Дилема Руслана Маліновського

Чому Руслан Маліновський не потрапляє у стартовий склад збірної України - це явно незавершена п'єса «для механічного піаніно». Хоча і сам півзахисник «Аталанти», і виконуючий обов'язки головного тренера «синьо-жовтих» Олександр Петраков начебто як в цій гучній історії поставили крапку. Не загальну крапку, а окрему, кожен свою.

Тобто, як мінімум, можемо констатувати, що диму без вогню не було, і що правда у кожного своя. Футболіст явно образився, що йому не довіряють, тренер теж образився, що його, скажімо так, не дуже поважають.

Напевно, і Петраков, і Маліновський в силу своїх статусу і віку мають право на свою точку зору. І на свої амбіції. Як і на своїх апологетів і співчуваючих. Тема вийшла настільки злободенною і резонансною, що з цього приводу вже висловилися, крім інших, навіть два екс-наставники збірної України.

Проте «обміном люб'язностями» питання не вичерпалося. На вирішальні матчі відбору на ЧС-2022 Петраков не викликав Маліновського. Міні-конфлікт загрожує перетворитися на справжнє протистояння, а в його вогнище знову будуть підкидати дров не тільки прості обивателі, але й відомі футбольні персони рівня Сабо або Буряка.

Я не збираюся претендувати на роль третейського судді в даній ситуації; тим більше не хочу і не буду займати чиюсь сторону. У мене просто є бажання розібратися в ситуації, що склалася, по суті. Відокремити, так би мовити, зерна від полови. Давайте разом спробуємо це зробити прямо зараз.

***

Отже, спочатку лише факти. І вони для недавно ще провідного півзахисника національної збірної України не вельми приємні. Проти збірної Казахстану Руслан не зіграв. Проти збірної Франції вийшов на поле на 81 хвилині, замінивши Циганкова. Проти збірної Чехії (товарняк) він теж не грав. Тобто, в трьох стартових поєдинках збірної України під керівництвом нового тренера Олександра Петракова практично старожил національної команди Руслан Маліновський провів лише дев'ять хвилин (основного часу).

Чи є привід у Руслана Володимировича ображатися на Олександра Васильовича? Так, безумовно. Ще вчора він був гравцем стартового складу збірної, плюс виступає в одному з кращих клубів Італії, плюс один з кращих асистентів серії А - все це робить претензії Маліновського вагомішими.

Однак, разом з тим, давайте не будемо поспішати з однозначними висновками. Тому що у цій ситуації є не тільки «надводна», а й «підводна» частина.

Справа в тому, що і на Євро-2020 Руслан не завжди потрапляв до основного складу збірної України. Проти команди Нідерландів він відіграв повний матч, проти македонців вийшов в основі, але був замінений, проти австрійців вийшов в основі, але теж був замінений, проти шведів вийшов на заміну, проти англійців і зовсім не зіграв. При цьому, що показово, коли тодішній тренер нашої збірної Андрій Шевченко переходив на схему з трьома центрбеками, місце для Маліновського на полі не завжди знаходилося.

Про якість гри Руслана на чемпіонаті Європи було сказано чимало. Не будемо повторюватися з цього приводу, тим більше, що нічого нового сказати не вийде. Та й не потрібно, загалом. Але якщо чесно, то гра Маліновського залишила для мене особисто справжню оскому. Мені здавалося, що півзахисник «Аталанти» буде рвати і метати, щоб інтерес «Челсі» і «ПСЖ» до його персони виявився дійсно предметним. Але вийшло інакше. Точніше, не вийшло. Так, на захист футболіста потрібно сказати, що він був не в оптимальній формі з точки зору здоров'я, а після Євро відразу ліг під ніж хірурга.

Але, на мій погляд, справа не тільки в перенесеній операції. Справа ще й у тому, що навіть в блискучому минулому сезоні за бергамаський клуб, Маліновський навряд чи може вважатися «повноцінним» - вже вибачте - гравцем основи. Як правило, він або виходив в старті, а потім був замінений, або виходив на заміну. І проблема не в тому, що він програвав комусь конкуренцію, а в тому, що йому банально не вистачає «фізики». Ну не тягне він поки що повний матч. Ні в минулому сезоні, ні в нинішньому. За «Аталанту» в останніх чотирьох матчах (три в серії А, один в Лізі чемпіонів) Руслан жодного разу не провів повний поєдинок. 76 хвилин проти «Торіно» - це його нинішній максимум.

Тому він і не відіграє визначальної, «сенаторської» ролі в команді Гасперіні. Хоча за своїм потенціалом, баченням поля, вмінню віддати вирішальну передачу, не кажучи вже про удар з лівої, він там заткне за пояс будь-кого. І так, схема Гасперіні - 3-4-3 - Маліновському підходить. Дуже підходить: він може грати в такій формації і в середині поля, і в атакуючій ланці.

***

Петраков - не Гасперіні. Не подумайте нічого поганого, я навіть не намагаюся їх порівнювати, просто констатую, що у нашого тренера немає часу на пошук гармонії. А є конкретне і дуже серйозне завдання. І це завдання він вирішує так, як уміє, як вважає за потрібне. У нього не три захисники, а п'ятеро. Знову-таки, це його вибір, якщо він відповідальний за результат.

На жаль, але в схемі з трьома центрбеками і двома латералями місця в основі для Маліновського практично немає. Ну судіть самі. В обороні Руслан зіграти не зможе - він іншого профілю гравець. Тобто, йому потрібно шукати місце серед решти п'яти вакансій (мінус голкіперська позиція і п'ять оборонців). З цих п'яти вакансій Петраков одну залізно віддає центрфорварду - в даному випадку Яремчуку. Вважаю, що на неї Руслан апріорі зазіхнути не може. Залишається чотири. Дві з них віддаються на відкуп «хвилерізам»: Сидорчук - Зінченко (так грали проти казахів), Степаненко - Шапаренко (так зіграли проти французів). При будь-якому розкладі і туди «впровадити» Руслана не вийде.

Решта дві вакансії - флангові півзахисники. Проти казахів зіграли Ярмоленко і Буяльський, проти французів - Ярмоленко і Циганков. В принципі, бути незадоволеним діями флангів в цих матчах Петраков не може. «Ярмола» зараз взагалі безальтернативний, на протилежному крилі хтось із динамівців все одно буде більш ефективний, ніж «Малина». До того ж, для Петракова більш важливим є вміння і бажання футболіста «гарувати» від дзвінка до дзвінка, а не його «романтичний» футбольний розум. А з цим, тобто, із «вкалюванням», у Руслана є проблеми. Ці проблеми - цілком об'єктивного характеру, але суті це, загалом, не змінює.

Тому, якщо не трапиться нічого екстраординарного, тобто, якщо всі наші флангові півзахисники - кандидати в збірну - будуть в порядку, Маліновський і далі за нинішнього тренера може розраховувати лише на місце резервного гравця. Так, це неприємно, так, це б'є по самолюбству, але тренер поки що не Маліновський, а Петраков. І якщо Руслан дійсно хоче грати за свою збірну, потрібно прийняти ситуацію такою, як вона є. І мовчки чекати шансу. Як той же Буяльський, який не потрапляв під стиль гри команди тренера Шевченка. Віталій, до речі, з цього приводу не здіймав бучу, «фігвами» не малював. Чого і Руслану бажаю.