Майкл АНТОНІО: «Треба забити у фіналі. Хочу стати найкращим бомбардиром ЛК»

Форвард англійського «Вест Хема» Майкл Антоніо поділився очікуваннями від фіналу Ліги конференцій проти італійської «Фіорентини», який відбудеться 7 червня о 22:00 у Празі:

«Це грандіозно! Ми не брали участь у [єврокубковому] фіналі вже 47 років, і це, мабуть, найбільша подія у моєму житті. Більшість людей хочуть завершити кар'єру з регаліями, і для мене це чудова нагода. Але це можна сказати про всіх, не лише про мене.

Однак ми ще не досягли кінцевої мети. Всі навколо гудуть про фінал, але ми самі поки що мало говорили про цю гру. Коли матч буде ближчим і ми полетимо туди, тоді, ймовірно, повною мірою все відчуємо.

Минулого року ми припустилися кількох помилок, через які програли у півфіналі [проти Айнтрахта в Лізі Європи]. Напевно, у домашньому матчі ми мали зіграти краще. Але ми зробили уроки з помилок і вирішили, що цього сезону такого не повториться. Ми добре виступили у півфіналі проти Алкмаару, діяли дуже професійно. Не втрачали віри, що нам під силу вийти у фінал та перемогти.

Шанси стати найкращим бомбардиром турніру? Як нападник ти завжди маєш забивати. Але я просто хочу бути частиною команди і робити свій внесок будь-яким способом, будь то голи або передачі. Тим не менш, головне завдання для мене - забити, і я лише на один гол відстаю від лідерів [Артура Кабрала з Фіорентини та Зекі Амдуні з Базеля], так що все ж таки ставлю перед собою завдання стати найкращим бомбардиром.

Мало що можу порівняти із почуттям від забитого гола. Коли м'яч влітає в сітку і звучить рев уболівальників, виникає просто приголомшливе відчуття.

Я відчував тиск, коли наближався до того, щоб стати найкращим бомбардиром Вест Хема в історії Прем'єр-ліги. Тепер просто тішуся, що досяг цього, але моя мета - прогресувати з кожним роком і зробити так, щоб наступному бомбардиру команди було важче мене наздогнати.

У півфіналах чи матчах за виживання я найкраще проявляю себе, бо звик до такого тиску. Коли грав у нижчих лігах, мені доводилося їздити на перегляди, і цей досвід допоміг навчитися справлятися з тиском.

У нас є такі гравці, як Лукас Пакета, який майже не розмовляє англійською. Але він дуже старається, має чудовий характер і він дуже веселий. Взагалі, у нас суміш дуже різних гравців: від Курта Зума до Деклана Райса, який є чудовим капітаном. У нас чудові стосунки, ми всі віримо один в одного, і ви, напевно, бачите, що ми справді як сім'я».