Роббен та інші топ-футболісти, котрі завершували кар'єру в рідному клубі

В середині липня стало відомо, що 37-річний Ар'єн Роббен, котрий минулого літа прийняв рішення повернутися в професійний футбол, щоб ще пограти за рідний для нього нідерландський «Гронінген», все-таки сходить з дистанції. На жаль, але здоров'я в черговий раз підвело блискучого ветерана, й Роббен все-таки був змушений повторно оголосити про завершення кар'єри. Що правда, якщо влітку 2019-го Ар'єн прощався з футболом, будучи гравцем «Баварії», де остаточно перетворився на зірку світового рівня, то зараз його відхід відбувся ще більш красиво - з лав клубу, де все для Роббена тільки починалося.

Що ж, давайте згадаємо, хто, крім Роббена, йшов з професійного футболу звідти ж, де для нього все й починалося...

Хуан Роман РІКЕЛЬМЕ

Цей видатний аргентинський плеймейкер з 2002 по 2007 роки виступав в Європі - спершу в «Барселоні», а потім у «Вільярреалі», проте найбільшої популярності отримав на батьківщині в рядах «Боки Хуніорс». Саме з цією командою Рікельме виграв найбільше число трофеїв у кар'єрі, в тому числі чотири титули чемпіона Аргентини, а тому недивно, що переважна більшість уболівальників асоціюють ім'я Хуана Романа саме з «генуезцями».

Насправді ж, Рікельме можна сміливо називати вихованцем клубу «Аргентинос Хуніорс». Там він починав грати з 14 років, але за дорослу команду так заграний і не був. Уже в 18 років талант Рікельме розгледіли в «Бока Хуніорс», у зв'язку з чим Хуан Роман відбув туди, де дуже рано почав виблискувати, а у 24 роки за 10 мільйонів євро перейшов до «Барселони». Втім, не зіграти за «Аргентинос Хуніорс» Рікельме не міг. В кінці кар'єри він спеціально повернувся в цей клуб, де за півроку провів 15 офіційних матчів, в яких забив 3 м'ячі. У січні 2016 року 36-річний на той момент Рікельме оголосив про завершення кар'єри, а з кінця 2019-го Хуан Роман займає пост одного з віце-президентів «Боки Хуніорс».

Робін ВАН ПЕРСІ

Один з найкращих бомбардирів перших півтора десятка років нинішнього століття Робін ван Персі з 15 років перебував в академії «Фейєноорда», в якому з часом зумів заграти на дорослому рівні й заявити про себе на європейському континенті. Будучи 20-річним хлопчиною Робін покинув Роттердам та перебрався в Лондон, де вісім років своїми голами приводив в екстаз уболівальників «Арсенала». Потім ван Персі за 31 мільйон євро підписав «Манчестер Юнайтед», де також високо цінували бомбардирський талант нідерландця. З «червоними дияволами» Робін встиг стати чемпіоном АПЛ-2012/13 - сезону, після якого легендарний Алекс Фергюсон пішов на пенсію, а «Юнайтед» більше не ставав кращим у своїй країні.

Після МЮ ван Персі пограв два з половиною роки у Туреччині за «Фенербахче», куди його заманили непоганими грішми й відсутністю настільки шаленого ігрового ритму, як в Англії. Однак завершувати кар'єру Робін вирішив за краще у рідних Нідерландах. У січні 2018 року він на правах вільного агента став гравцем «Фейєноорда», де провів півтора сезони на вельми пристойному рівні (в чемпіонаті-2018/19, зокрема, забив 16 м'ячів в 25 поєдинках), а вже потім повісив бутси на цвях. До слова, після прощання з ігровою кар'єрою залишати роттердамський клуб ван Персі не став, й нині працює там асистентом головного тренера юнацької команди, а також входить в технічний штаб тренерів основи.

Хав'єр САВІОЛА

На початку «нульових» Хав'єр Савіола, котрий мав прізвисько «Кролик», шанувався одним з кращих форвардів світового футболу, або, принаймні, входив до когорти найбільш перспективних гравців атаки. Не дарма аргентинця влітку 2001 року за 36 мільйонів євро викупила «Барселона», хоча на той момент Савіолі не виповнилося ще й 20 років. Спочатку кар'єра Хав'єра в каталонській команді складалася успішно, але потім через відсутність довіри з боку Франка Райкарда форвард почав хандрити, пішов по орендах, а незабаром й зовсім на правах вільного агента перейшов в стан найлютішого опонента «Барселони» - мадридського «Реала».

На жаль, але реалізувати себе в Мадриді, як і згодом у багатьох інших командах, Савіола вже не зумів. Влітку 2015 року 33-річний на той момент аргентинець прийняв рішення підписати контракт з рідним «Рівер Плейтом», де й починався його шлях у великому футболі. Втім, провівши за півроку 13 матчів, і не забивши в них м'ячів, Савіола вирішив повісити бутси на цвях та піти зі світу футболу. Залишатися без спорту Хав'єр довго не зміг, і незабаром увійшов до тренерського штабу андоррської команди «Ордіно», а потім і почав грати у футзал за тамтешній «Енкам».

РІВАЛДО

Мабуть, Рівалдо не можна однозначно називати вихованцем клубу «Можи-Мірін», адже грати у футбол він починав в «Паулісті» та «Санта Крузі», але опинившись в 20 років в стані «жаб» атакувальний хавбек, котрий нерідко грав відтягнутого форварда, блискуче проявив себе, що дозволило йому вийти на якісно новий рівень і незабаром опинитися в «Корінтіансі». Потім були «Палмейрас», «Депортіво», та найбільш «соковиті» клуби в кар'єрі бразильця - «Барселона» і «Мілан». Крім цього Рівалдо був однією з головних зірок збірної Бразилії, яка зуміла тріумфально зіграти на ЧС-2002, після чого «селесао» називають пентакампеонами - на честь п'яти перемог на світових першостях.

Прощався з футболом Рівалдо довго та у різних клубах з різних країн. Злі язики подейкували про бажання бразильця перед пенсією заробити якомога більше грошей, але в 2014-му Рівалдо все-таки повернувся в «Можи-Мірін», де, як би дивно це не виглядало, поєднував відразу дві посади - президента та футболіста. У 2015 році Рівалдо з'явився на полі в статусі капітана «Можи-Міріна», й зіграв на полі разом зі своїм сином - Рівалдіньо, який на 23 роки молодший за батька. Влітку того ж року Рівалдо прийняв остаточне рішення завершити професійні виступи у футболі, після чого три роки попрацював радником правління клубу, а нині в якості селебріті відвідує різні заходи, завжди й для всіх залишаючись бажаним гостем.

Пабло АЙМАР

Виключно тонкий по стилю гри плеймейкер Пабло Аймар із 13 років почав займатися в академії «Рівер Плейта», де згодом і дебютував на професійному рівні. Чудово проявивши себе в Аргентині, й заслуживши статус одного з найбільш талановитих молодих футболістів Південної Америки, в січні 2001 року, не дивлячись на пропозиції від «Інтера» та «Барселони», Аймар за 24 мільйони доларів перейшов до «Валенсії». У стані левантійців Пабло також досить швидко вдалося стати своїм, в результаті чого «кажани» у 2001-му вийшли в фінал Ліги чемпіонів, а незабаром завоювали два «золота» в Ла Лізі, а також тріумфували в Кубку УЄФА та Суперкубку УЄФА.

Після «Валенсії» Аймар пограв за «Сарагосу» та «Бенфіку», але там його виступи не були настільки ж блискучими, як раніше в «Рівер Плейті» та «Валенсії». У 33-річному віці плеймейкер перебрався в малазійський «Джохор», але незабаром покинув клуб і після декількох місяців «просиджування штанів без діла», повернувся в рідний «Рівер Плейт». На жаль, ця історія не стала щасливою до кінця, адже за півроку перебування на контракті Аймар зіграв лише 15 хвилин в одному з поєдинків чемпіонату, після чого пішов на пенсію. Нині в свій 41 рік Пабло є одним з асистентів головного тренера національної збірної Аргентини Ліонеля Скалоні.

Андрій ШЕВЧЕНКО

Кар'єра найуспішнішого футболіста України часів незалежності Андрія Шевченка, без сумнівів, прекрасно відома всім вітчизняним шанувальникам футболу. Починав він її в київському «Динамо», де дуже швидко показав фантастичний прогрес, ставши лідером величної команди Валерія Лобановського, яка гриміла в єврокубках. Влітку 1999 року Шевченко за рекордні для тодішнього українського ринку 25 мільйонів доларів перебрався в «Мілан», де зумів домогтися ще більш фантастичних результатів, стаючи чемпіоном Італії, виграючи Кубок та Суперкубок цієї країни, а також Лігу чемпіонів і Суперкубок УЄФА.

У 2004 році Шевченко став володарем «Золотого м'яча», а через два сезони прийняв рішення перейти до «Челсі», який став початком кінця його кар'єри. Не зумівши заграти в Англії так само успішно, як в Італії, Андрій на правах оренди повернувся в «Мілан», але й там уже не вийшов на звичний рівень. Влітку 2009 року Шевченко на правах вільного агента повернувся в рідне «Динамо», де відіграв три сезони, проте так і не зумів стати чемпіоном України, адже це був період безмежного владарювання «Шахтаря». Завершивши кар'єру після Євро-2012, Шевченко на короткий час подався в політику, а в 2016-му став спершу асистентом головного тренера, а незабаром і повноправним головним тренером національної збірної України, пост якого займав до недавнього часу.

ХОАКІН Санчес та Джанлуїджі БУФФОН

Ці дві легендарні футбольні особистості все ще продовжують активні виступи, а тому про них ми поговоримо разом. Найімовірніше, обидва завершать кар'єру вже в самому найближчому майбутньому. Принаймні, 40-річна легенда «Бетіса» Хоакін Санчес вже заявив, що майбутній сезон стане для нього останнім у професійному футболі. А ось 43-річний Буффон, вочевидь, планує затриматися трохи довше, адже його контракт із «Пармою» розрахований до літа 2023-го.

Як би там не було, але обидва є живими легендами «Бетіса» та «Парми» відповідно, хоча далеко не всі фанати італійської команди позитивно сприйняли повернення Буффона, пам'ятаючи про його непростий для них від'їзд у «Ювентус» в 2001-му. Що правда, таких все ж таки меншість, а інші не можуть натішитися, що матимуть змогу знову побачити улюбленця в рамці команди, яка назавжди в їхньому серці. А останнє - це саме той аспект, який об'єднує всіх згаданих нами сьогодні героїв...