Дніпро-1 – новий чемпіон УПЛ? Що в цьому гарного, а що – поганого

Війна в Україні призвела до суттєвих, а у певній мірі навіть тектонічних зрушень у нашому футбольному господарстві. Зокрема, 13-разовий чемпіон країни «Шахтар» був змушений майже повністю попрощатися з усіма своїми легіонерами, змінивши вектор на трансферному ринку з бразильського на український. З цієї ж причини «гірники» втратили й колишній тренерський штаб, а їхні принципові опоненти з «Динамо», хоч і не зазнали подібного кадрового удару, потрапили в явну психологічну яму, яка викликана незручною і на початках дуже незвичною логістикою, з чим уже головний тренер «біло-синіх» Мірча Луческу мав досвід зіштовхуватися під час перебування наставником того ж «Шахтаря»…

Несподівано для багатьох на роль лідера української Прем'єр-ліги вирвався «Дніпро-1». Команда під керівництвом Олександра Кучера найбільш стабільно провела першу половину сезону, й абсолютно заслужено є лідером турнірної таблиці чемпіонату станом на поточний момент. Саме «Дніпро-1» став так званим «зимовим чемпіоном» ліги, але що гарного і що поганого у тому, якщо «спортклубівцям» вдасться фінішувати першими і за підсумками всього сезону?

Плюс № 1. Чемпіонське різноманіття

Чемпіонату України з футболу вже дуже давно не вистачає чемпіонського різноманіття. По суті, останні пару десятків розіграшів турніру зводилися до банального міжсобойчика «Динамо» та «Шахтаря», у який ще до початку війни в 2014-му боязко намагалися вклинитися «Металіст» та «Дніпро», але в результаті і харків'яни, і дніпряни пали під натиском обставин та рішень їхніх власників, де-юре та де-факто припинивши існування. І нехай згодом «Металіст» переродився з нового проекту, але повернувши колишню історичну назву, конкурувати за чемпіонство нинішні харків'яни не здатні навіть із «Шахтарем» без бразильців у основі...

Якщо «Дніпро-1» таки дійде до фінішу в такому ж темпі, як і восени, та завоює титул, то «спортклубівці» опиняться лише четвертим клубом в історії незалежної України, який ставав чемпіоном. На тлі численних титулів «Динамо» та «Шахтаря» в останні роки вже якось підзабувся дебютний тріумф сімферопольської «Таврії», яка стала першим чемпіоном України за підсумками сезону-1992.

Примітно, що перший розіграш чемпіонату з футболу часів незалежної України був певною мірою експериментальним. Для переходу на популярну в більшості європейських ліг систему розіграшу «осінь - весна» потрібно було провести турнір за півроку - з весни до літа. Для цього було організовано змагальний процес у двох групах, переможці яких і зійшлися між собою у чемпіонському матчі, де «Таврія» обіграла «Динамо» (1:0).

Поточний сезон також можна називати певною мірою експериментальним, хоча суть змін полягає зовсім не у формі, а в самому єстві. Через війну матчі УПЛ нині проводяться на обмеженій кількості стадіонів, враховують реалії повітряних тривог, а також безліч інших обставин, стикатися із якими жоден український уболівальник не бажав і не побажав би, якби не злочинна агресія країни-сусіда. Тому цілком можливо, що й зараз Україна отримає нового чемпіона, як це було вже понад тридцять років тому, і таке різноманіття піде лише у плюс нашому футболу.

Мінус № 1. Удар по історичному бренду

Мабуть, головним мінусом у тому, що «Дніпро-1» стане наступним чемпіоном України з футболу, є саме статус цього клубу. «Спортклубівці» були засновані у березні 2017 року на тлі катастрофічних проблем у головного історичного бренду міста Дніпро - ортодоксального ФК «Дніпро». Власник «дніпрян» Ігор Коломойський, не побажавши розраховуватися із боргами перед екс-тренерами та футболістами команди, де-факто поставив існування клубу під питання, і це вилилося спочатку у санкції від ФІФА, потім - у виліт з УПЛ із наступним переведенням до Другої ліги, а згодом - і до втрати професійного статусу та фактичного розформування футбольної команди як такої.

Створення «Дніпра-1» в якості замінника ортодоксального «Дніпра» викликало шквал обурень у фанатському середовищі Дніпра, а також зіткнення між уболівальниками цих команд. Втім, згодом останні вщухли, коли «Дніпро» де-факто припинив існування, а «Дніпро-1», навпаки, пішов на підвищення, подолавши Другу та Першу ліги, та підвищившись до елітного турніру - Прем'єр-ліги.

Станом на даний момент багато українських вболівальників уже сприймають «Дніпро-1» як такого собі історичного правонаступника «Дніпра», хоча юридично це абсолютно різні клуби та проекти. Нерідко навіть експерти та головні тренери команд-суперниць називають «Дніпро-1» просто «Дніпром», без згадки заповітної «одинички», яка стала об'єктом глузувань та мемів з боку недоброзичливців нового дніпровського футбольного проекту.

СК Дніпро-1

Власне, історично було б значно більш символічно та гарно, якби новим чемпіоном України став саме ортодоксальний «Дніпро», бренд якого виглядає набагато привабливішим не лише на національному, а й на континентальному рівні. Однак поки що власники «Дніпра-1» не поспішають з активізацією спроб залагодити питання із можливою зміною назви та викупом ортодоксального бренду. Якщо уявити, що такі спроби не увінчаються успіхом до моменту, коли «спортклубівці» самі стануть чемпіонами (а шансів на це у поточному сезоні нуль цілих та нуль десятих), то потім подібні дії будуть геть-чисто позбавлені якогось сенсу, бо новому проекту вдасться досягти того, до чого так і не дістався старий, й тоді вже логічніше буде продовжувати працювати саме в системі координат «одинички».

Плюс № 2. Конкуренція у лізі

Другий плюс загалом логічно випливає із першого. З підвищенням чемпіонського різноманіття на історичному рівні українська Прем'єр-ліга отримає й черговий шанс на підвищення «внутрішньовидової» конкуренції. Вітчизняний чемпіонат у найкращі свої роки, незважаючи на вічне бурчання скептиків, за якістю футболу впевнено рухався у напрямку топ-5 європейських ліг, і якби не анексія Криму з боку росії, а також початок війни на Донбасі, рівень конкуренції в УПЛ міг би дійти до свого апогею, що всерйоз поставило б під сумнів статус гегемонів для «Динамо» та «Шахтаря».

Зараз, звичайно, про щось подібне ми маємо право міркувати лише гіпотетично, проте потенційний чемпіонський спурт «Дніпра-1» може стати прикладом для низки інших амбітних проектів, де є фінанси (наприклад, «Олександрії», «Зорі», «Кривбаса», «Колоса»), що вигравати конкуренцію у нинішніх «Динамо» та «Шахтаря» цілком можливо, а разом із нею ще й можна розраховувати на отримання призових від УЄФА за участь у Лізі чемпіонів, чи хоча б Лізі Європи…

Мінус № 2. Відсутність великого досвіду у єврокубках як шанс на провал у ЛЧ

Власне, останнє застереження невипадкове. За підсумками сезону-2022/23 чемпіон України вже не матиме прямої путівки до групи Ліги чемпіонів. Через проблеми із набором очок для коефіцієнта УЄФА «золота команда» УПЛ буде змушена в євросезоні-2023/24 стартувати з другого раунду кваліфікації Ліги чемпіонів. А це означає, що на шляху до групової стадії їй потрібно буде пройти одразу три ступені відбору - другий та третій раунди, а також плей-оф кваліфікації. Так, «Дніпро-1» у разі виграшу чемпіонства піде по так званому «Шляху чемпіонів» у кваліфікації, що має на увазі відсутність суперників з топ-ліг, але навіть там можна нарватися на дуже міцного опонента, в якого «за душею» буде як мінімум набагато більший досвід єврокубкових баталій, що й може позначитися…

У цьому аспекті в жодному разі не можна недооцінювати горезвісний «єврокубковий досвід», якого у «Дніпра-1» через молодість цього проекту досить мало. Незважаючи на те, що в керівництві «спортклубівців» є дуже відомі за українськими мірками менеджери, як Андрій Русол та Євген Красніков, а командою у статусі головного тренера керує завсідник Ліги чемпіонів за часів перебування гравцем «Шахтаря» Олександр Кучер, жодного з цих фахівців не можна називати досвідченим саме у лігочемпіонських битвах.

Зрештою, можна згадувати низку останніх прикладів - «Олександрію», «Ворсклу», «Колос», - коли наші клуби виходили до єврокубків, але потім досить швидко вилітали звідти, нарікаючи на брак досвіду. Але там йшлося про Лігу Європи, а на рівні Ліги чемпіонів усе дедалі складніше та багатогранніше, тому шанси «Дніпра-1» представити Україну в основній сітці найпрестижнішого клубного турніру континенту у разі тріумфу в УПЛ, все-таки навряд чи варто переоцінювати…

Плюс № 3. Інвестиції у новий проект

Щоправда, говорити про шанси в єврокубках буде набагато доречніше лише тоді, коли стане зрозумілим, які саме інвестиції власники «Дніпра-1» готові робити у свій проект, якщо команда стане чемпіоном УПЛ. І тут логічно припускати, що з потенційним виграшем «золотих» медалей боси «спортклубівців» не повинні зупинятися, а скоріше навпаки, зобов'язані діяти за принципом «апетит приходить під час їжі».

Остання обставина дозволяє сподіватися на зростання інвестицій у «Дніпро-1» та розвиток повноцінного нового флагманського проекту на футбольних теренах України. Щоб «спортклубівці» не повторили роль чемпіона-одноденки, яким в історії виявилася «Таврія», їм потрібно головне - відстояти титул найсильнішої команди країни. Немає сумнівів, що «Динамо» і «Шахтар», отримавши болісний удар по самолюбству, зроблять максимум від себе можливого, щоб втерти ніс «вискочці», що зарвалася, а тій, своєю чергою, належить довести, що розцінювати «Дніпро-1» у подібному статусі вже не варто, а як мінімум потрібно сприймати «спортклубівців» на рівних.

СК Дніпро-1

Подейкують, що Ігор Коломойський, якого чутки пов'язують із інвестиціями у «Дніпро-1», відновив серйозний інтерес до футболу, й нібито може збільшити асигнування у разі успіхів цього проекту. Сам дніпровський бізнесмен вважає за краще не коментувати подібну інформацію, та й взагалі за час війни звів до мінімуму свої контакти з пресою, але восени 2021 року Коломойський прямо давав зрозуміти, що підтримує «Дніпро-1» у статусі вболівальника. А якщо так, то допомогти дорогій серцю команді фінансово для бізнесмена буде набагато простіше, особливо якщо результати на це надихатимуть…

Мінус № 3. Використання «моделі «Маріуполя» у власних інтересах

Через початок повномасштабної фази російсько-української війни та тимчасову окупацію низки територій нашої держави, вітчизняний футбол вимушено попрощався із цілою низкою професійних клубів. Одним із тих, хто взяв невизначену за часовими рамками «паузу» в існуванні виявився «Маріуполь», якого пов'язували тісні стосунки із «Шахтарем» - як мінімум на рівні кадрової комплектації, так точно.

Саме через колаборацію з «Маріуполем» раніше у пресі багаторазово діставалося «Шахтарю». Ряд відомих діячів нашого футболу, експертів та журналістів прямо критикували «гірників» та приазовців за те, що їхні взаємини нагадують ланцюжок «головний клуб - фарм-клуб», при якому останній навряд чи міг розраховувати на високі спортивні результати…

Однак зараз щось подібне, схоже, відбувається між «Дніпром-1» та «Металістом». Влітку минулого року харківський клуб залишили Євген Красніков та Олександр Кучер, які подалися на «підсилення» у Дніпро й перетягли за собою низку знакових футболістів (Едуарда Сарапія, Руслана Бабенка, Володимира Танчика, Сергія Горбунова, Фареса Балулі). Вже на початку роботи зимового трансферного вікна з'явилася інформація, що на збори до Туреччини зі «спортклубівцями» вирушають ще шестеро представників «Металіста», котрі непогано зарекомендували себе у першій половині сезону. Мова про Ореста Костика, Богдана Пороха, В'ячеслава Танковського, Євгена Підлепенця, Єгора Клименчука та Максима Прядуна. Подібне кадрове «пограбування» виключно негативно позначиться на перспективах харківської команди у другій частині сезону, а також позбавить «Металіст» усілякої «родзинки», наявність якої після початку проблем у головного інвестора харків'ян Олександра Ярославського, а потім і війни, й так викликала питання та сумніви.

Поки що колаборація «Дніпра-1» та «Металіста» не вийшла на рівень колишньої співпраці між «Шахтарем» та «Маріуполем», але загалом усе рухається саме в цьому напрямі. І якщо раніше «гірникам» дорікали у створенні «моделі «Маріуполя», а потім і використанні її у власних інтересах з певною часткою цинічності по відношенню до інших учасників УПЛ, то чому ж зараз варто забувати про це у аспекті співпраці між «Дніпром- 1» та «Металістом»? Розповіді про «можливість врятувати» харківський клуб та про те, що той від подібних дій аж ніяк не постраждає варто одразу виносити за дужки та залишати для оцінок любителям лірики та сентиментальних історій з «мильних опер».