Металіст 1925: хвороба росту чи ріст хвороби?

Виграли, програли. Виграли, знову програли. Потім тричі поспіль програли. Потім чотири гри поспіль виграли. Але потім - шість поспіль матчів продули. Це «крива успішності» у прем'єрному елітному сезоні «Металіста 1925». Справді крива. Немов стан ковідного пацієнта - то в жар, то в холод. І якщо на початку «хвороби» були явно помітні симптоми одужання, то наприкінці осіннього півсезону команда опинилася у глибокій кризі. Настільки глибокій, що світла в кінці тунелю практично не видно.

Гарячі вболівальницькі голови (там теж, як правило, середня температура щонайменше тридцять сім і сім) уже вимагають відправити у відставку Кривенцова. Тільки ось чи допоможе такий радикальний крок? І чи могло бути інакше?

***

Так уже сталося, що впродовж своєї дуже недовгої історії «25-ті» якщо й відрізнялися стабільністю, то це, хіба що, коли були аматорами. І у другій лізі. А далі почалися справжні «гойдалки». Як на футбольному полі, так і на тренерському містку. Молода команда, яка прагнула, з одного боку, мати своє впізнаване обличчя, а з іншого - хоча б за співзвучністю імені нагадувати хрестоматійний «Металіст», була апріорі «засуджена» на ходіння по муках. Тому що шляхом «Металу», що утворився трохи пізніше, вона йти не могла. Не дозволяли фінанси (точніше їх розмах). І інтелігентність. Звідси і хитання у різні боки. І шишки набиті.

Згадайте хоча б як «Металіст 1925» шукав «свого» тренера. Спочатку біля керма команди був знаковий для Харкова Призетко. Але він не «зміг». Не вийшло і у не менш відомої в Першій столиці персони - Іванова, колишнього помічника Маркевича. А далі було взагалі знесення голови, коли команду очолював Валяєв. Знайшли менш буйного, але більш харизматичного Горяїнова - і знову не склалося. Не вийшло й у Демченка, який намагався ставити видовищну та комбінаційну гру. Як під час його перебування гравцем «Аякса». А ось у Кривенцова вийшло. Як не дивно. Чого дивного? Та тому що Валерій Сергійович різко відійшов від канонів «щирого» футболу. Його «Металіст 1925» був заточеним на результат, а не на гру. Деколи на цю «заточеність» було важко дивитися. А часом - сумно.

Але парадокс: саме «нехарківський» тренер, апологет «танцювати від грубки», тобто робити ставку насамперед на гарний захист, вивів команду в елітний дивізіон.

Вихід цей був дуже болючим і скрипучим - команда заскочила, як заведено говорити в подібних випадках, в останній вагон поїзда. І в режимі «з корабля на бал» стартувала в УПЛ. Тобто часу зігратися, укомплектуватися, набити тренерську руку у харків'ян не було. Тому й вийшли такі результати: з хворої голови - на здорову, а згодом - навпаки.

А тут ще й травми посипалися як сніг на голову. Ну, воно й зрозуміло: де тонко, там і рветься. За словами Валерія Кривенцова, травмопад - одна з головних причин невдач команди на фінішній стрічці першої частини сезону. Наприклад, в останній грі року, що минає, - проти «Чорноморця» - тренерський штаб «25-х» не міг розраховувати на Дерека, Жичикова, Пономаря, Дмитренка. А ще - на Голодюка, Зубкова, Батюшина, Русина, Кравченка… Так, проблеми індіанців шерифа не хвилюють, але ж правда - майже половина основи - вимушено поза грою. А рівноцінно замінити відсутніх ніким. Це і є друга, за словами Кривенцова, причина невдач - відсутність конкуренції. Люди, начебто є, але ставити в стартовий протокол немає кого.

***

Проте в даному випадку потрібно говорити не лише про закономірні складності перехідного періоду, про прогнозовані проблеми при адаптації клубу та команди у більш конкурентному середовищі. Від цього справді не втечеш. А ось деяких помилок можна було уникнути. І це стосується як комплектації команди, так і її управління.

Не від кращого життя «Металіст-1925» посилюється насамперед за рахунок або безкоштовних трансферів, або орендованих гравців. Це даність, що загрожує непередбачуваними наслідками. Тобто може «вистрілити», а може й провалитися. Стабільності у цьому разі чекати не доводиться. Якщо на старті сезону ми дружно називали харків'ян «відкриттям УПЛ», «претендентом на єврозону», команда мала на той момент найдовшу переможну серію, Криськів визнавався гравцем туру, а Кривенцов - тренером туру, то до кінця року все перевернулося з ніг на голову.

Хтось через травми, хтось - через нудьгу, а хтось від втоми скинув оберти. Команда стала «читаною», перестала бути одкровенням, родзинкою. Якщо раніше вертикальний футбол з великою кількістю передач приносив «Металісту-1925» результат, то зараз не приносить. Перебудувати тактику під час «п'єси» тренерський штаб не може. Тому якщо вже потрапили до ями, то треба падати до самого дна.

***

Тим не менш, особисто я дуже хотів би подивитися на «Металіст-1925» після зимових канікул. На чолі саме із Кривенцовим. Мені здається, що цей тренер у цій команді ще не вичерпав себе. Незважаючи на гнітючу програшну серію, команда посідає десяте місце. Тобто, не так все й погано. Дасть Бог, оговтаються травмовані, прийде до тями і сам наставник, на якого останнім часом боляче дивитися, клуб знаходитиме на ринку не тільки тих, хто «світить, але вже не гріє» (Кверквелія). Однозначно, усім потрібен перепочинок. Тотальний перепочинок. На кшталт того, що дали у «Дніпрі-1» Йовічевичу. Згадайте: наприкінці минулого року його команда була останньою, а наприкінці цього року вони треті.

Терпіння, панове, терпіння. Адже Кривенцов, по суті, має рацію: «вгору треба підніматися поступово».