Наполі: сезон без забобон?

Промовляти вголос, що «Наполі» є реальним претендентом на чемпіонство, в Італії (надто в Мілані, Турині та Римі) якось ніколи не поспішали. Ба навіть коли на «Сан-Паоло» царював аргентинський чарівник Дієго Марадона. Мовляв, є велика італійська трійка (зайве нагадувати, хто до неї входить), а щодо шансів інших на скудето розпатякувати, тим паче, ще тоді, коли й перше коло не фінішувало, не варто. А от якраз цього сезону дочасних голосів щодо «Наполі» як за майбутнього тріумфатора серії А вистачає. Дехто навіть зве «Партенопеї» безальтернативним кандидатом. Ну, щось на кшталт політичних виборів у тоталітарних країнах. У чому ж секрет прогресу неаполітанців?

Грузино-нігерійська феєрія

Звісно, легше за все пояснити успіх неаполітанців феєричною грою лівого вінгера Хвічі Кварацхелії та центрального нападника Віктора Осімхена. Й справді, в грузина за системою гол + пас нині аж 17 балів (7 + 10), а в нігерійця - 16 (12 + 4). Впадає в око відчутне переважання голів над асистами в африканця й водночас превалювання гольових передач над голами в кавказця. Це, вочевидь, зумовлене їх розташуванням на полі: лівий вінгер за визначенням покликаний більше віддавати, а менше забивати, тоді як центрфорвард навпаки.

Кварацхелію, або Кварадону (а таке прізвисько ще варто заслужити) аж ніяк не можна назвати егоїстом на футбольному полі. Так, у його арсеналі є й вишуканий дриблінг (історично притаманна найяскравішим представникам грузинської футбольної школи жага імпровізації), й чудове бачення поля (який гольовий пас-цукерочку він віддав на Віктора у 2-му таймі матча «Наполі» - «Ювентус»!), неабияка швидкість, вміння оперативно оцінити ситуацію на полі й ухвалити слушне рішення. Хвіча - пластичний футболіст, який, таке враження, має якусь захмарну спрагу боротьби й конче потребує її потамування.

Віктора натомість, звісно, можна назвати егоїстичнішим гравцем. Та це буде поверхневе судження. 70-мільйонний (вартість в євро, пропонована сайтом transfermarkt.de) уродженець Лагоса, безсуперечно, насамперед, націлений на ворота супротивника, однак не гребує і ювелірними передачами на партнерів, що перебувають у вигідніших позиціях. Інша річ, що ті не завше використовують його передачі якнайефективніше. Неабияка снага Осімхена в тому, що він у свої 24 роки нагромадив уже чималенький досвід гри в різних європейських чемпіонатах (німецькому, французькому, бельгійському) і наче увібрав у себе різноманітні футбольні культури. У нього сусідять німецька атлетичність і дух переможця з французькою вишуканістю, італійська й бельгійська тактична грамотність з достоту африканською всюдисущістю. Та й на другому поверсі його гра заледве чи не ідеальна. Ще якихось 6 років тому ціна нього не перевищувала 3,5 млн євро, а тепер він є найдорожчим гравцем у клубі - лідері серії А.

Лучано Спаллетті (він, крім розуміння на футбольній тактичній архітектурі, знаний своєю колекцією… молотків, а парою таких «молотків» у передній лінії, які є в його розпорядженні, нині може похизуватися аж ніяк не кожен із конкурентів!) підкреслив визначну роль двох своїх найголовніших креативників під час тріумфального матчу проти «Юве», під завісу двобою замінивши послідовно обох під овацію переповненого стадіону, яку тифозі влаштували своїм улюбленцям, стоячи. А скільки разів славнозвісний голос неаполітанського стадіону Даніеле «Децибел» Белліні (коли він був малюком, світлина Марадони стояла в спальні біля його ліжка) вигукував імена цих двох зірок під час оголошення їх як авторів голів! Якщо не помиляюся, 9 разів грузина й 12 (!) разів нігерійця!

Оцініть: «Ювентус», що має найкращу оборону в серії А (а це визначення заледве чи не є свідченням того, що це найкраща оборона в Європі!), пропустив до двобою проти неаполітанців 7 м'ячів у чемпіонаті в 17 іграх і цілих 5 м'ячів в одному матчі проти «Партенопеї»!

Мінус, що переходить у плюс

На початку сезону подискутував трохи з італійським колегою, почувши від нього не надто схвальні відгуки про захист «Наполі». Так, може, оборонці неаполітанського клубу й небезгрішні, однак меншою кількістю пропущених м'ячів, ніж лідер чемпіонату може похизуватися хіба що «Стара Синьйора». Та після п'ятничного фіаско (ще й 13-го числа!) «Юве», певно, не до хизувань!

Так, після поновлення чемпіонату Італії по павзі на мундіаль-2022 помітив деяку невпевненість у суто захисних діях й оборонців, й орієнтованих на захист півзахисників «Наполі». Й Амір Ррахмані помилявся неоднораз (в грі проти «Юве» новоспечений чемпіон світу Анхель Ді Марія пробачив косовара-албанця, не поціливши у ворота після хиби неаполітанського центрдефа), і Кім Мін Дже інколи припускався невпевненості в захисті, й Станіслав Лоботка не завжди був бездоганним.

Однак захисники забивають й асистують, і не поокремо, а регулярно, й усі без винятку! Лівий оборонець Маріу Руй із 6-ма гольовими передачами - 2-й після Хвічі серед кращих асистентів у «Наполі». А Ррахмані так вгатив по воротах «Юве» на старті 2-го тайму, що змусив геть-чисто забути про свої оборонні огріхи. Для косовара-албанця цей гол став першим у чемпіонаті, а його колеги-оборонці вже відзначалися голами перед тим. Суто психологічно захисники після помилок прагнуть реабілітуватися, а в тому тотальному футболі, який нині сповідує «Наполі», місця для гольових подвигів вистачає всім. Й оборонцям зокрема. Так удаваний мінус ненадійності в руйнуванні задумів супостата переходить у плюс креативності біля воріт опонентів. І там якраз і виявляються додаткові переваги орієнтованих буцімто на захист гравців: метикуватість і двоногість невисокого на зріст Лоботки, достоту двожильність Франка Ангісси, снага й гренадерство Ррахмані й Кім Мін Дже тощо. Водночас, хай який непримиренний кореєць під час гри, але саме він у матчі проти «Юве» попрохав партнерів по команді зупинити атаку, аби лікарі надали допомогу гравцю команди-суперниці чемпіону світу Анхелю ді Марії. Показово, чи не так?

Тактична постава

Здебільшого Лучано Спалетті сповідує в «Наполі» ігрову схему 4-3-3.

За неї, зазвичай, важливу роль відіграють вінгери. Якщо про Кварацхелію цього сезону казано-переказано, писано-переписано, то уродженцю Рима Маттео Політано куди менше часу й шпальт приділяють медійники. В контексті неаполітанського правого флангу доцільно, як на мене, наголосити на взаємодоповненні Політано й капітана «Наполі» Джованні Ді Лоренцо. На перший погляд показник гол + пас Політано (3 + 3) не вражає, однак удвох із Ді Лоренцо вони забезпечують інтенсивний правосторонній рух «Наполі». Невисокий, блискавичний Маттео й кремезний, наче скеля Джованні - напрочуд ефективне поєднання. Як зазначають наклепники, «правий фланг чи не єдине що є італійського в назагал неіталійському «Наполі». Не згоден. Італійського в «Партенопеї» вистачає: пристрасть, тактична грамотність («спалетизм», як дедалі частіше кажуть на Апеннінах), бурхливі дискусії з Фемідою із характерною жестикуляцією. Однак водночас африкансько-східноєвропейський мікс додає барв грі беззаперечного лідера чемпіонату Італії. У східноєвропейському контексті, крім уже згадуваних виконавців, наголошу на винятковій важливості Пйотра Зеліньського (йде на 3-му місці в списку кращих асистентів у «Наполі» в серії А цього сезону) та Еліфа Елмаса (цілком виправдовує зобов'язувальний нік джокера, адже, виходячи в основі менш як у третині матчів, менше з тим (словогра!), є 3-м бомбардиром команди в чемпіонаті після Осімхена та Кварацхелії).

Ну, й, звісно, вбивча зброя сучасного «Наполі» - це пресинг! Спадкоємці футбольної слави Марадони настільки прихопили «Ювентус» у матчі лідерів минулої п'ятниці, не даючи ані найменшого просвітку, що «Стара Синьйора» більшу частину гри виглядала геть розгубленою. Блискавична швидкість ухвалення рішень на полі неаполітанцями, бездоганна гра «партенопейців» в один доторк, схоже, стали несподіванками для туринців. А востаннє нищівної поразки 1:5 у чемпіонаті «б'янко-нері» зазнавали аж 30 років тому, коли поступилися «Пескарі».

Вголос про найпотаємніше

Тифозі «Наполі» зазвичай напрочуд забобонні. Чи то головний тифозо статечний президент клубу 73-річний кінопродюсер Ауреліо ді Лаурентіс, чи то оскароносний кінорежисер і сценарист Паоло Соррентіно, чи то кінодива Софія Лорен («Ми всі в Неаполі шалені»), чи то 25-річний популярний італійський репер Анастасіо, чи то татуйовані неформали з угруповань Ultras Napoli, Mastiffs або Vecchi Lions. Однак нині навіть найзабобонніші з них (сказав би, такі собі Хоми з невірів) уже повноголосо-гуркотливо твердять про чемпіонські амбіції улюбленців.

Абикого, звісно, не назвуть «командою, що демонструє найпривабливіший футбол в Європі». Що може стати на заваді команді Лучано Спаллетті? Як на мене, небезпека криється в тому, що їх переслідує не один із традиційних грандів, а вся супертрійка кальчо в повному складі. Й «Мілан», й «Інтер», і «Ювентус» аж-аж як пильно стежать одне за одним, а відтак рватимуть жили, подеколи навіть не згадуючи про «Наполі». А коли трійко твоїх переслідувачів наввипередки несеться до п'єдесталу, ти ризикуєш втратити пильність, адже основний конкурент не визначений, увагу дещо розпорошено. Іншим рифом може стати виняткова привабливість Ліги чемпіонів для «Партенопеї». Коли звідусіль лунає громовита ода твоєму фаворитизму в головному клубному змаганні континенту, ти так чи інак звертатимеш на це увагу. Натомість гонитва за двома зайцями - штука оманлива. А от серед опонентів «Наполі», що розташувалися неподалік у турнірній таблиці, не всі обтяжені лігочемпіонськими пристрастями. Й відлунок євроконкуренції може бути задовгим для підопічних Спаллетті.

Чинник чемпіонату світу? Ну аргентино-французьке представництво в «Старій Синьйорі» минулої п'ятниці не змогло зламати хід боротьби. Наїлися футболом фіналісти мундіалю? Може, й так. У будь-якому разі в складі «Наполі», схоже, чимало гравців лише починають ласувати вишуканою футбольною стравою цього сезону, й до переїдання «партенопейцям» ой як далеко! Хай там як, а хто хоче добре збирати, мусить добре засівати. Домунідальна сІвба в неаполітанців вийшла бездоганною. Постмундіальне підживлення - небезпроблемне, але цілком прийнятне. Й хай до жнив ще далеко, все конче потрібне для вдалої збиральної кампанії у «Наполі» є (помітив, що переважна більшість гравців основи неаполітанського клубу нині має чи не найвищу вартість у своїй кар'єрі!). А зваживши на всі застороги, можна й подолати всі сумніви на чемпіонському шляху неаполітанців!

Олексій РИЖКОВ