З Боснією та Герцеговиною було важко, але в плей-оф буде ще важче

Завдання-мінімум виконано: збірна України посіла друге місце у групі відбору на ЧС-2022 та кваліфікувалася у плей-оф. Про вирішальні сутички поговоримо трохи пізніше. Зараз віддамо кесареві кесареве.

Нова стара формула

4-3-3 - за цією схемою, яку «прищепив» збірній Андрій Шевченко, вдруге поспіль зіграв і Олександр Петраков. Відмовившись від гри в три центральні захисники у матчі проти збірної Болгарії, наш тренерський штаб вирішив випробувати нову формацію і в «матчі року». Щиро кажучи, несподівано. Адже одна річ - контрольний матч, «тренування з підвищеною відповідальністю», і зовсім інша - вирішальний поєдинок, від якого залежить якщо і не тренерська доля, то точно доля виходу до плей-оф. Проте Петраков ризикнув. Можливо, цей ризик викликаний насамперед тим, щоб «впровадити» Маліновського у стартовий склад, адже за трьох центрбеків місця для Руслана на полі не знайшлося б. Хоча це лише припущення. Констатуємо наступне: збірна України вперше за нинішнього тренерського штабу (та й у нинішньому відборі загалом) зіграла на «нуль» у захисті, у результаті перемогла і вирішила головне на той момент завдання, отже, вибір ігрової моделі був правильним.

Запаморочення від болгарських «успіхів»

Особисто мені здалося, що нашій команді не вистачало, особливо в першій половині зустрічі (та частково і в другій також) емоційного заряду. Таке враження, що команда була вичавлена, вихолощена. На мою думку, суто в емоційному плані українці краще виглядали проти болгар. Там була іскра, був заряд. А в Зениці була команда, що перегоріла, з нейтральними очима. Не відмовлюся від своєї думки, висловленої ще перед одеською грою: спаринг проти болгар був недоречним. Але добре те, що добре закінчується.

Боснія і Герцеговина

Тренер боснійців Петєв провів серйозну ротацію: вгадати стартовий склад його команди виявилося справою практично нереальною. Програвши у попередньому турі фінам і втративши навіть теоретичні шанси на друге місце, наставник наших суперників дав шанс проявити себе найближчому резерву. З погляду структури гри, та й рівня - чого вже там - така збірна Боснії та Герцеговини була для нас більш «зручною». Порівняно з тією, що постала у Львові. Однак із бойовим настроєм та емоціями у цих хлопців виявилося все в повному порядку. Вони грали без особливої ​​вигадки, але досить грамотно та азартно. Проти такої команди завжди важко грати. Навіть супернику вищого класу. У принципі так і вийшло. За великим рахунком, господарі припустилися лише однієї серйозної помилки - у моменті, коли відзначився Зінченко. Гол Довбика - це вже наслідки, коли команда кинулася зрівнювати рахунок та напоролася на контратаку. Загалом довелося помучитися. Тим солодшим має бути відчуття добре виконаної роботи.

Бущан

Як на мене, ключовий епізод гри стався на останній хвилині першого тайму. Господарі здобули шанс на кутовий удар. І ледве цим шансом не скористалися. Хаджикадунич класно пробив головою під лівий від голкіпера кут воріт, але Бущан блискуче впорався з ударом. Якби ми пропустили в «роздягальню», можна лише здогадуватися, як розвивалися б події далі. А так Бущан у «матчі року» здійснив «сейв року», чим дав імпульс польовим гравцям, про що вони самі розповіли після гри. Для мене особисто Георгій - головний герой матчу у Зениці.

У другому таймі позначився вищий клас нашої збірної

Сейв Бущана, напевно, хороша прочуханка від Петракова в перерві зробили свою справу: на другу половину зустрічі гості вийшли більш зібраними і більш сконцентрованими. Варто було лише трохи додати у швидкості, у русі, і суперник не встояв. Гол Зінченка - яскраве тому підтвердження.

А ще треба відзначити і Петракова, який вгадав із замінами. Шапаренко та Довбик, які вийшли на поле в другій половині тайму, зробили другий гол: перший асистував, другий забивав. Після гола Артема господарі розкисли. І заспокоїлися. Можна було добивати. І вигравати з комфортнішим рахунком. Але гнівити Боженьку теж не можна: 2:0 за такою нервовою та нерівною грою - добрий результат. А якщо його «нанизати» на поразку Фінляндії у грі з Францією, то результат цей і зовсім чудовий.

Перспективи

Про них поговоримо одразу після жеребкування, коли отримаємо конкретного суперника. Поки що зрозуміло лише те, що ми «несіяні». Тобто опонент у будь-якому випадку випаде дуже серйозний. Хоча, звичайно ж, і серед «сіяних» команд є такі, з якими нам зручніше зустрітися. Наприклад, Уельс чи Шотландія. Та й Швеція порівняно з Італією - добрий суперник. Хоч і напевно злопам'ятний.

Але я зараз про іншу перспективу. Тренерську. Мені здається, настав час Петракову позбутися приставки «в.о». Турнірне завдання він уже вирішив. Давайте будемо об'єктивними і відвертими: вище за друге місце ми за визначенням не могли фінішувати в групі з чинними чемпіонами світу. І після трьох очок у стартових трьох матчах під керівництвом Шевченка. Олександр Васильович прийшов до головної команди країни в режимі «з корабля на бал» і довів свою спроможність. Він заслужив на «повноцінний» статус.