Україна змогла здивувати шведів, скориставшись їх самовпевненістю

Вболівальники збірної Австрії дружно обурювалися, коли дізналися, що Україна, яку їхні улюбленці так героїчно обіграли в третьому турі групового раунду Євро-2020, все-таки проповзла в плей-оф, та ще й отримала номінально слабшого суперника - Швецію замість Італії. Хтось навіть всерйоз називав це «змовою Шевченка», вочевидь, не бажаючи розбиратися в деталях, оскільки аж надто багато залежало від ряду інших факторів, щоб «синьо-жовті» зіграли в 1/8 фіналу.

Одним з головних моментів, які давали б шанс Україні в 1/8-й зіграти проти Швеції, була перемога скандинавів над Польщею, яку сіверяни майже втратили, але все-таки вирвали на останніх секундах. Після цього в Україні щиро раділи та дякували шведам за перемогу, а ось на півночі Європи, здається, подумки вже бачили себе як мінімум у чвертьфіналі. Поєдинок проти України був для шведів чимось на зразок обов'язкової програми, виконавши яку, можна набивати собі вісти, та з акуратністю вписувати ім'я в історію тамтешнього футболу.

В нас від збірної України чекали, перш за все, самовіддачі і виразної гри - того, чого ми так і не побачили проти Австрії, і за що на «синьо-жовтих» вилилося чимало заслуженої критики. Очевидно, що порцію народного обурення на свій рахунок прийняв і тренерський штаб Андрія Шевченка. Проти Швеції наші фахівці прийняли рішення зіграти в щось незвичне. В результаті номінальна розстановка «синьо-жовтих» нагадувала 5-3-2 у фазі оборони та 3-5-2 у фазі атаки, де Караваєв та Зінченко фактично контролювали свої «бровки», а Яремчук і Ярмоленко були відповідальні за центральну зону нападу, періодично зміщуючись туди, де була потрібна їхня допомога.

Така розстановка дала зрозуміти, що Україна не буде прагнути до того, щоб встановлювати тотальний контроль над м'ячем, на чому раніше проти Швеції вже «погоріла» Іспанія. Підопічні Янне Андерссона на Євро-2020 показали, що вміють домагатися результату і без солідних цифр в графі «володіння м'ячем». Швеція продемонструвала, що її головна сила на турнірі - це оборона, приємним додатком до якої йдуть майстровиті футболісти атаки на кшталт Форсберга, Кулушевскі та Ісака.

Початок поєдинку був прогнозованим - команди виявляли повагу один одному, не поспішаючи стрімголов летіти й забивати м'ячі. Україна спробувала віддавати м'яч супернику, але той спочатку не дуже-то й хотів його забирати. Лише трохи пізніше в очах Кулушевскі та Ісака з'явився запал з приводу того, що проти «синьо-жовтих» вони нарешті можуть спробувати пограти в футбол, а не в його скандинавську подобу імені Янне Андерссона.

Втім, в обороні Швеція продовжувала діяти вкрай суворо. Вже на 11-й хвилині Україна отримала перший шанс забити, коли Ярмоленко та Яремчук, змістившись в зону правого напівфлангу, обігралися один з одним. Тут варто звернути увагу на те, як зіграли захисники шведів - відразу шість гравців грамотно вишикувалися в лінію, намагаючись підловити Ярмоленка на офсайді. Виконуючи цей маневр, беки Швеції навіть призабули про Яремчука, який і отримав кілька метрів вільного простору.

У підсумку Ярмоленко, отримавши м'яч, прогнозовано й чітко відкотив на Яремчука, який відразу ж пробив по воротах Ульсена. Воротар шведів із загрозою впорався, але навіть, якщо б він пропустив цей м'яч, існувала велика ймовірність того, що він все одно був би скасований - аж надто скидалося на те, що спроба зловити Ярмоленка у офсайд з боку Швеції виявилася успішною.

Щоправда, нашим досить швидко вдалося перебудуватися. Футболісти збірної України зрозуміли, що вільні зони в обороні Швеції - це зовсім не міф, і вони реально існують. Першим, хто спробував використовувати це з користю для «синьо-жовтих» виявився Шапаренко. Хавбек, який провів черговий вражаючий з точки зору роботи з м'ячем і якості передач (з 34 пасів Миколи всі виявилися точними!) матч, побачив забігання по правому флангу з боку Караваєва, і видав точний закид на партнера в зону.

Караваєв не став довго возитися з м'ячем або безадресно відправляти його навісом в штрафний майданчик, а знайшов передачею Ярмоленка, який знову видав фантастичний за якістю і розумінням гри трюк на цьому Євро. Андрій спершу розвернув суперника, а потім зовнішньою стороною стопи видав приголомшливий «черпачок» на Зінченка. І знову - вільна зона. І знову - вбігання нашого гравця. На цей раз ще й результативне! Наш легіонер з «Манчестер Сіті», здається, вклав в цей удар всю злість, що накопичилася у нього всередині на себе самого, а також на критиків, які спробували втопити Олександра в своїх негативних відгуках.

Після того, як рахунок став 1:0 на користь України, команда Шевченка, здається, зловила впевненість, і почала ще ефективніше стримувати опонента. Дивно, але Швеція продовжувала грати так, ніби нічого не сталося. Скандинави нікуди не поспішали, все робили так, як і раніше, а в їхній роботі з м'ячем простежувалася явна впевненість, що межує із самовпевненістю. Здавалося, останній фактор зіграє на користь українців, і наші зуміють дограти до перерви, ведучи в рахунку.

Власне, до 43-ї хвилини ніщо не віщувало біди. До цього моменту на рахунку Швеції було тільки п'ять ударів, якість яких залишала бажати кращого для шанувальників цієї команди. Перші спроби скандинавів пробити на 7-й хвилині з боку Форсберга та Кулушевскі були заблоковані, а після них пішли два неточних постріли з меж штрафного і один вкрай далекий з-за його меж, з яким впорався Бущан.

Але на 43-й хвилині спроба пробити з-за меж штрафного принесла Швеції успіх. Здається, що Сидорчук не дограв до кінця проти Форсберга, внаслідок чого перед тим утворилася вільна зона, яку вінгер і вирішив використовувати для нанесення удару. М'яч, зрикошетивши від Забарного, пролетів повз Бущана, який опинився безпорадним в цій ситуації - 1:1. Очевидно, що звинувачувати кіпера, так само, як і 18-річного центрбека в цьому м'ячі навряд чи варто. Перший не міг зреагувати на такий рикошет, а другий, здається, уважно витримував лінію оборони в спробі створити потенційний офсайд для суперника, якби Форсберг зважився на спробу віддати проникаючу передачу.

Треба сказати, що в кінцівці першого тайму показник володіння м'ячем у України досяг мінімальної в матчі позначки - 32%. У другій половині «синьо-жовті» також жодного разу не переступили показник хоча б в 45%, але це не заважало нашим грамотно діяти на контратаках. У культурі пасу Швеція все-таки не найбільш майстерна збірна Європи, а тому Шевченко та помічники резонно вирішили дати опонентові те, на що він так розраховував - можливість зіграти з позиції сили. Здається, шведам сподобалося, що їх настільки поважають, і вони із задоволенням ходили вперед, намагаючись довести скептикам, що сильною стороною цієї команди є не тільки оборона, але й атака. Що правда, крім активного і дуже небезпечного Форсберга іншим лідерам Швеції в особі Ісака та Кулушевскі ця гра, на щастя для нас, явно не далася. Другий, який лише нещодавно відновився від коронавірусу, й зовсім матч провалив - 62% браку в діях тому найкраще підтвердження.

Не маючи переваги в контролі над м'ячем, Україна продовжувала шукати вільні зони. На 55-й хвилині нашим вдалася зразкова контратака, яка за всіма законами жанру мала закінчуватися забитим м'ячем. Спершу Караваєв грамотно оцінив ситуацію, і видав пас на простір Ярмоленку...

... а вже Андрій, знову-таки показавши фантастичне розуміння футболу і бачення позицій партнерів, викотив в центр штрафного на набігаючого Сидорчука. Удар нашого хавбека в дотик був дуже хорошим, але, на жаль, влучив у штангу.

Майже відразу після цього Швеція мала свій відмінний шанс, коли вже Форсберг перевірив на міцність штангу наших воріт. А трохи пізніше Еміль пробив вже в поперечину, чим трохи збив контратакувальний настрій нашої команди, а також повернув впевненість скандинавам в правильності обраного в цьому матчі курсу.

Ризикувати в кінцівці вже ніхто не захотів. Шевченко першу заміну провів на 61-й хвилині, а другу - тільки на початку додаткового часу. Це доводить, що наш тренерський штаб тримав в голові саме такий варіант розвитку подій, бажаючи мати можливість для тактичних маневрів у вирішальний період часу. І це знову-таки виявилося правильною стратегією для «синьо-жовтих». Бєсєдін, який замінив Яремчука, зумів провести на полі лише десять хвилин, після чого його брутальним фолом буквально зламав Даніельссон - один з кращих гравців на Євро-2020 за перехопленнями м'яча та успішними верховими єдиноборствами у власному штрафному.

Ціною власного здоров'я Бєсєдін не тільки вивів з гри одного з кращих беків суперника, а й дозволив Україні отримати чисельну більшість на полі, якою «синьо-жовті» були зобов'язані спробувати скористатися. Шевченко на другий екстра-тайм кинув у бій Довбика, і той тренера не підвів, хоча спершу не реалізував забійний момент, пробивши вище воріт. Цікаво, що вирішальний гол був забитий у скандинавській манері - після навісу від Зінченка з флангу, ударом головою від Довбика. І тут варто згадати про відсутність Даніельссона з його вмінням перехоплювати м'яч і добре грати в своєму штрафному на «другому поверсі». Хеландер, що підміняв вилученого бека, не встиг за форвардом збірної України, а Лінделеф був відіграний за рахунок точної траєкторії польоту м'яча.

В 1/8 фіналу багато чого склалося у пазл під назвою: «Україна в чвертьфіналі». Два приголомшливих моменти у Форсберга, вилучення Даніельссона, вихід Довбика, який за іншого розвитку подій навряд чи відбувся б, та й навряд чи планувався. Але в цілому збірна України та Андрій Шевченко довели, що на цьому турнірі вміють робити висновки з власних помилок. Проти такого специфічного опонента, як збірна Швеції, наші зуміли зіграти так, як це і потрібно було - з акцентом на суворість в обороні і з надією на контратаки. Скандинави після виграшу своєї групи, здається, надмірно повірили в свою незламність, і цією впевненістю, що межує із самовпевненістю, наші блискуче скористалися.

Тепер по курсу у збірної України зустріч з англійцями в чвертьфіналі. Напередодні цього поєдинку у «синьо-жовтих» буде ще більше питань, в тому числі й кадрових, а тому тренерському штабу Шевченка належить провести кілька безсонних ночей в спробах знову відшукати одну-єдину переможну тактику ведення гри. Але поки ми щиро можемо сказати Андрію Миколайовичу і всім нашим футболістам: «ДЯКУЄМО». За перемогу, за історичний чвертьфінал на Євро, за ніч, коли заснути заважали думки не про численні проблеми, яких в нашій країні ніколи не бракувало, а про значимість та роль в історії футбольної України того результату, свідками якого всі ми стали напередодні.