Футбольний турнір на Олімпіаді-1996: час, коли Роналдо був Роналдіньо

Бразилець Роналдо або «Феномен», як його ще нерідко називали вболівальники та фахівці, закінчував кар'єру в далеко не кращих фізичних кондиціях. У нього була зайва вага, яка геть вкрала у Роналдо його колишню швидкість, але все-таки не позбавила почуття голу. Втім, Роналдо зразка 2011 року, і той молодий бразильський форвард, який тільки-но перебрався до Європи в 1994-му - це два абсолютно різних футболіста.

Першим клубом Роналдо у Європі став нідерландський ПСВ, за який «Феномен» забив 30 м'ячів у 33 поєдинках чемпіонату в першому ж сезоні. На жаль, другий рік бразильця в клубі з Ейндховена затьмарила травма коліна. У лютому форвард переніс операцію, і вибув до кінця сезону.

Очікувалося, що Роналдо пропустить близько шести місяців, через що не зможе допомогти Бразилії на Олімпійському футбольному турнірі на іграх в Атланті 1996 року. Однак «Феномену» вдалося відновитися швидше, і він був включений в підсумкову заявку на турнір, хоча й не вважався в команді основним через відсутність повноцінної ігрової практики.

Про те, що той Роналдо ще не був такою суперзіркою, якою став згодом, говорить той факт, що на турнір в Атланті форвард був заявлений лише під 18-м ігровим номером, а на його спині красувався напис «Роналдіньо».

Фактично це означало «Маленький Роналдо», а взяти собі такий «нікнейм» на спину 19-річний форвард був змушений через те, що ще в заявці «селесао» на ЧС-1994, на якому майбутній герой Бразилії на ЧС-2002 не зіграв жодного поєдинку, але обзавівся першою в кар'єрі «золотою» медаллю зі світового мундіалю, був інший Роналдо - захисник Роналдо Родрігес де Жезус, котрий був старшим за нападника на 11 років. В результаті, щоб не виникало плутанини, молодий Роналдо став Роналдіньо, а старший його колега - Роналдао («Великий Роналдо»).

На Олімпіаді-1996 Роналдао у складі бразильської збірної не було, проте був ще один Роналдо, який грав у захисті - Роналдо Гуйаро, а тому Луїсу Назаріо де Лімі довелося грати у футболці з ім'ям «Роналдіньо», яка згодом стане символом і атрибутом видатних успіхів абсолютно іншого футболіста - Роналдо де Асіса Морейри, якого багато хто ще знає під прізвиськами «Ронні», «Діньо» або «Чарівник».

Прізвисько «Маленький Роналдо» на спині, втім, не викликало у форварда ПСВ жодного психологічного дискомфорту, а на полі він навіть після травми швидко довів, що є одним з найбільш сильних гравців атаки свого часу. По ходу турніру багатьом здавалося, що з таким нападником Бразилія просто зобов'язана взяти перше для себе олімпійське «золото»...

У стартовому поєдинку бразильці несподівано програли Японії (0:1), а Роналдо, котрий, як ми вже з'ясували, грав під ім'ям Роналдіньо, з'явився на полі на заміну на 64-й хвилині, і не зумів переломити хід в цілому невдалої для південноамериканців зустрічі. Зате після цього Роналдо по-справжньому ожив - в наступних трьох матчах він забив чотири м'ячі, що допомогло Бразилії вибратися до півфіналу, але там трапилася невдача - поразка від Нігерії (3:4) в додатковий час, причому хід гри туди перевів Нванкво Кану своїм м'ячем на 90-й хвилині, і він же на 94-й приніс африканцям несподівану перемогу, з нею вихід у фінал, де Нігерія здолала ще й аргентинців (3:2).

Що стосується Роналдо, то він на Олімпіаді в Атланті забив ще й п'ятий свій гол - в матчі за третє місце у ворота команди Португалії (5:0). І нехай бразильці не виграли «золото», а сам Роналдо не став кращим бомбардиром турніру (цей титул між собою розділили аргентинець Ернан Креспо і бразилець Бебето, які відзначилися 6 забитими м'ячами кожен), але саме футбольний турнір на Олімпійських іграх 1996 року в Атланті став першим яскравим міжнародним змаганням, яке пройшло під зіркою Роналдо, котрий тоді ще грав під ім'ям Роналдіньо.

Дуже скоро «Феномен» своєю грою змусив всіх забути про Роналдо Родрігеса де Жезуса, й став головним Роналдо у бразильському і світовому футболі. У 1998 році лише злий рок не дозволив форварду, який на той момент вже представляв міланський «Інтер», допомогти Бразилії виграти на чемпіонаті світу у Франції...

Три теорії змови, або Що сталося з Роналдо на ЧС-1998

Однак через чотири роки, на мундіалі в 2002-му, Роналдо довів всьому світові, що був кращим форвардом свого часу - він забив 8 м'ячів на полях Японії та Південної Кореї, в тому числі й два у фінальному поєдинку проти Німеччини (2:0) у ворота легендарного Олівера Кана.

На щастя, на світовій першості в 2002 році, яка подарувала Бразилії прізвисько «пентакампеони» і стала останньою до нинішнього моменту, коли «селесао» вигравали чемпіонат планети, Роналдо вже грав під своїм справжнім ім'ям, а ось прізвисько Роналдіньо на футболку отримав зовсім інший гравець, який своєю яскравою технікою, фінтами й променистою усмішкою, здається, також назавжди став єдиним і неповторним Роналдіньо в історії світового футболу. І тим, хто бачив «справжніх» Роналдо та Роналдіньо на полі одночасно, без сумнівів, дуже пощастило, адже ця парочка стала одним з найбільш смертоносних атакувальних дуетів за всі часи існування гри у футбол.