ідеальній формі. При чому австрієць домінував не лише у змаганнях, а й у тренуваннях, і зазнав невдачі лише у п'ятничній кваліфікації - 21-ше місце через сильний порив бокового вітру.

У неділю Крафт переміг з колосальною перевагою в 22,6 бала, а його другий стрибок був просто витвором мистецтва: 148,5 метрів з ідеальним технічним виконанням і двома оцінками в 20 балів. Хоча, якби Штефан здійснив такий стрибок на фіналі сезону в Планіці, де судді зазвичай аномально щедрі в плані оцінок, то, ймовірно, він отримав би всі п'ять оцінок у 20 балів.

У неділю Крафт здобув свою 32-гу в кар'єрі перемогу на Кубку світу і в ювілейний, 100-й раз піднявся на подіум. Штефан став лише другим стрибуном в історії, який піднявся на подіум на етапах Кубка світу 100 разів. У рекордсмена, Янне Ахонена, 108 подіумів.

Що ж, Крафт, який традиційно плавно входить у сезон і додає в другій половині, цього разу у вогні з першого ж старту. Таким Штефана на початку сезону бачити ми не звикли, і залишається лише гадати, наскільки довго він зможе тримати таку форму. А поки що відзначимо один факт: останнім стрибуном, який вигравав перший старт сезону і в підсумку забирав Великий кришталевий глобус (ВКГ), був Томас Моргенштерн у далекому сезоні 2007/2008.

Другим у неділю став ще один австрієць, Ян Хьорль, який у суботу замкнув топ-10. Двічі потрапили до топ-10 ще двоє австрійців - Даніель Чофеніг і Міхаель Хайбьок.

Відступили на другі ролі герої літа - Владімір Зографскі та Грегор Дешванден. Проте швейцарець двічі фінішував у топ-15. Болгарин був приблизно на його рівні, у неділю посів 17-те місце. У суботу Зографскі після першої спроби йшов 13-м, але в другій спробі отримав дискваліфікацію через недотримання технічного регламенту.

Відзначимо непоганий виступ на домашньому етапі збірної Фінляндії. Двічі 18-м став Антті Аалто, обидва рази в очках був Ніко Кютосахо. Відзначимо 20-річного Каспері Валто, для якого це був другий у кар'єрі старт на Кубку світу. І в суботу він після першої спроби сенсаційно йшов дев'ятим. І нехай навіть у другому раунді він відступив аж на 24-ту позицію, а в неділю став лише 40-м, етап у Руці він все одно може занести собі в актив.

Skijumping.pl. Каспери Валто

Більш-менш конкурентоспроможним виглядав навіть 22-річний син легендарного Янне Ахонена Міко, який за попередньої своєї появи на Кубку світу виглядав відвертим статистом. А от хто у складі збірної Фінляндії розчарував, так це головна молода надія команди, чемпіон світу серед юніорів Вілхо Палосаарі: 45-те місце в суботу, після якого його в неділю навіть не включили до складу команди.

Також солідно виглядала команда Італії. По разу в топ-30 потрапили Алекс Інсам і Давіде Брезадола, який влітку переніс травму коліна. Відзначимо дебютанта Кубка світу Андреа Кампрегера, який демонстрував стабільні стрибки на рівень топ-30 і в п'ятницю, і в неділю, коли посів 28-ме місце, і трохи схибив лише в суботу - 39-й результат. Не збило настрій 22-річного дебютанта навіть падіння у другому тренуванні в п'ятницю.

Також відзначимо потрапляння до топ-30 у неділю двох американців: 19-річного Еріка Белшоу та 18-річного Тейта Франца. І якщо Белшоу вже регулярно виступав і навіть набирав очки на Кубку світу ще минулого сезону, то для Франца це був дебют. Хоча зазначимо, що подібного роду успіхів представників малих стрибкових країн у нинішньому сезоні стане більше через скорочення квот для топ-збірних.

Загальний залік Кубка світу:

Кубок націй:

Гірські лижі

Старти тижня:

Субота, 25 листопада

Кіллінгтон (США), гігантський слалом, жінки

Неділя, 26 листопада

Кіллінгтон (США), слалом, жінки

Два ювілеї Шиффрін

Жіночий Кубок світу вирушив у північноамериканське турне, першою частиною якого був технічний етап у Кіллінгтоні. Під час суботнього гіганта на місцевій трасі «Суперстар» розгулявся дуже сильний вітер, через який навіть пропала телекартинка. Хоча зазначимо, що загалом подібні проблеми з організацією на американських етапах Кубка світу трапляються регулярно, і далеко не завжди вони зумовлені погодними умовами.

Головною ж героїнею етапу в Кіллінгтоні стала місцевий кумир, Мікаела Шиффрін, яка відсвяткувала два ювілеї. У суботньому гіганті вона стала третьою, і це був її 140-й подіум на Кубку світу, а в неділю вона виграла слалом - це її 90-та перемога. Цифри, які не вкладаються в голові.

Недільна перемога в слаломі була для Шиффрін вже другою поспіль у нинішньому сезоні, проте лише в Кіллінгтоні вона видала по-справжньому топовий виступ. До цього Шиффрін була дуже стабільна, не припускалася помилок, але і її швидкості не були космічними. Та ж перемога в Леві тиждень тому була здобута за рахунок сходу Влхової, яка за своїми швидкостями була набагато швидшою за американку.

Getty Images/Global Images Ukraine. Мікаела Шиффрін

А ось у Кіллінгтоні Петра виглядала не настільки сильно. У гіганті вона лише замкнула топ-10, а в слаломі стала другою, але програла Шиффрін абсолютно по справі.

Приємно здивувала в гіганті Еліс Робінсон, яка виграла першу спробу і в підсумку стала другою. Кілька років тому новозеландка, ще будучи тінейджером, вважалася мегаталантом, здобула три перемоги на Кубку світу, проте після цього її рівень дуже істотно просів. І суботній подіум став для неї першим на Кубку світу з часів перемоги на фіналі сезону 2020/2021 у Ленцерхайде. Раптовий разовий сплеск, чи Еліс повертається?

А перемогла в суботу Лара Гут-Бехрамі, яка виграла обидва гіганти в нинішньому сезоні. Якщо швейцарка буде настільки ж сильна і в швидкісних дисциплінах, то перетвориться, можливо, навіть на фаворита в боротьбі за Великий кришталевий глобус (ВКГ).

Ще одна зірка швидкісних видів, Соф'я Годжа, також радує результатами в гіганті на старті сезону. У Зольдені італійка була 16-ю, у Кіллінгтоні - 9-ю. Перед стартом сезону Соф'я говорила, що багато працювала над гігантом, і, як бачимо, її слова з ділом не розходяться. Нагадаємо, в молодості саме гігант був профілюючою дисципліною Годжі. Свій перший подіум на Кубку світу вона завоювала саме в гіганті тут же, в Кіллінгтоні в листопаді 2016 року.

А ось визнані лідери збірної Італії в гіганті в Кіллінгтоні могли розраховувати на більше, ніж те, що отримали в підсумку. Марта Бассіно після першої спроби була в боротьбі за перемогу, але зійшла з дистанції. Федеріка Бріньоне стала лише шостою, проте двічі серйозно помилилася на другій спробі. Якби не ці збої - італійка цілком могла б опинитися на подіумі.

А ось у слаломі збірна Італії, навпаки, радує. Багато років ця дисципліна в жіночій «Скуадрі адзуррі» була відсталою, проте останнім часом підопічні Роберто Лоренці домоглися дуже помітного прогресу. У Леві на передових ролях була Мартіна Петерліні, проте в Кіллінгтоні вона не потрапила в другу спробу.

Зате з 13-го місця на п'яте прорвалася Марта Россетті. Для італійки це найкращий результат у кар'єрі на Кубку світу - раніше вона навіть до топ-10 жодного разу не потрапляла. 15-ю стала ще одна представниця Італії - Лара Делла Меа.

Італійка за кров'ю, але не за паспортом, Лара Кольтурі, яка виступає за Албанію, в суботньому гіганті з 27-го місця прорвалася на 12-те. Для 17-річного вундеркінда це найкращий результат у кар'єрі. До слова, свої перші очки на Кубку світу вона набрала рік тому тут же, в гіганті в Кіллінгтоні (17-те місце).

У другій спробі гіганта Кольтурі розділила найкращий чистий час з Катаріною Лінсбергер, яка прорвалася з 24-го місця на 11-те. Щоправда, в неділю австрійка зійшла з дистанції слалому ще в першій спробі. Загалом же збірна Австрії етап у Кіллінгтоні провалила. Єдине потрапляння в топ-10 за два дні - сьоме місце Юлії Шайб у гіганті: для неї це найкращий результат у кар'єрі. Уперше з січня 2019 року набрала очки в слаломі гігантистка Стефані Бруннер - 28-ме місце.

Getty Images/Global Images Ukraine. Зрінка Лютіч

Продовжує стабільно виступати Зрінка Лютіч: суботнє 13-те місце - її найкращий у кар'єрі результат у гіганті на Кубку світу. А «хвороба» сходів і грубих помилок, таке враження, перекинулася на її більш досвідчену партнерку по збірній Хорватії, Леону Попович. У гіганті вона зійшла з дистанції, а в слаломі через кілька грубих помилок у другому заїзді відкотилася з п'ятого місця аж на 30-те.

Четвертим і дев'ятим місцями врятувала етап у Кіллінгтоні для збірної Швеції Сара Хектор. Знову провалилася Анна Свенн-Ларссон, яка виглядає на старті сезону абсолютно розібраною - 24-те місце в слаломі. Що стосується молодих шведських талантів, то Ханна Аронссон Елфман залишилася в Європі і зараз тренується, набираючи форму після травми, а Корнелія Елунд зійшла в слаломі ще на першій спробі.

Відзначимо успішний виступ у слаломі двох зіркових швейцарок - Венді Холденер і Мішель Гізін. Обидві провалили старт сезону, але в Кіллінгтоні посіли третє і шосте місця відповідно.

Сьомою в недільному слаломі стала Андрея Слокар. Для словенки це перші очки на Кубку світу з березня 2022 року, коли вона несподівано виграла слалом на фіналі сезону в Куршевелі. Після цього була важка травма коліна і пропуск усього минулого сезону.

Вдруге поспіль набирає очки, при чому непогані, 22-річна норвезька слаломістка Б'янка Бакке Вестхофф: після 17-го місця в Леві у неї 18-й результат у Кіллінгтоні. До нинішнього сезону у неї за плечима були лише дві гонки на Кубку світу, і до Леві вона не набрала жодного очка.

Чоловіки нинішній вікенд пропускали, але більшість вже прилетіла до США для підготовки до швидкісного етапу в Бівер Кріку. І головна новина тижня - Марко Одерматт під час тренувань відчув біль у спині. Здавлювання міжхребцевого диска призвело до запалення. Зараз над спиною Одерматта інтенсивно працюють лікарі.

Update: Перед публікацією матеріалу з'явилася новина про те, що спина більше не турбує Одерматта, він відновив тренування.

Ще одна новина - скасований гігант на відкритті сезону в Зольдені проведуть 1 березня в Аспені.

Загальний залік Кубка світу (жінки):

Лижні гонки

Старти тижня:

П'ятниця, 24 листопада

Рука (Фінляндія), спринт, класика, чоловіки/жінки

Субота, 25 листопада

Рука (Фінляндія), розділка, 10 км, класика, чоловіки

Рука (Фінляндія), розділка, 10 км, класика, жінки

Неділя, 26 листопада

Рука (Фінляндія), мас-старт, 20 км, вільний стиль, чоловіки

Рука (Фінляндія), мас-старт, 20 км, вільний стиль, жінки

Клебо приїхав до Руки не в оптимальній готовності

Напередодні старту сезону було багато розмов про стан Йоханнеса Клебо. Норвежець нещодавно перехворів на коронавірус, скаржився на погане самопочуття, а його участь в етапі в Руці була під питанням. У підсумку Йоханнес до складу збірної Норвегії все ж увійшов, і багато хто вважав, що Клебо лив «крокодилячі сльози» - він любить перебільшувати масштаб своїх проблем.

Однак цього разу Клебо дійсно був у поганому стані. Усе почалося з того, що у спринті він посів лише четверте місце у кваліфікації - перший тривожний симптом. Після цього норвежець більш ніж впевнено дістався до фіналу, але посів там лише третє місце - явна невдача за його мірками.

Так, спринтерська траса в Руці - далеко не улюблена для Йоханнеса. Тут він виграв лише 3 з 8 спринтів, у яких брав участь. Якщо брати всі спринтерські траси, які регулярно з'являються в календарі Кубка світу, то в Руці його відсоток перемог, напевно, найнижчий. Однак попередні три поразки на цій трасі для Клебо завершувалися другими місцями. Третім він фінішував тут лише в листопаді далекого 2016 року, коли 20-річним юнаком дебютував на Кубку світу.

Коли Клебо не в оптимальній формі - його результати в дистанційних гонках просідають ще набагато сильніше, ніж у спринті. Так сталося і цього разу: в розділці він став 14-м, а в недільному мас-старті взагалі 21-м - найгірший результат серед усіх норвежців.

Відверто невдалий етап за найвищими стандартами Клебо, після чого норвежець заявив про те, що наступний етап в Елліваре він пропустить. А може і два, включно з Естерсундом. У боротьбі за загальний залік Кубка світу раптово з'являється дуже серйозна інтрига. Особливо з огляду на нову очкову систему, за якої головне - пропускати якомога менше змагань.

Getty Images/Global Images Ukraine. Йоханнес Клебо

А переміг у спринті Ерік Вальнеш, який уже обігрував Клебо на цій трасі у 2020 році. Норвежець уже багато років по праву вважається спринтером-класистом №2 у світі, але це лише друга його перемога на Кубку світу. У суботу в розділці він показав третій результат, підтвердивши як свій прогрес у дистанційних гонках, так і реноме етапу в Руці як дуже сприятливого для спринтерів. Такі успіхи дозволили Вальнешу захопити лідерство в Кубку світу, проте на недільний мас-старт він доволі несподівано не вийшов - схоже, мети поборотися за загальний залік Ерік собі на нинішній сезон не ставить.

До слова, Вальнеш пропустить і етап у Єлліваре, де відбудеться тільки одна особиста гонка, і та - дистанційна. Немає в заявці й досвідченого Шюра Рьоте.

Ну а обидві дистанційні гонки в Руці завершилися досить несподівано. Іво Нісканен явно був налаштований у суботу виграти на домашньому етапі свою коронну дисципліну - розділку класикою. І фін був до цього дуже близький, але обійти його зумів Мартін Льовстрьом Ньєнгет, який здобув лише другу для себе перемогу на Кубку світу.

А сам Нісканен після поразки не приховував свого розчарування таким результатом, жбурнувши палицею практично в камеру. Після цього засмучений Нісканен у неділю став лише 13-м у мас-старті, програвши, зокрема, і своєму маловідомому партнеру по команді Ремі Ліндхольму - 12-те місце. До слова, Іво повідомив про те, що наступний етап у Єлліваре він також пропустить.

Повертаючись до Ньєнгета, він був активним і в недільному мас-старті, пішовши у відрив у середині дистанції разом з австрійцем Мікою Вермюленом. Той відрив, щоправда, пелотон впевнено закрив, і на фінішну розв'язку у Мартіна свіжості вже не вистачило - лише 11-те місце.

А ось Вермюлен доволі несподівано сили зберіг, і фінішував у підсумку четвертим, при тому, що раніше 24-річний австрієць ніколи не піднімався на Кубку світу вище 20-го місця.

Гучна сенсація, але не найгучніша - її затьмарила перемога маловідомого широкому загалу 27-річного норвежця Яна Томаса Єнссена. У молоді роки він брав медалі юніорських і молодіжних чемпіонатів світу, проте на Кубку світу ніяк не міг проявити себе. До неділі він лише тричі потрапляв у топ-10 на етапах Кубка світу, і при цьому ніколи не піднімався вище сьомого місця.

До слова, не треба плутати Яна Томаса з іншим Єнссеном - Матсом Вільямом, який став шостим у п'ятничному спринті. Цей норвежець значно молодший - йому лише 22 роки. Для нього це був лише четвертий старт на Кубку світу, і раніше він ніколи не піднімався вище 12-го місця.

Ще одним сюрпризом недільного мас-старту стало друге місце Міхала Новака, для якого це перший подіум на Кубку світу. Хоча цей успіх уже давно назрівав - минулого сезону чех став дев'ятим у загальному заліку і був дуже стабільним. Відзначимо і 10-те місце швейцарця Беда Клеє, для якого це також найкращий результат у кар'єрі.

Лідерство в загальному заліку Кубка світу захопив Харальд Остберг Амундсен, який в Руці не перемагав, але був дуже стабільним: півфінал спринту, шосте місце в розділці і третє - в мас-старті. Другим йде Пол Гулберг, хоча він міг витиснути з етапу в Руці більше - у спринті він несподівано вилетів уже в чвертьфіналі. Відзначимо і п'яте місце колись дуже талановитого Ансгара Евенсена. Для нього це лише третій фінал на Кубку світу за кар'єру.

Федеріко Пеллегріно в п'ятничному спринті виглядав реальним претендентом на перемогу, дуже впевнено проходив сіткою плей-оф, але у фіналі став лише четвертим. Розчарував італієць і в мас-старті - лише 23-тє місце. Це при тому, що рік тому на аналогічній дистанції, тільки в переслідуванні, а не в мас-старті, він завоював свій перший у кар'єрі подіум у дистанційних гонках.

Не може занести собі в актив етап у Руці і збірна Швеції. Калле Халварссон у спринті несподівано не зумів пройти кваліфікацію, а у двох дистанційних гонках не піднявся вище за 10-те місце. Маркус Грате в кваліфікації спринту якраз блиснув, показавши найкращий час, проте в чвертьфіналі в доволі безглуздій ситуації впав з власної вини і вилетів. А жирну крапку в провалі шведів у Руці поставив Вільям Поромя - він зійшов з дистанції мас-старту і, як виявилося, заразився коронавірусом.

Переможний хет-трик шведок

У жінок етап у Руці прогнозовано перетворився на бенефіс збірної Швеції, яка виграла всі три гонки, при чому зробила це трьома різними лижницями. Хоча починалося для шведок все не так добре. Сенсаційно не пройшла п'ятничну кваліфікацію в спринті зіркова Майя Дальквіст, володарка останніх двох Малих Кубків світу в цій дисципліні.

Хоча сенсацією цей провал 29-річної шведки можна назвати тільки якщо не знати про те, яких проблем зі здоров'ям вона зазнавала в жовтні, через що їй довелося ставити на паузу тренувальний процес. Очевидно, що все це не могло прийти безслідно. Дальквіст після провалу в кваліфікації знялася з подальших гонок у Руці та вже повідомила про пропуск наступного, домашнього етапу в Елліваре, на якому в програмі не передбачений спринт.

А виграла спринт, як і рік тому, Емма Рібом. Минулий сезон шведка починала взагалі з двох поспіль перемог у спринті, проте тоді багато хто списував її успіхи на відсутність Йонни Сундлінг і Лінн Сван. Цього разу обидві зіркові шведки вже були на старті, і Рібом перемогла їх в очній боротьбі, після чого посіла 14-те місце в розділці і 7-ме в мас-старті.

Сундлінг у спринті стала другою, після чого провела дві слабкі дистанційні гонки (двічі 18-те місце). Поки що Йонна не виправдовує статус одного з топ-претендентів на Великий кришталевий глобус (ВКГ).

Сван же в спринті стала тільки п'ятою, після чого показала 9-й результат у розділці і фінішувала 16-ю в мас-старті. Лінн все ще далека від тієї форми, яка була у неї у 2021 році до травми, але не потрібно забувати, що і в нинішнє міжсезоння в неї була досить серйозна травма: надрив м'яза стегна у вересні, який вибив її з тренувального процесу майже на півтора місяця.

Getty Images/Global Images Ukraine. Ебба Андерссон

У дистанційних гонках балом правили вже інші шведки. Ебба Андерссон, пропустивши спринт, у суботній розділці вкотре обіграла в очній боротьбі Фріду Карлссон, з кожним разом все наполегливіше спростовуючи тезу про те, що за своїм потенціалом Карлссон - найсильніша дистанційниця світу.

Списати невдачу Фріди на якусь неоптимальну готовність також не вийде: у п'ятницю вона стала четвертою в спринті. Однак лише третє місце в розділці та шосте в мас-старті - явно не те, на що розраховувала Карлссон. Мас-старт, до того ж, проходив у досить закритій боротьбі, що Фріді як дистанційниці з сильним спринтом було на руку, але вона фінішувала лише шостою, програвши, зокрема, й Андерссон. Виступ Карлссон у неділю - черговий доказ її проблем із відновленням: три гоночних дні поспіль їй даються важко.

Ну а виграла недільний мас-старт досить несподівано Моа Ілар, яка днем раніше стала четвертою в розділці. Так, вона в останні кілька років уже була боєздатною одиницею в складі збірної Швеції, проте до етапу в Руці не те що жодного разу не перемагала на Кубку світу - жодного разу навіть не потрапляла до топ-5.

Найбільш гідно зі шведською гегемонією в Руці боролася збірна США. Розі Бреннан знову дуже сильно почала сезон: топ-10 у спринті і два подіуми в дистанційних гонках. А ось у Джессіки Діггінс була традиція провалювати етап в Руці, але цього року американка свою серію невдач на фінському етапі зуміла перервати.

Джесс дуже гідно виглядала в спринті, і виліт вже на стадії півфіналу можна назвати випадковістю. Лише 11-те місце в розділці також можна вважати успіхом, враховуючи, що вони проводилися класичним стилем, який Діггінс любить набагато менше, ніж вільний.

Ну а в неділю Діггінс, була, напевно, найкращою, і заслуговувала перемогти, але втрутився форс-мажор. Американка зламала палицю на останніх кілометрах дистанції, а під час отримання запасної від співробітниці персоналу збірної США ще й отримала по обличчю, і в підсумку заїхала на фініш із закривавленою губою.

Джессіка посіла друге місце, але, якби не ті зусилля, які вона витратила в кінцівці на те, щоб повернутися в голову пелотону після заміни палиці, то американка мала б усі шанси випередити Ілар. Так чи інакше, Діггінс покидає Руку на третьому місці в загальному заліку - враховуючи її дуже погану історію виступів на цій трасі, результат просто чудовий.

Збірна Норвегії етап у Руці собі в актив занести не може. У розділці ніхто з норвежок не зміг піднятися вище восьмого місця, а в мас-старті найкращою стала Лотта Венг - четверте місце. У п'ятницю Лотта сенсаційно вилетіла в кваліфікації спринту.

Пропускала етап у Руці через наслідки хвороби рідна сестра Лотти, Тіріль Уднес Венг. Сама Лотта в суботу повідомила про те, що Тіріль, найімовірніше, пропустить і два наступних етапи Кубка світу в шведських Елліваре та Естерсунді. А це означає, що від спроб захистити титул чемпіонки Кубка світу Венг, по суті, відмовляється.

Розчарувала одне з відкриттів минулого сезону Анне К'єрсті Кальво. Вона провалила розділку (26-те місце) і лише замкнула топ-10 у мас-старті. Єдиний подіум жіночій збірній Норвегії в Руці принесла в спринті Крістін Шістад, яка стала третьою. Так, тим самим перервалася її вражаюча серія з п'яти поспіль перемог у спринті на Кубку світу. Однак, з огляду на те, як слабко вона починала минулий сезон, навряд чи вона засмучена таким результатом.

Провалила домашній етап збірна Фінляндії, хоча починалося для господинь все з дуже сильного виступу в кваліфікації спринту. У підсумку Ясмі Йонсу зуміла пробитися до фіналу, Катрі Люлюнпера вилетіла в півфіналі - результат не такий вже й поганий, проте після цього фінки дуже розчарували в дистанційних гонках. Кертту Нісканен у своїй улюбленій дисципліні, розділці класикою, стала лише сьомою, після чого фінішувала лише 32-ю в мас-старті.

Кріста Пармакоскі в нинішньому сезоні вирішила повністю відмовитися від спринтів, щоб зосередитися на дистанційних гонках. Поки що нічого хорошого такий крок не приніс: 12-те місце в розділці і 31-ше - в мас-старті. Найкращою з фінок у неділю стала маловідома 22-річна представниця національної групи Вільма Рююттю - 28-ме місце. Могла допомогти врятувати обличчя збірної Фінляндії на домашньому етапі Йоханна Матінтало, але вона вже в Руці заразилася коронавірусом.

Для збірної Німеччини етап розпочався з провалу в кваліфікації спринту: Лаура Гіммлер, Пія Фінк, Вікторія Карл і Софі Крель не пробилися до плей-оф. У дистанційних гонках Бундестім трохи реабілітувався: Катаріна Хенніг і Вікторія Карл потрапили в топ-6 розділки, Карл після цього стала восьмою в мас-старті.

Загальний залік Кубка світу (чоловіки):

Загальний залік Кубка світу (жінки):

Двоборство

Старти тижня:

П'ятниця, 24 листопада

Рука (Фінляндія), HS 142/7,5 км, компакт

Субота, 25 листопада

Рука (Фінляндія), HS 142/10 км, особистий Гундерсен

Неділя, 26 листопада

Рука (Фінляндія), 10 км/HS 142, мас-старт

Травмованому Рііберу немає рівних

У двоборців етап у Руці традиційно створений для стрибунів: місцевий трамплін - найпотужніший на Кубку світу з двоборства, і дарує величезні розриви, відіграти які в гонці вже неможливо. У суботу дійшла до абсурду: хвиля в гонці за системою Гундерсена починалася з 21-го місця! Ну а мас-старти в двоборстві - взагалі дуже погана витівка, особливо на таких етапах як у Руці. Для різноманітності такий формат можна іноді використовувати, але для балансу тоді потрібно кілька разів за сезон гонку проводити у форматі розділки. А подібного немає навіть у планах.

Проте починався сезон у Руці зі змагання в новому форматі «компакт» з фіксованими розривами після трампліну. І загалом своє реноме формату для сильних гонщиків компакт виправдав. Не всі цим скористалися сповна, але про це нижче.

Головною інтригою перед етапом у Руці був стан Ярла Магнуса Ріібера. У норвезького домінатора було проблемне міжсезоння: він перехворів на ринавірус, майже два місяці не міг позбутися кашлю і тренуватися на повну потужність. Уже в Руці під час тренування на трампліні в четвер норвежець невдало приземлився і пошкодив плече.

Всерйоз розглядався навіть пропуск Ріібером першого старту в п'ятницю. У підсумку норвежець на старт вийшов, але, здавалося, на етапі в Руці буде достатньо інтриги, адже у найкращого двоборця світу стільки проблем зі здоров'ям.

Але в підсумку всі ці очікування не виправдалися від слова «зовсім». Ріібер став другим у п'ятничному компакті, після чого двічі розгромив суперників на вихідних. Норвежець був дуже сильний на лижні (друге місце в недільному мас-старті), а на трампліні демонстрував якийсь космічний рівень.

У неділю Ріібер у тренуванні полетів на 151 метр, при чому очевидці стверджують, що норвежець у кінцівці сам себе стримував, і міг летіти ще далі. У змагальній спробі Ярл Магнус себе вже стримував, і полетів на 153,5 метра - найдальший стрибок в історії трампліну в Руці! Так, приземлення було далеко не ідеальним, але те, що Ріібер уникнув торкання снігу руками - вже подвиг.

Навіть попри всі проблеми зі здоров'ям, Ріібер не знає собі рівних - домінування якогось просто немислимого масштабу. Запас класу над іншими суперниками у нього просто колосальний.

Обіграти Ріібера в п'ятницю зумів його партнер по команді Єнс Лурос Офтебро. Однак у наступні два дні норвежець дуже розчарував на трампліні, посівши в підсумку лише 24-те і 11-те місця. Ми звикли до того, що Офтебро завжди дуже сильно починає сезон у Руці, але цього разу його виступ у Фінляндії залишив дуже неоднозначне враження і успішним його, навіть попри перемогу в п'ятницю, назвати не можна.

А ось інший зірковий норвежець, Йорген Гробак, на трампліні приємно здивував. 3-разовий олімпійський чемпіон завжди був двоборцем із помітним ухилом у бік гонки, проте минулого літа 32-річний норвежець дуже додав у стрибках. Невдалий виступ Гробака на відкритті норвезького сезону багатьох збентежив, але в Руці Йорген довів, що дійсно вийшов у стрибках на якісно новий рівень.

У п'ятницю на трампліні третій результат сенсаційно показав Еро Хірвонен, для якого стрибки завжди були відсталою дисципліною. З огляду на формат компакту, у фіна був просто історичний шанс здобути першу в кар'єрі перемогу на Кубку світу, але він цим шансом розпорядився бездарно - лише п'яте місце в підсумку.

Хірвонен після гонки, аналізуючи свою невдачу, заявив, що проблема не в поганій фізичній формі, а в тому, що він бездарно провів гонку тактично. І наступні два дні підтвердили правоту Еро: зі швидкостями на лижні у нього все гаразд, а ось на трампліні нічого схожого на п'ятничний стрибок зробити більше не вдалося, і як результат - лише 19-те і 15-те місця.

А ось його більш досвідчений і титулований партнер по команді Ілкка Херола, який вважається одним з найшвидших лижників у двоборстві, в Руці виглядав дуже слабко саме на трасі, через що за три дні жодного разу не піднявся вище десятого місця в п'ятницю. У недільному мас-старті взагалі трапився якийсь дикий провал: у закритій і малоселективній гонці Херола фінішував 31-м із відставанням у 53 секунди.

Getty Images/Global Images Ukraine. Йоханнес Лампартер

Йоханнес Лампартер, на відміну від минулого року, цього разу розпочав сезон дуже сильно - шосте та два других місця. Однак австрієць був у тіні Ріібера, що стало черговим підтвердженням очевидної істини: шанси захистити свій ВКГ у Лампартера будуть тільки в разі пропуску Ріібером великої кількості етапів. Тому що навіть проблеми норвежця зі здоров'ям, як показала практика, його суперникам не дуже допомагають.

Третім у неділю став молодий австрійський талант Штефан Реттенеггер, для якого це перший у кар'єрі подіум на Кубку світу. Примітно, що дістався він до нього пізніше, ніж його старший і, як заведено вважати, менш перспективний брат Томас, який дістався до топ-3 ще минулого сезону в Отепя. Франц-Йозеф Рерль захворів перед стартом сезону, через що в перші два дні в Руці не виходив на старт гонок, і виступав тільки на трампліні.

У неділю ж Рерль вийшов на мас-старт, і фінішував там слідом за самим Херолою. Але, на жаль, це 32-ге місце і відставання в 59 секунд. На трампліні австрієць зумів піднятися на восьме місце: зі стрибками у нього повний порядок. Варто лише трохи підлікуватися - і Рерль знову зможе боротися за призові місця.

Збірна Німеччини в Руці не заробила жодного подіуму, але загальнокомандний рівень оновленого Бундестіму був непоганим. Відсутність призових місць - наслідок, перш за все, того, що багато лідерів Бундестіму помітно тяжіють до лижних гонок, а етап у Руці, як уже говорилося вище, створений для стрибунів. Йоханнес Ридцек і Вінценц Гайгер за швидкостями на трасі були найсильнішими в Руці, проте занадто багато програвали на трампліні. За такої форми немає сумнівів у тому, що на етапах із 90-метровим трампліном обидва будуть у боротьбі за найвищі місця.

А ось Юліан Шмід зараз більш збалансований, і в Руці міг виступити і краще. Однак молодий лідер Бундестіму в основних змаганнях щоразу трохи не дотягував до свого тренувального рівня в стрибках. Одним із відкриттів старту сезону став Давід Мах, який добре проявив себе в міжсезоння. У Руці в суботу та в неділю він двічі посів дев'яте місце: це його перші потрапляння в топ-10 на Кубку світу.

У п'ятницю нарешті перший солідний результат на Кубку світу показав юний талант збірної Німеччини Трістан Зоммерфельдт, який посів 18-те місце. Як показали вихідні, у сина легендарного Рене Зоммерфельда зараз дуже сильний дисбаланс у бік гонки, і на трампліні 2-разовий чемпіон світу серед юніорів виглядає дуже слабко. Тож компакт був його єдиним шансом на хороший результат у Руці.

А ось збірна Франції, яка минулого сезону почала дуже сильно, цього разу дуже розчарувала. Особливо це стосується стрибків лідера команди Лорана Мюлеталера. За три дні він набрав лише 6 очок (і то лише за рахунок розширення очкової зони до 40 осіб. За старого формату поїхав би з Руки з порожніми руками), і, таке враження, що повністю розучився стрибати, хоча трамплін завжди був його сильною стороною. Головна молода надія Франції, Маттео Бо, мав кращий вигляд, але все одно помітно не дотягував до рівня минулого сезону.

Також відзначимо вкрай слабкий виступ у Руці збірної Італії - жодного потрапляння в топ-20 за три дні. Зате солідно виглядала команда США. Ніхто з американців по-справжньому не відзначався, але загальний командний рівень за їхніми мірками зараз непоганий, і зараз у Кубку націй вони ту ж Італію випереджають.

39-те і 40-ве місце в суботу та неділю посів 22-річний швейцарець Паскалю Мюллер. Для Швейцарії це перші очки на Кубку світу за більш ніж чотири роки. Але про жодне відродження швейцарського двоборства говорити недоречно - просто особливості нової очкової системи Кубка світу, де очки тепер набирають не 30, а 40 найкращих на кожному особистому старті. Тож подібних «відроджень» у нинішньому сезоні ми побачимо ще чимало.

Були надії на те, що нова очкова система допоможе і збірній України. Але на жаль - і Дмитро Мазурчук, і Віталій Гребенюк виглядали в Руці відвертими статистами, і за три дні жодного разу не піднялися вище 46-го місця. Якщо в лижній гонці наші спортсмени хоч трохи конкурентоспроможні, то на трампліні вони відверто не готові до конкуренції на Кубку світу. Тому сподіватися на істотний прогрес на етапах із 90-метровими трамплінами не доводиться.

Загальний залік Кубка світу:

Кубок націй: