Чому завдяки Україні Байден може бути Байденом

Sport.ua продовжує знайомити своїх читачів з авторськими текстами та замітками, що виходять в іноземній пресі на тему війни, яку кляті рашисти розв'язали на території України. На черзі - матеріал видання Washington Post, у якому йдеться про важливу заяву Президента США Джо Байдена, котрий назвав звірства, які здійснює росія проти народу України, геноцидом.

Президент Сполучених Штатів Джо Байден мав рацію, коли цього тижня назвав невиборчі вбивства українців росією «геноцидом».

Як він пояснив журналістам у вівторок, «стає все ясніше та ясніше, що путін просто намагається стерти з землі навіть саму думку про те, що можна бути українцем». Він додав: «Ми дізнаватимемося дедалі більше подробиць про руйнування, які приносить російська армія Україні». Також Байден зазначив, що існує юридичний процес визначення геноциду, але наголосив, що його формулювання ґрунтується на особистому розумінні ситуації.

У середу Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) опублікувала звіт, в якому задокументовано багато звірств росії в Україні. Зокрема, йдеться про «численні напади на лікарні, школи, житлові будинки та об'єкти водопостачання під час військових операцій, що призводить до загибелі та поранення серед цивільного населення». Хоча питання про те, чи є такі дії геноцидом, не входить до компетенції ОБСЄ, у доповіді підтверджується, що масові вбивства мирних жителів у лікарні та театрі Маріуполя були частиною триваючої й досі практики «порушення міжнародного гуманітарного права російськими військами в ході їхньої військової кампанії».

Журналісти на брифінгу у Білому домі в середу, схоже, були обурені словами Байдена про геноцид українського народу. Вони запитали, хіба радник із національної безпеки Джейк Салліван не сказав минулого тижня, що недостатньо доказів для ухвалення такого рішення? Як Президент може суперечити політиці США? Хтось знав, що він збирається зробити таку заяву? Начебто вони забули, що Байден є головнокомандувачем і визначає політику США. (За іронією долі, Президент Франції Еммануель Макрон отримав відсіч, коли спробував застосувати юридичний підхід, заявивши: «Сьогодні я був би обережним із такими термінами, бо ці два народи [росіяни та українці] - братні»).

Крім того, саме поняття «геноцид» безперечно визначає наміри росії. Американська преса неодноразово повідомляла різні факти: «На державному телебаченні [російському] один військовий аналітик подвоїв важливість перемоги росії та закликав до створення концентраційних таборів для українців, котрі виступають проти вторгнення». З цього західні експерти зробили висновок, що «дивовижний перехід росії до геноцидних висловлювань був швидким та плавним. Московські чиновники посилили попередження про те, що росія виборює своє виживання». Можливо, президент США з найкращою у світі розвідувальною спільнотою знає, про що говорить.

Деякі аспекти цього епізоду заслуговують на особливу увагу. По-перше, Байден не став говорити позачергово. Настала його черга - власне, його право та обов'язок - визначати зовнішню політику. Він висловив належне моральне обурення звірствами, вчиненими президентом росії владіміром путіним, ґрунтуючись на великій кількості фактів, навіть без урахування тих жахливих фотографій, що приходять ледве не щодня з України. Як пояснила прес-секретар Білого дому Джен Псакі, від початку російського вторгнення «ми також бачили... кремлівську риторику та заперечення у російських ЗМІ національної ідентичності українського народу».

По-друге, той факт, що багато хто в американських ЗМІ наполягає на тому, що Байден припустився «похибки» у своєму зауваженні про геноцид, свідчить про рішучість деяких журналістів звести все - навіть військові злочини - до дрібного зведення політичних рахунків. Журналісти також схильні заявляти, що адміністрація Байдена суперечить сама собі, коли у конфлікті виникають нові факти, змушуючи чиновників переглядати свою політику. Наприклад, надання Україні систем озброєнь зараз не обов'язково означає, що Сполучені Штати мали надати їх на більш ранній стадії конфлікту. Так само риторика уряду США повинна змінюватися в міру появи доказів жорстокого поводження з боку росії. Ось як чиновники мають реагувати у нестабільній ситуації.

Зрештою, примітно, що ніхто у Білому домі не намагався спростувати заяви Байдена про геноцид українського народу, як це зробили співробітники після того, коли минулого місяця він сказав, що путін «не може залишатися при владі». Схоже, помічники з Білого дому зрозуміли, що заяви Байдена вірні з моральної точки зору, і їх не можна підривати. Це гарна річ. Справді, Президент України Володимир Зеленський, схоже, зрозумів те, чого не розуміє більшість в американських ЗМІ, описавши у твіті готовність Байдена використати термін геноцид як «правдиві слова справжнього лідера». Він додав: «Ми вдячні США за надану досі допомогу, і нам терміново потрібно більше важкої зброї, щоб запобігти подальшим звірствам з боку росії».

Байден не Рональд Рейган з погляду риторики. Але приказка «нехай Рейган буде Рейганом», що означає протидію помічникам, котрі намагаються змінити або пом'якшити риторику Президента США, застосовна і до Байдена. Байден буде робити важливі помилки, як і всі президенти. Але у випадку з Україною, екзистенційною битвою добра зі злом та демократії з варварством, він незмінно влучав у ціль. Хай Байден буде Байденом.

Дженніфер Рубін, Washington Post (США)