Орел чи решка? Як жереб допоміг Італії виграти Євро-1968

«Орел чи решка?» - сьогодні таким вибором переймаються люди, які намагаються вирішити те чи інше питання, що виникає в їхньому житті і вимагає негайної відповіді в ситуації, коли вибір з тієї чи іншої причини ускладнений. Давайте будемо чесні, що в подібного роду лотерею кожен з нас грає періодично з метою пошуку відповідей на відверто малозначущі питання, на кшталт: хто миє посуд, хто йде за пивом або хто ставить машину на парковку? Відверто кажучи, «програш» в будь-якій подібній ситуацій не дуже пригнічує того, хто змушений це робити, особливо якщо ви не «пролітаєте» системно, будучи банальним лузером.

Однак були часи, коли від монетки, підкинутої в повітря, залежала путівка у фінал чемпіонату Європи з футболу. Так, так, тоді не було жодних інших передбачених регламентом норм, щоб визначити кращого, якщо за підсумками матчу фіксувалася нічия. І якщо хтось замислювався над несправедливістю вильоту з турніру за правилом «золотого» або «срібного» голу, або ж через програш в післяматчевій серії пенальті, тоді для них випадок на Євро-1968 повинен стати аргументом того, що нинішні правила, при всій їх можливій не ідеальності, все-таки куди більш гуманні чисто в спортивному плані для футболістів, ніж ті, які існували на чемпіонаті Європи понад півстоліття тому.

УЄФА

Півфінал чемпіонату Европи 1968 року (тоді в фінальний турнір, згідно регламенту, потрапляли чотири команди, а переможцем ставала та, яка обігравала двох суперників - в півфіналі та фіналі) відбувся в Неаполі на стадіоні «Сан-Паоло», який нині носить ім'я Дієго Армандо Марадони. У ньому зійшлися збірні Італії, яка, до того ж, була господинею турніру, та СРСР - чемпіон 1960 року й фіналіст 1964 року.

68582 глядача, які були присутні на трибунах неаполітанської арени, в більшості своїй, що логічно, підтримували земляків-італійців. «Скуадра Адзурра» мала намір взяти реванш у радянської збірної, якій програла на груповому етапі фінального турніру ЧС-1966 з рахунком 0:1, після чого з таким самим рахунком сенсаційно поступилася ще й збірній КНДР, безславно вилетівши з турніру.

Збірна СРСР, як би це дивно не звучало в нинішні часи, вважалася фаворитом тієї гри, навіть незважаючи на відсутність у складі з різних причин Ігоря Численка (саме він забивав єдиний м'яч італійцям у згадуваному вже матчі фінальної частини ЧС-1966), Едуарда Стрельцова, Йожефа Сабо та Муртаза Хурцилави. У Італії, щоправда, кадрових проблем вистачало також - до травмованого Луїджі Ріви вже в першому таймі додався Джанні Рівера, який отримав пошкодження у зіткненні з Валентином Афоніним, а в додатковий час травмував коліно ще й Джанкарло Берчелліно. Через те, що замін в ті часи в регламенті також ще не існувало, італійці змушені були фактично проводити матч в меншості.

Втім, на цьому невдачі італійців завершилися. Радянська команда, за спогадами очевидців, в деякі відрізки гри мала тотальну перевагу, подавши, зокрема, в кінці першого тайму шість поспіль кутових. Однак чудово в рамці воріт збірної Італії діяв Діно Дзофф, якому судилося увійти в історію тамтешнього футболу, ставши однією з легенд «Скуадри Адзурри».

У підсумку основний та додатковий час матчу так і не виявили переможця - 0:0. Німецькому арбітру Курту Ченчеру довелося вдаватися до останнього способу, який був йому доступний для визначення першого фіналіста Євро-1968 - підкидання монетки.

Далі краще просто процитувати капітана збірної Італії в тому поєдинку Джачінто Факкетті: «Разом з капітаном збірної СРСР (Альбертом Шестерньовим - прим. авт.) та двома адміністраторами з кожної команди ми пішли в роздягальню. Арбітр дістав стару монету, і я сказав: «Орел». Я вгадав, і збірна Італії вийшла у фінал. Стадіон ще був переповнений, близько 70 тисяч уболівальників чекали на результат. Я побіг нагору. Побачивши, як я радію, вони зрозуміли, що можуть відзначати перемогу».

Як згодом зізнавалися члени італійської команди, в стані «Скуадри Адзурри», незважаючи на логічне в таких випадках хвилювання, майже ніхто не сумнівався, що удача посміхнеться саме Факкетті, а не радянському капітану. Легендарний гравець атаки міланського «Інтера» та італійської збірної тих часів Сандро Маццола так прокоментував підсумки жеребкування: «О, ми були впевнені, що виграємо за жеребом. Чому? Та тому що нашому капітану Факко безмірно щастило в іграх у карти, в які ми разом грали всередині команди. Коли він підняв руки вгору, стадіон забився в екстазі, хоча ми вже знали, що зіграємо у фіналі».

Справедливості заради, ця ситуація не виявилася першою, коли результат найважливішого футбольного протистояння визначила монетка. Подібне сталося в Кубку європейських чемпіонів-1964/65 в протистоянні «Ліверпуля» та «Кельна» на стадії 1/4 фіналу. Тоді обидва матчі між командами завершилися нульовими нічиїми, а в переграванні також був зафіксований «мировий» результат - 2:2. У підсумку удача посміхнулася «Ліверпулю», який вийшов у півфінал, де поступився «Інтеру», капітаном якого в ті часи був... Джачінто Факкетті! «Нерадзуррі» тоді програли 1:3 в Англії, але зуміли взяти реванш з рахунком 3:0 в Італії, а у фіналі Кубка європейських чемпіонів переграли «Бенфіку» (1:0).

Цікаво, що в фіналі Євро-1968, який відбувся 8 червня на «Стадіо Олімпіко» в Римі, матч між Італією та Югославією завершився нічиєю 1:1. Тут уже правилами було передбачене перегравання, яке дозволило уникнути того, щоб і титул чемпіона був розіграний за допомогою підкидання монетки.

10 червня 1968 року на «Стадіо Олімпіко» пройшов повторний фінальний матч між Італією та Югославією, перемогу в якому господарям турніру принесли м'ячі Ріви та Анастазі, забиті в першому таймі. В результаті Джачінто Факкетті - людина, яка зуміла обрати правильну сторону монетки, уславившись футбольним улюбленцем долі, - став першим і поки єдиним капітаном збірної Італії, якому вдалося підняти над головою трофей, що вручається чемпіону Європи. Після того Італія двічі грала у фіналах Євро (в 2000-му і 2012-му роках), але обидва рази програвала (спершу - Франції, потім - Іспанії).

Післяматчева серія пенальті, що застосовується для визначення переможця в разі нічиєї в основний і додатковий час, була впроваджена в футболі через два роки після Євро-1968. Вперше в історії футболу переможець в серії пенальті був визначений 5 серпня 1970 року в півфінальному матчі Кубка Вотні між «Халл Сіті» та «Манчестер Юнайтед». Тоді тріумфаторами за 11-метровими виявилися «червоні дияволи», а свої імена в історію футболу назавжди вписали Джордж Бест (перший, хто пробивав в післяматчевій серії) та Деніс Лоу (перший, хто не реалізував свою спробу).

Що стосується Джачінто Факкетті, то він прожив лише 64 роки. Помер великий екс-захисник «Інтера» та збірної Італії 4 вересня 2006 року від раку підшлункової залози, залишивши вдовою дружину та чотирьох дітей. Незабаром після кончини Факкетті в міланському «Інтері» назавжди вивели з обігу третій ігровий номер, закріпивши його за великим Джачінто, легка рука якого в 1968-му ощасливила всю Італію...