Кричущий цинізм як привід для довготермінового виключення росії зі спорту

Тут представники агресивної країни залилися солов'ями (мало не соловйовими) щодо подання заявки на проведення футбольного Euro-2028 (а разом і на Euro-2032). Безумовно, у притомної частини континентальної футбольної спільноти такі амбіції батьківщини орків спричиняють цілу гаму реакцій і почуттів: злість, скепсис, роздратування, ошелешене німування. Даріо Срна, до речі, порекомендував росіянам подати заявку на місце в буцегарні. Та оркостанці знай собі несуть якусь дичину й далі, існуючи (може, й животіючи) в якомусь своєму дивному (не сказав би, що новому) світі. Натомість британський прем'єр Борис Джонсон, коментуючи російську зухвалість, запропонував право проведення континентального форуму віддати Україні (як, власне, й місце на мундіалі-2022). Зрозуміло, що пікірування між ординцями й представниками вільного світу в царині прийдешнього Euro має поки дещо символічний характер. Та менше з тим...

Що важливо знати в цьому контексті? На проведення Euro-2028, крім запоребрикових неадекватів претендують Туреччина, Велика Британія/Ірландія, на проведення Euro-2032 - Туреччина та Італія. Оголошення результатів голосування заплановано на вересень 2023 р. Беззаперечним фаворитом у першому змагу виступають британці, й цілком можна припустити, що заява Джонсона - це не лише символічний акт підтримки героїчної нації, а й свого роду запрошення до співорганізації турніру Україні (скажімо, прийняти на своїх полях групу-дві).

Так, під час ординської навали наші мрії про радості мирного буття цілком зрозумілі. Ой як кортить дістати насолоду від звичайнісіньких речей, котрі в іншочасся спричиняють ледь не роздратування (на кшталт пробок у Києві)! Й відтак думки про організацію майбутнього Euro хоча й нині не є панівними навіть для палких симпатиків популярної гри, та все ж якусь дещицю віри в краще майбуття додають. Водночас приємно відчувати підтримку лідера дружньої і напрочуд футбольної нації, яка цілком може на свій розсуд розпорядитися вельми ймовірною звитягою в тендері за право проведення Euro, ґрунтуючись на власних симпатіях. Та все одно нині це перспектива далека, адже для України куди важливішими є перемоги на фронтах віійни з підступним загарбником.

А як європейському футболу реагувати на заявку рф? Звісно, надсилання цих кремлівських намагань за адресою російського військового корабля напрошується. Та тут, імовірно, лише цим обмежуватися не варто. Те, що коїть мокшанська федерація на нашій землі, як на мене, має спонукати європейських футбольних босів виключити оркостанців з європейської футбольної спільноти взагалі. Обмежитися лише відстороненням клубних і збірних команд від різноманітних змагань буде замало. І російські заявки на проведення континентальних форумів, як на мене, чудовий привід для оформлення цілковитої як позаєвропейської зокрема, так і позасвітової назагал автономності існування російського футболу. Нехтувати таким шансом, на мою думку, Європа не має! Безкарності й цинізму повних неадекватів має бути покладено край, а ізоляція «імперії зла» має бути оформлена в усіх сферах. Така соціально значуща річ як футбол не є винятком, натомість може стати своєрідним локомотивом усієї спортивної ізоляції варварів.

Олексій РИЖКОВ