Микола ЗОЦ: «Ніколи не говорю неправду»

Новоспечений старший тренер жіночої збірної України з біатлону Микола Зоц розповів, чому звільнився з посади спеціаліста чоловічої команди Б.

- Розкажіть про історію, яка сталася минулого року, коли ви очолювали чоловічу команду Б, проте звільнилися з посади перед самим сезоном? Які були причини такого рішення?
- Я ніколи не кажу неправду чи щось приховую. Дійсно, під час міжсезонної підготовки ми прекрасно розуміли, в який час живимо, і що під час війни влітку на закордонні збори виїхати навряд чи вдасться. Але я розумів перспективу хлопців, того ж Тищенка, Ткаленка - вони ще можуть допомогти національній команді, але для цього їм потрібні кращі умови підготовки. І хоч деякі заявляли, що все одно вони нічого не покажуть, нікуди не проб'ються, то хочу нагадати, що ще два роки тому теж саме казали про Дениса Насика. Навіть сміялися з мене, що я вірив в нього.

Втім, попри всю ситуацію, минулого року у нас з'явилися можливості організувати збори за кордоном. Не за кошти Міністерства чи Федерації, а, наприклад, збір в Отепяя нам пропонували організувати федерації Латвії, Литви та Естонії. Він включав безплатне проживання і харчування, лише переїзд за наш кошт. Ще один висотний збір пропонували організувати французи, за підтримки особисто Мартена Фуркада. При тому не тільки для чоловічої й жіночої команди Б, яких готові були прийняти безплатно, а ще і юніорів. Всього 30 спортсменів могли приїхати тренуватися.

- Це особисто Фуркад запропонував?
- Я точно не знаю, адже цими питаннями займався Андрій Дериземля. Але на нього точно виходили французи та пропонували свою допомогу. Нам потрібно було покрити лише переїзд. Проте нам не дозволили нікуди виїхати. Ні в Прибалтику, ні на висоту в Францію, ні бодай в сусідню Польщу. Вже восени ми мали їхати в Обертілліах, але нам теж не дали провести цей збір. Останньою краплею стало, коли ми мали їхати на перший сніг в італійській Лівіньо з 18 жовтня, але мені сказали, що поїхати можна лише з 2 листопада.

- Що сталося далі?
- Після цього я зібрав команду і сказав дослівно: «Я нічого не можу вирішити, мені соромно дивитися вам в очі. В цій ситуації своїм відходом я зроблю для вас більше, ніж подальшою присутністю». Ось така ситуація склалася з Б командою перед початком сезону.

Я не хотів далі давати марні надії спортсменам, обіцяти їм, що ось-ось і ми кудись виїдемо. Мені не хотілося опускати очі перед ними, через те, що я нічого не зміг для них організувати. Хто винен в цій ситуації? Важко сказати. Або ніхто з відповідальних осіб не хотів займатися документами, дозволами на виїзд для команди, або це дійсно було неможливо на той час. Хоча при цьому основна команда спокійно тренувалася за кордоном.

- При цьому всьому у того ж Артема Тищенка видався чи не найкращий сезон у кар'єрі.
- Так, тому що влітку ми робили все можливо, що було в наших силах. Крім Сянок організували збір в Заросляку, щоб мати хоч якусь гірську підготовку. Крім того, в цій ситуації пощастило, що перший етап Кубка IBU перенесли на тиждень пізніше. Було трішки більше часу для вкатки. Бо їхати на вкатку 2 листопада, а 24 вже стартувати - це ж неможливо.