Владислав ГЕРАСКЕВИЧ: «Всі ми не вірили, що розпочнеться війна»

Український скелетоніст Владислав Гераскевич розповів, як переживає жахіття війни та займається волонтерством.

«Війна почалася на 9 день після повернення з Олімпійських ігор, я був у Києві. Чув вибухи навколо, напевно, як і більшість українців. Почали надходити повідомлення про війну. Тоді я відразу поїхав до своєї сестри, яка навчається в Києві. Вона живе в іншій частині міста, а сама з Одеси, тому допоміг їй виїхати до батьків. Потім з сім'єю поїхав до рідних, які живуть у Житомирській області, там побув деякий час. Через кілька днів почали возити гуманітарну допомогу.

Цей день ніколи не забуду, він лишиться назавжди, на жаль. Це жахливо, не зрозуміло. Було важливо надати правдиву інформацію. Оскільки в перші дні не було багато світових ЗМІ в Україні. Вони не встигли заїхати, тому не всім країнам була зрозуміла ситуація. Всі знали, що росія напала, але що саме в нас коїться їм було невідомо. Бо ж росіяни казали, що будуть лише військові об'єкти бомбити. В цьому напрямку вирішили працювати.

Всі ми не вірили, що почнеться війна. До кінця сподівалися, що цього не станеться. Після Олімпійських ігор залишилося багато контактів зі світовими ЗМІ, почав їм писати. Подавав їм багато інформації про те, що в нас відбувається, закликав допомагати нашій країні. Це тривало десь перші два тижні. У мене було плюс-мінус 5 інтерв'ю в день. З другого дня війни займалися відстороненням росіян та білорусів від міжнародного спорту. Збирали підписи разом з українськими спортсменами. В перші дні у нас було понад 100 підписів саме олімпійців. Не тільки з України, це також були спортсмени з інших країн, як Канада, США, Латвія та інші. Рухалися зі спортсменами в цьому напрямку. Нам вдалося здобути маленьку перемогу, оскільки росіяни та білоруси не змогли виступити на Паралімпійських іграх-2022.

Також в цей час намагалися максимально допомагати, волонтерити. В нас є великий бус, бобслейної та скелетонної команди. І ми їм допомагали перевозити гуманітарну допомогу та продовжуємо це робити. В мене є багато друзів, які також допомагають. Свої ресурси закінчуються дуже швидко. Ми не можемо забезпечити всіх. Тому було рішення створити фонд. Вже він зареєстрований, закінчуємо організаційні питання. Ми вже працюємо як благодійна організація. Намагаємося максимально допомагати. Все фільтруємо та контролюємо, все одно вистачає людей, які намагаються собі щось взяти те, що їм не потрібно, або у великій кількості».