Єдиний українець у Ізраїлі. Біленький розповів про перехід до Маккабі

24-річний український форвард Станіслав Біленький змінив клуб. Нападник перейшов із «Динамо» Тбілісі до «Маккабі» Нетанья. Перехід здійснено на правах оренди до кінця сезону з правом викупу.

Біленький відомий тим, що в юному віці дебютував за «Олімпік» в УПЛ. Грав за молодіжну збірну України Олександра Головка, а з 2019 року (з невеликими перервами) шукає себе у Європі.

«Маккабі Нетанья» - не гранд (п'ять чемпіонатів Ізраїлю виграли, але дуже давно), але вважається одним з найорганізованіших клубів країни. Там потужна академія, скаутинг легіонерів на рівні. Плюс вони завжди хочуть грати в інтенсивний атакувальний футбол німецького типу.

Біленький став єдиним українцем, який зараз виступає у вищому дивізіоні чемпіонату Ізраїлю.

- Як ви оціните перехід до «Маккабі» Нетанья та переїзд у чемпіонат Ізраїлю?
- Я вважаю, що це крок вперед для моєї кар'єри. Чемпіонат Ізраїлю прогресує, чимало вболівальників на трибунах, команди останніми роками в групових турнірах єврокубків.

- Які перші враження від команди та країни?
- Враження хороші. Завжди хотів грати у теплій країні, біля моря. Коли немає холодної погоди і можна думати тільки про футбол. Команду оцінюю добре. Подобається, в який вона грає футбол. Це мені підходить та імпонує. Тому, повторюся, це для мене хороша можливість прогресувати.

- Познайомилися із містом Нетанья?
- Так. Це красиве місто, яке знаходиться на березі моря. Правда, зараз дощі два тижні. Потрібно потерпіти трохи.

- З кимось радилися перед переїздом до Ізраїлю?
- Ні. Спирався на свою точку зору. Після розмов із тренером всі думки були пов'язані із трансфером.

- Ізраїль дуже уважно ставиться до в'їзду українців під час війни. Не було проблем?
- Жодних. Мені зробили запрошення.

- В команді запитують про ситуацію в Україні?
- Так. Багато хлопців питають. Більшість не вірить, що таке відбувається. Я їм розповідаю все, як є. Я не хочу, щоб забували про цей жах, який відбувається на Батьківщині.

- Відчуваєте, що Ізраїль живе постійно у військовому стані?
- Не концентрую увагу на цьому. Дійсно, є перевірки та військові. Але це не створює ніяких проблем.

- У Вас у команді 7 легіонерів. Як спілкуєтеся з партнерами?
- В Ізраїлі майже всі говорять англійською. Тому, поки тут перебуваю, не виникало жодних проблем із комунікацією у побуті. В клубі всі спілкуються англійською добре. Жодних проблем немає.

- Чи були ще пропозиції, окрім «Маккабі»?
- Так, були. Але не бачу сенсу про них говорити. Я вважаю, що я зробив свій вибір та він є правильним.

- В понеділок ваша команда грає проти «Маккабі» Тель-Авів. Хочете дебютувати проти чемпіона?
- Так. Але рішення прийматиме тренер. Я готовий на 100 відсотків. Чекаю дебюту. Тут гарні вболівальники. Хотілося б дебютувати вдома.

- У Ізраїлі є ліміт на легіонерів: 6 в заявці на матч та 5 на полі. У «Маккабі» Нетанья семеро іноземців. Готові до конкуренції?
- Так. Я готовий боротися за своє місце на полі.

- Готові кинути виклик головному форварду команди сербу Златановичу, який цього сезону забив 10 м'ячів?
- Я сюди не просто так приїхав, як турист. Я впевнений у своїх силах. Гратиме сильніший. Добре, коли є можливість конкурувати з такими сильними гравцями. Тільки так можна досягти прогресу.

- Ви свій дебютний гол за збірну України U-19 забили саме в Ізраїлі. Пам'ятаєте той м'яч?
- Так. Мене багато питають, чи я тут був. Я розповідаю про цей випадок із забитим м'ячем. Вони з подивом на це дивляться та кажуть, щоб більше у ворота збірної Ізраїлю не забивав.

- Ви грали перед цим за «Динамо» Тбілісі. Клуб свою велич не втратив?
- Ні. Це амбіційний хороший клуб. Шкода, що минулого сезону гідно не виступили у єврокубках. Зате відіграли 9 очок різниці та стали чемпіонами. Це багато значить.

- Зараз багато говорять про грузинських талантів. Який рівень чемпіонату Грузії?
- Хороший, специфічний футбол. Більше технічний, в той же час силовий. Єдина проблема - футбольні поля. Не всі клуби можуть цим похвалитися.

- Період в Словаччині був не дуже вдалим для вас. В чому причина?
- Це був важливий досвід. В «ДАК 1904» я багато чому навчився. Це було перше знайомство із Європою, з людьми, менталітетом. Не дуже вийшло для мене з першого разу. Я зробив висновки. Це дуже допомагає.

- Ви у юному віці дебютували за «Олімпік». Підтримуєте зв'язок із хлопцями?
- Особливо, ні. У кожного своє життя та своя кар'єра. Якщо бачимося десь, то звісно вітаємося.

- Ви провели 7 матчів за молодіжну збірну України та забили 2 голи. Як враження залишилися після «молодіжки»?
- Двоякі. У нас була хороша команда, сильні гравці. Завжди були приємно тренуватися та вчитися. Образливо, що таким складом ми не змогли чогось досягти.

- Мрієте про національну команду?
- Звісно. Кожен футболіст хоче грати за свою країну. Я не виключення. Але для цього ще потрібно багато працювати.

Cергій ТИЩЕНКО