Команда у вигнанні. Видання The New York Times випустило статтю про Шахтар

Sport.ua продовжує знайомити своїх читачів з авторськими текстами та замітками, що виходять в іноземній пресі на тему війни, яку кляті рашисти розв'язали на території України. На черзі - матеріал видання The New York Times, в якому йдеться про ситуацію в донецькому «Шахтарі» - клубі, який вже вдруге у своїй сучасній історії змушений справлятися з тяжкістю війни пліч-о-пліч з усією Україною та її героїчним народом...

---

Не звуки бомб, хоч він і чув їх, повернули Даріо Срні спогади. То були сирени повітряної тривоги.

Коли вони заревли у Києві невдовзі після 6 ранку 24 лютого, Срна завмер у жаху. Його розум наповнили думки та спогади про дитинство, про перший досвід війни, коли у 1990-х розпалася колишня Югославія.

З того часу футбол привів 39-річного Срну з Хорватії до визначної кар'єри, більшу частину якої він провів в українському клубі «Шахтар» (Донецьк), де він на даний час є директором з футболу, а також до ігор у Лізі чемпіонів та на два чемпіонати світу. Але в одну мить звуки сирен повернули все назад.

«Я почав панікувати», - сказав він. «У вас, напевно, є якась травма на все життя - глибоко всередині. Це те, що ви намагаєтеся забути. Але ви ніколи не можете забути такі речі».

Донецький «Шахтар» і раніше тікав від бомб. У 2014 році, коли російські війська востаннє вторглися в Україну, ракети впали на стадіон «Шахтаря». Протягом кількох днів клуб зібрався й попрямував на захід, почавши кочовий спосіб життя: спочатку знайшовши новий будинок у Львові, на крайньому заході країни, а потім знову на сході, у Харкові, перш ніж влаштуватися в столиці, Києві.

Зараз «Шахтар» знову у дорозі. Минулого тижня, отримавши спеціальний дозвіл на вивіз із країни чоловіків призовного віку, його гравці та тренери приземлилися у Стамбулі. У зв'язку з тим, що війна призвела до призупинення другої половини українського сезону, «Шахтар» незабаром стане гастролюючою командою, яка проводитиме благодійні ігри - перша була в суботу у Греції, - щоб привернути увагу до тяжкого становища українців та зібрати гроші на військові потреби.

«Шахтар» ніколи не переставав бути командою. Тепер, як він сподівається, він також стане символом.

«Я не знаю, яку команду в історії футболу можна порівняти з нами», - сказав Срна. «Жодна інша команда ніколи не відчувала і не жила так, як ми за останні вісім років».

Команда у вигнанні

Офіційні особи «Шахтаря» були переконані, що війни не буде, навіть попри те, що росія зосередила сили та техніку на кордоні з Україною; навіть коли гравці почали турбуватися; навіть попри те, що стурбовані члени сім'ї щодня дзвонили їм на зимовому тренувальному зборі в Туреччині з новинами, попередженнями та проханнями.

Тому в лютому Сергій Палкін, генеральний директор «Шахтаря», скликав збори, щоб розвіяти побоювання, які зростали.

«Я сказав, що все буде добре, тому що президент України, всі говорили, що жодних проблем, війни не буде», - сказав Палкін.

Команда відлетіла назад до Києва. Але Палкін помилився. Через три дні російські війська вдерлися через кордон, і замість того, щоб готуватися до другої половини чемпіонату, керівництво клубу раптом вимушене було приймати зовсім інші рішення.

У той час як багато хто з українських гравців «Шахтаря» переїхали до Львова, де вже приймали команду, коли вона вперше була змушена покинути Донецьк, група з більш ніж 50 гравців і співробітників сховалася у готелі в Києві, що належить власнику клубу Рінату Ахметову. Звідти своєчасна допомога та відчайдушні телефонні дзвінки допомогли розробити план порятунку іноземних гравців та їхніх сімей.

Срна був ключовою фігурою цих дискусій, у яких також брали участь гравці, українські та сусідні футбольні федерації, а також УЄФА, керуючий футбольний орган Європи. Він сказав, що його власний досвід - він також був членом команди востаннє, коли вона бігла у безпечне місце в 2014 році - послужив орієнтиром.

«На жаль, - констатував Срна, - це моя третя війна».

Тільки після того, як легіонери вирушили додому до Південної Америки та інших місць, Срна вирушив у свою власну подорож: 37-годинна поїздка до Хорватії, де досі живе більша частина родини Даріо, була потрібна, щоб переконати родичів, що з ним усе добре. Двоє родичів хорвата зі сторони батька були вбиті після розпаду колишньої Югославії, тому Срні треба було заспокоїти не лише свої нерви.

Проте, розібравшись із базовими питаннями, Срна швидко розпочав вирішувати нове завдання: як перевезти десятки дітей, котрі базуються в молодіжній академії «Шахтаря» під Києвом, у безпечне місце. Зусилля були професійними, але й дуже особистими: багатьом дітям було лише 12 і 13 років, приблизно це той вік, у якому був сам Срна, коли він вперше зіштовхнувся з війною.

«Хайдук» зі Спліта, перший професійний клуб Срни, заявив, що готовий прийняти хлопчиків, якщо вони зможуть дістатися до міста. «Динамо» Загреб, ще одна хорватська команда, заявило, що надасть автобуси, якщо «Шахтар» зможе доставити гравців на кордон України з Угорщиною. За словами Срни, гравці та інші гості «Шахтаря» провели два дні на стадіоні «Динамо», де їх нагодували та оглянули лікарі, перш ніж вирушити до Спліта.

Сьогодні, завдяки докладеним зусиллям, понад 80 дітей, деякі з їхніх матерів та кілька літніх тренерів та медичних працівників перебувають у безпеці в Хорватії, далеко від жахів війни, тренувань і навіть матчів.

«Я просто поставив себе на їхнє місце», - прокоментував Срна свою участь. «Я не хотів, щоб ці діти залишалися й цілими днями слухали бомбардування та автоматні черги. Що я пам'ятаю, коли був дитиною, то це, хто пригощав мене шоколадом, хто дав мені м'яч, хто дав мені воду. І це було найважливішим».

Піднімаючи прапор

«Шахтар», як і багатьох в Україні, війна не оминула, торкнувшись найсерйознішим чином. Тренер з академії команди загинув після того, як його рідне місто було захоплене російськими військами у перші тижні війни. Два співробітники відділу мерчандайзингу клубу взялися за зброю.

Тренувальна база «Шахтаря» під Києвом також постраждала під час війни. Її тренувальне поле було пошкоджене артилерійським обстрілом, а ще снаряди зруйнували споруду, в якій зберігався спортивний інвентар.

Військовий конфлікт також знову привернув увагу до таких фігур, як Ахметов, найбагатша людина України. Подібно до купки олігархів з росії, він неймовірно розбагатів - іноді на тлі питань щодо сумнівних доходів - за дикими і непередбачуваними наслідками розпаду Радянського Союзу. Ахметов підкреслив, що він жертвує мільйони доларів власних статків на військові потреби, і сказав в інтерв'ю, що, як і раніше, відданий своїй країні та команді. «Всі наші зусилля зосереджені на єдиному, що має значення, - допомогти Україні виграти цю війну», - сказав він.

Зусилля Ахметова та його футбольної команди тепер переплітаються із зусиллями українського уряду - відносини, які вже допомогли «Шахтарю» подолати деякі унікальні перешкоди. Наприклад, перед тим, як вирушити до Туреччини, клубу потрібно було отримати спеціальне урядове звільнення від надзвичайного закону, який забороняє чоловікам призовного віку залишати країну під час війни. Цей дозвіл був отриманий і тепер, коли команда базується у Стамбулі, її благодійний тур забезпечуватиме виконання кількох функцій.

Матчі, починаючи з поєдинку проти «Олімпіакосу» в Афінах у суботу, розглядаються частково як дипломатичний інструмент, шанс персоналізувати гуманітарну кризу в Україні, зібрати гроші для збройних сил країни та надати гуманітарну допомогу її громадянам.

Але матчі гратимуть і важливу спортивну роль. Декілька гравців донецького «Шахтаря» також є членами національної збірної України, і ці ігри допоможуть забезпечити їхню фізичну форму перед ключовим плей-оф кваліфікації у червні на чемпіонат світу 2022 року. (Суперник «Шахтаря», київське «Динамо», проводить серію благодійних матчів з тих же причин; обидва клуби заявили, що готові залучати футболістів з інших українських команд, щоб поповнити свої склади, заради того, щоб Україна мала більше шансів вийти на чемпіонат світу).

Команда «Шахтар», яка візьме участь в майбутньому турі - вже призначені матчі з польськими та турецькими клубами, а також можуть відбутися ігри з суперниками з топ-ліг, - втратила величезну кількість своїх міжнародних талантів: більшість із цих гравців скористалися опціоном, що дозволяє їм тимчасово підписати угоди з клубами за межами України після початку війни. Більшість вже ніколи не повернеться. Але деякі, як бразильський захисник Марлон, заявили, що повернуться, інші обмірковують варіанти.

«Ми не відчуваємо образи, ми всі люди», - сказав Срна. «Важливо, щоб вони були у безпеці та зі своїми родинами».

Новий сезон в Україні поки що планується розпочати в липні. З такою великою шкодою для країни і все ще бурхливою війною цей графік здається не більш ніж формальними планами. Коли футбол повернеться, а це, зрештою, станеться, все вже не буде як раніше.

Незрозуміло навіть, чи залишиться Донецьк, домівка «Шахтаря», частиною України, і така перспектива може перетворити тимчасове вигнання команди на постійне. У будь-якому разі, хоч би яким був висновок, представники команди заявили, що «Шахтар» ніколи не відвернеться від свого коріння.

«У Донецьку можуть поставити будь-який прапор, який їм подобається», - сказав Срна. «Але «Шахтар» завжди буде із Донецька; це те, що ніхто і ніколи не зможе змінити».

Де б «Шахтар» не опинився, з ким би він не грав у цьому проміжку, одну ідею неможливо навіть уявити: ігри проти російських суперників. Палкін висловив упевненість, що європейські футбольні чиновники подбають про те, щоб українські команди не перетиналися із суперниками з росії у майбутніх змаганнях. Але у нього була проста відповідь, якщо «Шахтар» коли-небудь матиме необхідність провести такий матч. «Ми не гратимемо», - сказав він.