Тарас ЛЕСЮК: «Бринзак – чоловік. От і уваги до жіночої збірної більше»

Біатлоніст збірної України Тарас Лесюк розповів, як натуралізовані росіянки відреагували на початок війни, яку розпочала їхня «мала батьківщина».

- Вони з першого дня намагалися виїхати закордон. Зробили вони це на другий день, 25 лютого. Тренери допомогли їм дістатися кордону з Європою. І вже звідти вони самостійно добиралися додому.

- Ще 21 лютого в ЗМІ були заяви від президента федерації, що він не вбачає нічого поганого у спортивній міграції. Його головна позиція: якщо хороших спортсменів не задіємо ми, вони виступатимуть за інші країни.
- Скажу свою позицію. Особисто до них я не маю претензій. Зі сторони федерації до них набагато краще ставлення, ніж до нас. Коли спортсмени з росії приходять, ще не показавши нічого, у них одразу хороша зарплатня, їм роблять хороші умови, можливості, ставлення до них краще.

І, враховуючи це, багато нашої молоді, перспективної молоді, яка могла би тренуватися разом з найсильнішими і прогресувати, не мають можливостей для цього. Якщо дати їм шанс, то за 2-3 роки у них є можливість дійти до рівня основної команди. Не можна досягнути рівня основної збірної, тренуючись лише з однолітками.

- Зважаючи на кращі умови, чи не було серед натуралізованих спортсменів зверхнього ставлення, мовляв: у нас кращі умови заслужено, бо ми - кращі?
- Напевно немає жодного такого спортсмена, який би справді виділявся на міжнародному рівні у складі нашої збірної. Вони виступають рік-два, дехто дотягує до чотирьох, а потім опускаються до рівня команди Б, або й опускаються на саме дно.

Особисто я не бачив конфлікту між етнічними українцями та росіянами у складі нашої збірної через це. Але вичерпно відповісти на це питання не можу, бо моє особисте спілкування з ними обмежується фразами «привіт-папа» та інколи «як справи».

- Те, що практично всі російські спортсмени були членами нашої жіночої збірної - тенденція? Як можна її пояснити?
- У нас ж президент федерації біатлону України чоловік. От і уваги до жіночої збірної більше, більше прихильності. Якщо подивитися на історію біатлону в Україні, на всі інтерв'ю, то жіноча збірна завжди мала трохи більше уваги, а чоловіча була так, в стороні.