Виконуючий обов'язки Сергія Реброва

Коли сказати нічого, як правило, говорять дурниці. Або пишуть в Фейсбук. Глава УАФ Андрій Павелко вирішив піти саме таким шляхом. Про офіційне призначення на посаду наставника збірної України Олександра Петракова наша широка футбольна громадськість дізналася з поста Павелка в одній із соцмереж. Ну, і на тому спасибі.

Олександра Васильовича по-хорошому шкода. Це дійсно професіонал до мозку кісток, «всесвітньо відомий фахівець, який має високий авторитет серед нашої футбольної громадськості» - як сказано в фейсбучному першоджерелі. Шкода тому, що «всесвітньо відомих» під поїзд, що мчить, як правило, не кидають. Їм відведена, знову-таки, як правило, інша доля. Але ж у нас - багато що навпаки. І нас, як і нашого сусіда-гультяя, розумом не зрозуміти. Та й за поняттями - вже також.

На жаль, але після того, як облажались із запрошенням Реброва, а про це стало ясно вже тиждень тому, хоча, за «достовірними чутками», і підключили в останній момент для «вирішення питання» людей з найвищих кабінетів державної влади (так-так, займалися не тільки Шаблій з Варгою - ті лише мутили воду), стало зрозуміло, що хорошої міни за такої гри за визначенням не бачити. Маркевич образився і не захотів би, та й не комільфо кланятися, Михайличенко просто не захотів, а Блохін просто давно пам'ятник. Копати глибше - ніколи, та й нікому, все ж на Черепановій горі зав'язано на одній людині, і її ім'я загальновідоме. Тому довелося скребти по найближчих засіках.

А там - явно негусто. Правда ж, не призначати на головну команду країни головного тренера «молодіжки», який провалив вельми перспективний напрям і майже угробив недавніх чемпіонів світу. О, чемпіони світу - у нас же є тренер - чемпіон світу!

Так, він виявився поруч, під рукою. Петраков Олександр Васильович. Навіть «там» можуть бути гідні люди. Умовити 64-річного майстра, для якого це призначення - можливо, останній шанс, виявилося не так вже й складно. Хоча дійсно, до півночі чекали новин від Реброва. До речі, Сергій Станіславович теж хороший: коли по-справжньому запахло «смаженим», він, начебто, «самоусунувся». Мовляв, якщо що - я згоден, але рвати жили не збираюся, домовляйтеся самі.

Не домовилися. Тому і звернулися до послуг чемпіона світу. Який погодився стати виконуючим обов'язки Сергія Реброва. Причому навіть не спромоглися повідомити, на який термін. Не кажучи вже про зарплату. Хоча, звичайно ж, хочеться сподіватися, що хоч зараз Петраков буде отримувати співмірно своїй кваліфікації.

Facebook Андрія Павелка

В принципі, Олександра Васильовича я дуже розумію. Навіть якщо не вийде. Навіть якщо піде не так. Все одно, краще спробувати і пошкодувати, ніж не спробувати - і жаліти все життя. Нічого іншого, окрім удачі і здоров'я, йому я побажати не можу. Тому що, за його словами, удар він тримати вміє. А це дуже багато в цій ситуації.

Але ось все одно цей наліт «в.о», ця недомовленість і - вже вибачте - відчуття запасного варіанту не дають мені спокою. Не так мала призначатися ця людина на цю посаду. Не так. Та й не ця - також. «Як скоро робиться, то сліпе народиться», каже народна мудрість. Дуже б не хотілося, щоб мудрість підтвердилася. Тому що Петраков заслуговує на повноцінний шанс. А не на функцію тимчасової затички.

А ось Андрія Васильовича мені зовсім не шкода в ситуації, що склалася. Це або ж запаморочення від успіхів. Або просто запаморочення. Дати в штангу з Андрієм Шевченком, причому свідомо, навмисно, потім не поцілити в площину порожніх воріт з кількох метрів - Реброва б відпустили напевно, якби відразу домовилися з шейхом, а не тренером, і ось тепер бажати Олександру Васильовичу «продуктивної роботи»...

... Якщо у Олександра Васильовича таки вийде - це буде саме його заслуга. Хоча я більш ніж упевнений, що інші теж примажуться. Але якщо, не дай Бог, не складеться, ця поразка буде мати одне прізвище. І ми всі його добре знаємо.