Перше фіаско Боелі. Звільнивши Поттера, у Челсі пішли стежкою Абрамовича?

Початок цього сезону приніс чимало сенсацій та здивувань для шанувальників «Челсі». У вересні лондонський клуб, який із травня 2022-го відійшов у володіння консорціуму на чолі з американцем Тоддом Боелі, ухвалив, мабуть, перше кадрове рішення, що набуло широкого резонансу у футбольній спільноті - із посади головного тренера команди було звільнено Томаса Тухеля.

І якщо розставання з німецьким фахівцем можна було частково списати на бажання нових власників поставити на чолі команди коуча, котрого обрали саме вони, а не колишній менеджмент, для чого представився зручний привід у вигляді невдач на старті сезону, то ось прихід на місце Тухеля досить скромного Грема Поттера із «Брайтона» виявився другим резонансним рішенням Боелі та його партнерів.

До «Челсі» 47-річний Поттер не тренував жодної команди, яка б за статусом могла зрівнятися з «синіми». Тим самим, як ще у вересні відзначали англійські оглядачі, Боелі та лондонський клуб наплювали на негласне правило, що існувало останніми роками у топ-6 клубів АПЛ - призначати головним тренером того фахівця, котрий має великий клубний досвід, або ж досягнув відчутних успіхів за кордоном. У резюме Поттера не було ані того, ані іншого, але це не завадило Грему отримати п'ятирічний контракт в «Челсі» з окладом у 12 мільйонів фунтів за сезон.

Було ясно, що прихід Поттера до «Челсі» - це неймовірний ризик, на який нові власники клубу вирішили усвідомлено піти, прагнучи здивувати англійську Прем'єр-лігу сміливістю своїх планів та дій. У «Брайтоні» в Грема й близько не було такої високої «планки очікувань», яка моментально постала перед ним та його помічниками у «Челсі». Крім того, за всю свою тренерську кар'єру до роботи із «синіми» Поттер на трансферному ринку витратив 82 мільйони фунтів, а це менше, ніж у січні лондонці з урахуванням всіх бонусів та додаткових виплат віддали за одного лише вінгера «Шахтаря» Михайла Мудрика (в угоді з «гірниками» мова йде про 88 мільйонів фунтів).

Для Поттера не було жодного сенсу відмовлятися від пропозиції «Челсі». Крім відмінної зарплати, Грем у Лондоні отримував ще й можливість для кар'єрного зростання, адже успіх у «Брайтоні» і був потрібен наставнику для того, щоб зробити згодом крок уперед. Тому абсолютно жодних претензій до Поттера в «Челсі» у цьому аспекті не могло і не може бути. Він робив та зробив абсолютно все, що міг. Зрештою, він не чарівник, і його звуть Грем, а не Гаррі…

Здавалося б, це чудово розуміють у самому «Челсі». Так само як і те, що головна чеснота Поттера, яку він раніше встиг у всій красі продемонструвати в «Естерсунді» та «Брайтоні» - це вміння працювати на перспективу, тобто «у довгу». Грема не просто так в пресі назвали «проектним менеджером». Це прізвисько він заслужив планомірною та структурованою роботою, спрямованою на поступове покращення результатів команди із метою виходу її на пік через певний період.

І перші заяви, які звучали від керівництва «Челсі» після приходу Поттера, давали зрозуміти, що у Грема, принаймні цього сезону, буде невичерпний кредит довіри, і що фахівець не втратить посаду навіть у тому випадку, якщо «сині» фінішують поза топ-4 й не проб'ються до Ліги чемпіонів. Вже тоді подібні слова викликали у пропалених скептиків лише саркастичну усмішку, проте в цілому вони здавалися абсолютно логічними - зрештою, Поттера було позбавлено можливості пройти повноцінну передсезонку з «Челсі», і питати з нього по всій суворості за підсумками дев'яти місяців співпраці (тобто, у травні) було б верхом нерозсудливості, особливо з огляду на довгостроковий контракт, укладений із Гремом.

Тодд Боелі справді суттєво виділявся на тлі більшості своїх колег із топ-клубів англійської Прем'єр-ліги. Але так тривало недовго… На початку квітня, одразу після сенсаційної домашньої поразки від «Астон Вілли» (0:2), бос «синіх», здається, здався остаточно і відійшов від усіх тих принципів, які декларувалися на початку, здавалося б, багатообіцяючої співпраці з Поттером. Грем був звільнений, а в офіційному комюніке, випущеному з цього приводу, значилася ключова фраза, яка підводила масну риску під підсумком роботи Поттера у «Челсі» - «ми всі розчаровані таким результатом».

За інформацією британських інсайдерів, рішення звільнити Поттера було ухвалене керівництвом «Челсі» на чолі з Боелі після того, як на ньому наполягли Пол Уінстенлі (директор з глобального пошуку талантів та трансферів) та Лоуренс Стюарт (технічний директор). Нібито саме останні двоє стали головною рушійною силою, яка спровокувала клуб піти на дострокове припинення співпраці з Поттером.

Для переважної більшості футболістів першої команди «Челсі» рішення керівництва відправити у відставку Поттера стало повною несподіванкою. За даними The Telegraph, гравці були вкрай здивовані, дізнавшись про звільнення головного тренера із заяви на офіційному сайті. Після цього багато хто з них «прийнявся дзвонити своїм агентам, перебуваючи у стані шоку й намагаючись зрозуміти, що на них чекає найближчим часом».

Хаотичність у рішенні звільнити Поттера проявилася ще й у тому факторі, що «Челсі», схоже, прямо зараз не має готової кандидатури щодо заміни англійського фахівця. Тимчасово виконувати обов'язки головного тренера лондонської команди найближчим часом буде екс-асистент Поттера 42-річний іспанець Бруно Сальтор, який навряд чи отримає шанс очолити «синіх» на повноцінній основі, якщо тільки не виграє, як колись Роберто Ді Маттео, Лігу чемпіонів…

І якщо рішення відправити у відставку Поттера напрошувалося, виходячи із логіки поточних досягнень та результатів команди, то ось в аспекті менеджерської прозорливості та загальної логіки вчинків воно стало першим серйозним фіаско для Тодда Боелі на чолі «Челсі». Невипадково над головною фігурою «синіх» уже встиг пожартувати легендарний екс-футболіст «Ліверпуля» та збірної Англії, а нині експерт на британському телебаченні Джеймі Каррагер, котрий у твіттері написав наступне: «Тодд сказав, що він відрізнятиметься від Романа [Абрамовича]. Я співчуваю Грему Поттеру, але це було неминуче. Ти не можеш міняти Тухеля на Поттера. Безглузде рішення для старту».

Боелі менш ніж за рік перебування у статусі боса «Челсі» встиг звільнити вже двох головних тренерів. Звичайно, до чехарди імені Абрамовича, на яку тонко натякає Каррагер, американцю ще досить далеко, але й про проектні рішення, що вписуються у конкретно вибудовану та збалансовану стратегію клубу за такого розвитку подій навряд чи доводиться говорити…