Ф'юрі укатав Вайлдера. На черзі не Усик, а Деонтею час на пенсію

Тайсон Ф'юрі проїхався по Вайлдеру знову. Хто б міг подумати, що все буде так само, правда? Чи засвоїв Деонтей уроки попередньої зустрічі? Почасти, але зміна тренера все зламала. Тепер зламав американець і не факт, що повернеться.

Деонтей обіцяв швидко вирубати британця. Мабуть, сил у нього було на стільки ж часу.

Вперше за всю кар'єру Вайлдер перед боєм був досить спокійним, щоб всі подумали, ніби він змінився. Кричав по мінімуму, в суперечки з Ф'юрі вступав лише кілька разів, і взагалі робив вигляд і розповідав про величезні зміни.

Вони були. Найбільш основне - тренер. Після того, як тренер, який привів Деонтея до чемпіонства, врятував його від долі, що наздогнала його в третьому бою, був звільнений, на його місце прийшов Малік Скотт. Рішення спірне. Не тому що Малік нічого не розуміє в боксі, а тому, що він недостатньо досвідчений, як тренер.

Можливо, Скотт і міг би щось змінити, але чомусь не вийшло. Перший раунд Вайлдер провів добре, другий - гірше, в третьому все було зовсім сумно. Розігрівшись, Ф'юрі погнав уперед, знову почав тиснути за рахунок ваги, накидати в клінчі і в одному з таких епізодів відправив опонента в нокдаун двома ударами справа. Дежавю.

Добити суперника у Ф'юрі не вийшло. Деонтей переживав моменти важко, потім почав відповідати і, мабуть, Тайсону удари у відповідь не сподобалися. Як і те, що вже в наступному раунді американець пробив двійку в голову. Акцент припав на правий прямий, але і цього вистачило. Більш того, як було видно на повторі, удар влучив не в підборіддя, а кудись між лобом і тим місцем, де у Ф'юрі повинно рости волосся - нокдаун.

Тайсон вчинив розумно: полежав, подумав, зрозумів, що буде важко. Встав, спробував захиститися, але знову впав. Удар чи то у вухо, чи то у потилицю - два нокдауни за раунд. Британцеві було тяжко, хоча раунд він почав дуже впевнено.

Але, як підсумок, у Вайлдера було чотири нокдауни суперника за три бої і нуль нокаутів. Мало того, що Ф'юрі тримає удар і добре відновлюється, так Деонтей ще й добиває посередньо. Бити стоячого Бермейна Стіверна - одне, атакувати Ф'юрі - інше. Після першого нокдауну Тайсон навіть встигав ухилятися, маючи не зовсім стабільні відносини зі свідомістю.

Деонтей навпаки - почав махати руками так, ніби хотів, щоб у суперника була нежить. Ну де робота над помилками? Де спроби спрацювати точніше і краще? Зате м'язи красиві.

Найсумніше виглядав захист Вайлдера. Точніше, його відсутність. Він виявляв себе двічі: поки американець був свіжим, і коли він вже сильно втомився. У першому випадку Деонтей блокував удари суперника руками. Так собі, але краще, ніж обличчям. У другому, згадав, що можна ухилятися або йти від атак. Іноді Ф'юрі навіть не влучав.

Але всього цього було настільки мало, що джеб все так же прошивав оборону Деонтея, а боковий на зближенні ловив його голову кожного разу. Знову ж - ніякої роботи над помилками.

Звичайно, не можна не згадати клінч американця. Така ж відсутність, як і захисту. Ось чим можна було займатися в таборі, розуміючи, що суперник - такий великий боксер, як Ф'юрі, і не підготувати клінч? Нуль еволюції в цьому питанні у Вайлдера. Так, став сильнішим, але в клінчі вирішує не тільки це.

У підсумку, Тайсон бив Вайлдера, перебуваючи поруч регулярно і постійно. Вся небезпека і всі нокдауни прийшли саме звідти. Як і нокаут.

Це Ф'юрі настільки хороший чи Вайлдер поганий?

Це Ф'юрі настільки хороший на тлі Вайлдера. Тайсон провів посередній бій. Так, тиснув, бив, йшов вперед, але другий поєдинок був краще. Там він був свіжий, бадьорий і куражився, а тут мучив суперника і чекав фіналу, набираючи очки.

Вайлдер же і впав не тільки від удару, але і від втоми. А після гонгу важко дихав і сам циган.

Хочеться вірити, що Тайсон не йшов в алко-тріпи, тому що в його випадку це дуже небезпечно, і в один момент тріп може затягнутися. Але по ходу підготовки повідомляли, що Ф'юрі пропустив багато через народження доньки - та народилася вагою в 700 грамів і не було ясно, чи виживе дитина.

Все добре і з дитиною, і з поясом Тайсона, хоча в такій формі виходити на Усика, Джошуа або Вайта не варто. Перші двоє можуть накидати. А Джошуа і Вайт ще й відключити остаточно. Голова ж не залізна, та й залізо гнеться.

Просто так вийшло, що на тлі Вайлдера Ф'юрі все одно хороший. Все одно швидший і розумніший. Будь перед ним суперник більш технічний - у британця точно були б проблеми.

Що далі?

Олександр Красюк порадив Вайлдеру закінчити з кар'єрою, їхати в Маямі або Мексику світити м'язами на пляжі. Порада логічна - у Вайлдера може просто не бути мотивації.

Ну ось із ким боксувати? Можна з ким завгодно, але чи вийде? Два з трьох головних поєдинків кар'єри програні, Деонтей поза чемпіонськими іграми. До нього повернуться, тільки коли розберуться, хто буде абсолютом, а він за цей час повалить парочку опонентів з топ-10. Чи зможе - відмінне запитання.

Ф'юрі, та й Луїс Ортіс, показали: щоб його перемогти, потрібно змушувати американця задкувати, тиснути на нього фізично, не боятися ударів і багато бити у відповідь. Ділліану Вайту таке під силу, але чи витримає влучання - не ясно. Джо Джойсу під силу, Даніелю Дюбуа - теж. При цьому всі ці хлопці є досить технічними.

Чи варто ризикувати нинішньою спадщиною і заради чого? Зараз Вайлдер - крутий нокаутер без техніки, який програв кращому боксерові. Програй він комусь із молоді, всі відчуття від його сили розвіються назавжди. Та й вік - 36 років після двох дострокових перемог, може, і варто подумати про завершення.

У Ф'юрі буде обов'язковий захист. Або Отто Валлін - реванш. Або Ділліан Вайт - поєдинок, який ніяк не трапиться вже третій рік. Претендент на пояс визначиться саме в поєдинку цих двох хлопців. Ймовірно, варто розраховувати на те, що вони вийдуть на бій за титул WBC тоді ж, коли і Усик на реванш із Джошуа - в кінці зими або навесні. Щоб потім вже вирішувати, хто буде боксувати за всі пояси.

Красюк після бою Вайлдера і Ф'юрі сказав, що у них є місяць, щоб домовитися про об'єднання - такий термін дав WBC. Але домовлятися не будуть, тому що Джошуа не відступить.

Значить, все за планом. Ще рік абсолюту в хевівейті не чекаємо.