Динамо - Шахтар: хотілося Чапаєва, отримали шахи

Після феєричного суперкубкового протистояння, в якому було багато емоцій і не менше забитих голів, хотілося продовження «банкету» і в матчі чемпіонату між «Динамо» і «Шахтарем». Але цього разу гра наших грандів вийшла зовсім іншою. Та й результат теж. По гарячих слідах резюмуємо і перше, чи то пак рахунок на табло, і друге, тобто дії суперників.

1. Її величність закономірність

Кияни пробили по воротах суперника десять разів, донеччани - на один удар менше. За небезпечними моментами теж приблизна рівність: штанга після пострілу Де Пени і винос м'яча Караваєвим з фактично порожніх воріт після удару Кривцова. Та й за іншими статистичними показниками гра вийшла рівною.

До того ж, слід зазначити і майже синхронну обережну тактику тренерів. Ні Луческу, ні Де Дзербі ризикувати не збиралися. По-справжньому донеччани включилися лише в останні десять хвилин гри. Але цього відрізка їхнього домінування виявилося мало, щоб вирвати перемогу. Тому нічию можна вважати заслуженою і закономірною. На перемогу ніхто не награв, щоб там не говорив після поєдинку тренер номінальних гостей. Втім, ніхто не награв і на поразку.

2. Луческу прогнозовано не форсував події. А чому їх не форсував Де Дзербі?

«Біло-сині» за кілька днів пережили не найприємніші моменти. Почалося все з Суперкубка, в якому вони були биті «гірниками». Продовжилося в Лізі чемпіонів, де команда Луческу потрапила під справжній каток команди Нагельсманна. Ясно, що можна вести мову про певний спад у грі чемпіонів країни. У даній ситуації для Луческу головним було не програти і другий раз «Шахтарю». Тому київський Містер вибрав досить закритий варіант гри, зробивши ставку на щільну оборону і взаємопідстраховку в середньому блоці. Ну, а в атаці - як вийде. Вийде - добре, а не вийде - нічого страшного: аби не пропустили.

У підсумку можемо говорити, що хоч ігровий план динамівського тренера і був нехитрим, немов футбольний м'яч, він виявився досить ефективним. На мій погляд, Мірча має всі підстави бути задоволеним підсумковим рахунком.

Чому не ризикував Де Дзербі? Питання досить складне. У мене на нього відповідь така: італієць, вибираючи між журавлем в небі і синицею в руці, вибрав синицю. І, напевно, мав на такий вибір повне право, тому що втратити можна було більше, ніж знайти, адже в разі поразки відстань між суперниками збільшилася б до шести очок. А так - лише три бали, які дозволяють говорити про те, що і вовки ситі, і вівці цілі.

3. Все одно, чому не було драйву?

Знову-таки, після Суперкубка логічно було б припустити, що команди знову видадуть підвищений градус протистояння. Але не було ні жорстких зіткнень (по-справжньому), ні справжніх розборок, ні червоних карток. Та й по-справжньому красивих і реальних моментів біля воріт теж, загалом, не було. Мені здається, що крім того, що обидва наставники боялися ризикувати, бажаючи на підсвідомому рівні зберегти статус-кво, потрібно відзначити і ось ще що. На мій погляд, команди просто не могли видати більш експресивну, більш видовищну гру через банальну втому.

«Шахтар» виплеснув забагато емоцій в Суперкубку - напевно, навіть більше, ніж того вимагала ситуація. Все чудово в цьому плані було у команди Де Дзербі і в грі ЛЧ проти «Інтера». Тобто, в тих іграх, де «гірникам» нікуди було відступати, вони виклалися по максимуму. На третю енерговитратну спробу у них просто не залишилося моральних сил.

Що ж стосується «Динамо», то в даному випадку на більш високий рівень мотивації команди було складно розраховувати тому, що вона зараз просто не здатна його продукувати. Мені здається, те, що ми побачили у виконанні підопічних Луческу в десятому турі УПЛ - їх нинішній максимум.

4. Цікаві кадрові рішення тренерів

У «Шахтаря» надовго вибув Траоре - головна сила команди в нападі. Ким замінити фактурного нападника - дійсно проблема для Де Дзербі. Італієць поставив на Педріньйо. Не можна сказати, що прогадав, але і не «фонтан»: видно, що для бразильця це нерідна позиція. А ось Матвієнко на «місці» Ісмаїлі зіграв добре. Як і Кривцов у центрі захисту.

У «Динамо» теж певні проблеми з форвардом. Чесно кажучи, я очікував, що Луческу виставить з перших хвилин швидкого Супрягу. Але румунський тренер зробив ставку на Вітіньйо. Бразилець зіграв непогано. Але не більше того. А ось Караваєв на «місці» Миколенка провів відмінний поєдинок.

5. Адекватне суддівство

Зізнатися, я дуже рідко останнім часом на «відмінно» оцінюю роботу наших рефері. І маю на таку думку чимало підстав, адже то пенальті «лівий» поставлять, то «телевізор» дивляться по кілька хвилин, то втратять контроль над грою. Але в цей раз хочу віддати належне рефері. На мою суб'єктивну думку, Олександр Шандор відсудив класно: як «книжка» пише. І давав грати, і припиняв порушення, всі шість карток - по ділу, не «поплив», не піддався на дрібні провокації футболістів і тренерів. Загалом, гру не тільки не зіпсував, а виявився на висоті.