Австралійське лобі. Чому в Селтіку так багато японців

«Селтік» - один із двох грандів шотландського футболу - досить давно не тішив своїх уболівальників гучними тріумфами на континентальній арені. Востаннє у фіналі єврокубка «кельти» зіграли вже у досить далекому 2003 році, коли у вирішальній сутичці за Кубок УЄФА в додаткові півгодини таки поступилися «Порту» - 2:3, причому дублем у складі шотландців відзначився чудовий шведський нападник Хенрік Ларссон, котрий був символом тамтешнього футболу до початку епохи Златана.

У своїй історії «Селтік» має куди більш значущий міжнародний успіх - перемогу в прабатьку нинішньої Ліги чемпіонів Кубку європейських чемпіонів, яка відбулася за підсумками сезону-1966/67. Тоді шотландці у фінальному поєдинку, який відбувся в Лісабоні, обіграли міланський «Інтер» з рахунком 2:1. У 1970-му році «Селтік» був досить близьким до того, щоб повторити цей тріумф, але у фіналі КЄЧ цього разу поступився - «Феєнорду», причому у додатковий час (1:2).

Нинішній «Селтик» - це команда, яка з 2012 року дев'ять разів поспіль перемагала у чемпіонаті Шотландії, п'ять разів грала у груповій стадії Ліги чемпіонів, але лише одного разу (в сезоні-2012/13) за цей період змогла вибратися до плей-оф. Втім, у лютому 2013-го «кельтів» досить швидко повернули з небес на грішну землю - вже в 1/8 фіналу їх зі свого шляху легко усунув з дороги «Ювентус» (3:0, 2:0).

Говорячи глобально, «Селтік» - це типовий містечковий гранд, чиї нинішні амбіції можуть сягати як завгодно далеко, проте фінансові можливості не дозволяють конкурувати на топ-рівні з «сильними світу цього». Навіть у рідній Шотландії «кельтам» так і не вдалося в 2021 році вперше в історії подолати зачаровану планку у дев'ять чемпіонств поспіль. «Селтік» та «Рейнджерс» раніше вже вигравали по 9 титулів поспіль, але взяти ювілейний десятий з накату нікому з них поки так і не вдається. «Кельти» свою останню спробу загубили минулого року, дозволивши «плюшевим ведмедикам» себе обійти, причому тодішня команда Стівена Джеррарда, звільненого днями з «Астон Вілли», стала чемпіоном без поразок у лізі (32 перемоги при 6 нічиїх у 38 турах) .

Влітку 2021 року в «Селтіку» вирішили піти на такі необхідні кадрові зміни. Головним тренером було призначено австралійського фахівця Ангелоса Постекоглу, що було певним ризиком, оскільки цей наставник раніше практично не мав досвіду роботи в європейському футболі (практично тому, що у 2008-му Постекоглу ненадовго очолив грецький «Панахаїки», але це призначення виявилося лише коротким епізодом у його кар'єрі коуча).

Постекоглу до приходу у «Селтік» працював у Австралії, в тому числі і з національною збірною на ЧС-2014 у Бразилії, а в 2018-му прийняв запрошення з Японії, очоливши «Йокогама Ф. Марінос». До приходу австралійця цей колектив 14 років не перемагав у чемпіонаті, де почали виявлятися перші ознаки потенційно багаторічної гегемонії «Кавасакі Фронтале». Однак Постекоглу вже на другий рік вдалося вирішити поставлене завдання - «Йокогама Ф. Марінос» виграла чемпіонство, причому в передостанньому турі показово розбила «Кавасакі Фронтале» на виїзді з рахунком 4:1, немов давши зрозуміти усім - їхній титул абсолютно заслужений та обговоренню не підлягає.

І нехай розвинути успіх команді Постекоглу в наступних двох сезонах не вдалося, а «Кавасакі Фронтале» повернувся на вершину, австралійський фахівець заробив у Японії славу дуже грамотного наставника, здатного вирішувати найамбіційніші завдання та головне - перебудовувати команду для цього. Щось подібне якраз і потрібно було зробити у «Селтіку» після вкрай невдалого сезону-2020/21, внаслідок чого боси «кельтів» і ризикнули завернутися до послуг Ангелоса.

Влітку 2021 року в «Селтіку» справді відбулася кадрова революція. Постекоглу привів у команду одразу дванадцятьох нових гравців, за дев'ятьох із яких шотландським грандом були сплачені відступні. Взимку до табору «кельтів» прибуло ще п'ятеро новобранців, а загальна сума сезонних витрат на трансфери склала трохи більше 26 мільйонів євро - дрібниці за мірками сусідньої англійської Прем'єр-ліги, але дуже солідні гроші для шотландського Прем'єршипу.

Найдорожчим новачком сезону-2021/22 в «Селтіку» став центральний нападник збірної Японії Кего Фурухасі, який прибув із «Віссел Кобе» за 5,4 мільйонів євро. Для «кельтів», які одинадцять років не бачили у своїх лавах представників Країни вранішнього сонця (всього таких в історії «Селтіка» було двоє - Сюнсуке Накамура та Кокі Мідзуно, причому другий зіграв лише епізодичну роль в успіхах команди, а ось перший виявився досить успішним), приїзд легіонера з Японії виявився дуже непересічною подією. Але Постекоглу чудово знав Фурухасі по Джей-лізі, де той протягом трьох сезонів до переїзду в Європу регулярно відзначався більш ніж 10 забитими м'ячами за чемпіонат, а тому вважав ризик невдачі мінімальним.

Фурухасі справді видав хороший дебютний сезон - у 20 іграх він забив 12 м'ячів, причому вісьмома із них відзначився ще до Нового року. Потім у Кего виникли проблеми з підколінним сухожиллям, через що японець був змушений пропустити кілька місяців, але це не завадило авторитетним експертам розпочати міркування про видатний успіх «Селтіка» у трансферній роботі. Зокрема, екс-форвард «кельтів» Кріс Саттон в середині сезону-2021/22 дуже лестиво висловлювався про Фурухасі у пресі: «Кего вже виглядає вигідною угодою для «Селтіка». Для мене японський нападник - найкращий гравець у шотландському Прем'єршипі прямо зараз - з величезним відривом від інших. Його рухи просто неймовірні. Кего може опускатися глибоко, грати на плечі у захисника чи вриватися з флангів. Його самовладання у штрафному майданчику - велика рідкість, і якщо він зможе зберегти таку форму, то стане ключовим претендентом на нагороду «Гравець року».

Передбаченням Саттона не судилося збутися через згадані вище проблеми із коліном у Фурухасі. Саме вони й зараз є фактично єдиним сумнівом з точки зору того, чи вдасться японському форварду побудувати хорошу кар'єру в європейському футболі, бо в іншому Кего демонструє відмінну результативність і цього сезону, хоча в Лізі чемпіонів поки що не забивав.

У січні цього року «Селтік» підписав ще трьох японців до складу. Першим став Дайдзен Маеда - лівий вінгер, здатний зіграти і в центрі нападу, який прибув із чудово знайомої Постекоглу «Йокогама Ф. Марінос». Цікаво, що шотландці спочатку домовилися про оренду Маеди на півроку з опцією викупу, якою згодом і скористалися, підписавши Дайдзена за скромні 1,5 мільйони євро.

У 16 матчах минулого сезону в чемпіонаті Шотландії Маеда відзначився 6 забитими м'ячами. У поточному розіграші результативність японця ще більш знизилася, проте Постекоглу вважає його вкрай важливим елементом у своїй команді. Маеда не прагне обов'язково опинятися у фокусі уваги, а воліє виконувати колосальний обсяг чорнової роботи, що конче необхідно «Селтіку» для реалізації планів його головного тренера.

«Люди шукають різні мотиви, але я знаю, що команда отримує від Дайдзена і чому я привів його до цього клубу. Багато хто вважає за краще не помічати роботу, яку він робить, але його роль неймовірно важлива для нас. Іноді ви не потрапляєте у заголовки газет, але це не заважає отримувати належне визнання в колективі», - охарактеризував гру та роль у команді Маеди Постекоглу.

Також у січні, натхненний успіхами Фурухасі, «Селтік» підписав і 24-річного центрального хавбека Рео Хатате, на викуп якого в «Кавасакі Фронтале» знадобилося 1,5 мільйони євро. Минулого сезону цей японець встиг провести за команду 17 матчів у шотландському Прем'єршипі, записавши на свій рахунок 4 забиті м'ячі та 2 результативні передачі. Хатате вже встиг заслужити в Шотландії славу футболіста, який має чудовий удар з дальньої дистанції.

Більше того, Хатате дуже швидко вдалося стати одним із улюбленців для фанатів «Селтіка», тому що 2 лютого, всього через місяць після прибуття до Шотландії, цей технічний центральний хавбек відзначився двома забитими м'ячами й одним асистом у домашньому для «кельтів» поєдинку чемпіонату проти «Рейнджерс», в якому команда Постекоглу нокаутувала головного опонента із рахунком 3:0.

Третім січневим японським новобранцем та четвертим легіонером із цієї країни у складі «Селтіка» став Йосуке Ідеґуті. На відміну від своїх співвітчизників, цей півзахисник вже встиг пристойно поблукати Європою, перш ніж прибув до Шотландії. Ідеґуті протягом півтора року був на контракті у «Лідсі», але грав на правах оренди за інші команди - іспанську «Культураль Леонесу» та німецький «Гройтер Фюрт». Потім повернувся до рідної для себе «Гамби Осаки», звідки у січні й перейшов до «Селтіка» за 760 тисяч євро. Поки Ідеґуті залишається найзагадковішим та найбільш погано використовуваним японцем у складі «кельтів». Через перманентні проблеми зі здоров'ям цей японець навіть не був заявлений на сезон у Лізі чемпіонів, а тому поки що всерйоз розмірковувати про його можливості та здібності навряд чи має сенс.

Постекоглу, говорячи про японських легіонерів команди, воліє фокусувати увагу не на їхній національності, а на якості, яку представники Країни вранішнього сонця привносять до «Селтіка».

«Я запросив чотирьох якісних гравців, які, як мені здається, можуть зробити свій внесок у те, чим я тут займаюся. Усі вони пропонують клубу щось своє. Не думайте, що ми залучили чотирьох японських гравців, ми залучили чотирьох якісних гравців, дуже різних, які можуть зробити свій внесок в успіх «Селтіка», - заявляв нещодавно австралійський наставник.

А ось колишній гравець «Селтіка» Сюнсуке Накамура вірить, що невдовзі склад «кельтів» поповниться ще більшим числом його співвітчизників: «Я сподіваюся, що в майбутньому до «Селтіка» приєднається ще більше японських гравців, які допоможуть клубу. Зараз я один із уболівальників «Селтіка» на Далекому Сході, і сподіваюся, що всі вони впишуть своє ім'я в історію клубу. Я бажаю їм удачі».

І цей аспект також є надзвичайно важливим, адже на початку нового сезону керівництво Прем'єршипа уклало контракт на передачу телевізійних прав на показ матчів шотландського чемпіонату в Японії сервісом SPOTV NOW. У центрі уваги знаходяться саме матчі «Селтіка», всі 38 з яких будуть показані японським уболівальникам в прямому ефірі. Це дозволить «кельтам» не лише отримати додаткову фінансову вигоду, а й збільшити популярність у Країні вранішнього сонця, економічний потенціал якої дуже високий.

Таким чином, Постекоглу, лобіюючи запрошення легіонерів з Японії, ігрові можливості яких він чудово встиг вивчити, працюючи у чемпіонаті цієї країни, вбиває одразу кількох зайців. По-перше, команда отримує досить якісне поповнення, що вже довели Фурухасі, Маеда та Хатате, до успішних виступів яких, можливо, незабаром приєднається й Ідеґуті. По-друге, трансфери японців обійшлися зовсім недорого скарбниці «Селтіка», і невдовзі клуб може спробувати зробити бізнес на перепродажі азіатських легіонерів, що засвітилися у Європі. По-третє, «кельти» вперше з часів Накамури знову набирають серйозної популярності на японському ринку, що обіцяє клубу гарні фінансові надходження ще й від реалізації телевізійних прав, продажу атрибутики, а також інших видів доходів, які можна отримати при грамотній організації роботи з уболівальниками.