Україна могла знищити плоди хорошої праці 15 хвилинами після роздягальні

Напередодні всі ми з надією та не без певної тривоги очікували на результат матчу другого туру в групі С на чемпіонаті Європи, в якому збірна України в Бухаресті грала проти Північної Македонії. У першому турі обидві команди поступилися своїм суперникам, а тому не варто навіть говорити, наскільки важливий результат цього поєдинку був і для «синьо-жовтих», і для «червоних левів».

Ключове кадрове питання напередодні поєдинку у збірної України було тільки одне - хто замінить травмованого Зубкова на лівому фланзі нашої атаки. Шевченко та його асистенти вирішили відрядити в цю зону Маліновського, внаслідок чого в центрі зіграли Зінченко та Шапаренко, який вийшов зі старту, а ось в опорній зоні з перших хвилин на цей раз опинився Степаненко, в якого були певні проблеми зі здоров'ям перед турніром.

Треба сказати, що в цілому рішення Шевченка «заслати» наліво Маліновського себе виправдало. Трикутник, який діяв під ним в особі Матвієнка, Миколенка та Шапаренка за кількістю виконаних один одному передач став найактивнішим в поєдинку (Матвієнко - Шапаренко: 25 передач, Шапаренко - Миколенко: 22 передачі, Матвієнко - Миколенко: 19 передач). Маючи такий потужний кулак під собою, Маліновський більш активно й креативно міг діяти на атаку. У підсумку саме Руслан став лідером матчу за кількістю завданих ударів (всього - 6, в отвір - 4), а також абсолютно кращим за небезпечними передачами (всього - 4, точних - 3).

Не дивно, що саме через лівий фланг у збірної України пройшло найбільше позиційних атак - 13 (через правий фланг - 9, через центр - 8), хоча в цілому «синьо-жовті» намагалися в цьому компоненті діяти різнобічно, щоб не давати супернику можливості перекрити одну конкретну зону, після чого всі атакувальні зусилля команди Шевченка зійшли б нанівець. Навпаки, праворуч також вельми непогано показували себе Караваєв та Ярмоленко. При цьому, обидва, на відміну від партнерів з протилежної «бровки», намагалися трохи менше перепасовуватися один з одним, а також зі Степаненком, який зміщувався в цю зону для допомоги, а якомога швидше доставляти м'яч в зони атаки.

Останній аспект вже в першому таймі подарував дві фантастичні можливості Роману Яремчуку. Перший шанс для нашого бельгійського легіонера команда створила на 11-й хвилині ще за рахунку 0:0, коли Степаненко в боротьбі із суперниками видав хорошу розрізну передачу вперед, де Яремчук постарався підловити опонента на створенні офсайдної пастки.

У підсумку наш форвард, поставивши корпус супернику, вирвався на оперативний простір і мав шанс, як забивати сам, так і намагатися асистувати Маліновському, який рухався паралельним курсом. Роман вирішив віддавати на партнера, але його пас в останній момент перервав відчайдушний підкат Рістовскі. Що правда, якби гол все-таки відбувся, далеко не факт, що арбітри на системі ВАР зарахували б цей м'яч. У момент передачі від Степаненка потрібне було б детальне промальовування положення Яремчука щодо правої ноги захисника збірної Північної Македонії Мусліу.

Однак сам факт того, що в питанні створення офсайдної пастки у «червоних левів» виникають проблеми, наша команда, здається, взяла собі на замітку. І наступний аналогічний шанс команда Шевченка створила вже на 34-й хвилині, причому в цій ситуації Яремчук, який знову вирвався сам на сам із кіпером суперника, не став винаходити велосипед, і чітко пробив у ближній нижній кут воріт, зробивши рахунок 2:0 на нашу користь.

Передачу Ярмоленка в цій ситуації можна сміливо називати зразково-показовою, оскільки Андрій не став перетримувати м'яч, а зіграв в один дотик, віддавши на вільну зону Яремчуку. Якби вінгер «Вест Хема» прийняв пас, а потім почав обробляти м'яч, то ризик того, що форвард «Гента» встиг забратися в офсайд, був би дуже великий. А так все вийшло настільки швидко і несподівано, що північні македонці навіть не встигли й оком кліпнути, як м'яч опинився в їхніх воротах. Та й сам Яремчук, здається, спершу трохи очманів від того, наскільки легко і швидко йому вдалося забити свій другий м'яч на Євро-2020.

Взагалі в першому таймі Україна виглядала на три голови вище за свого опонента, й здавалося, що наші цілком могли закривати результат поєдинку вже до перерви. Зокрема, в активі нашої команди в перші 45 хвилин було 8 ударів, з яких 4 прийшлися у площину. У «червоних левів» виявилося лише 3 спроби, причому всі - неточні.

Можливо, цей аспект дещо розслабив наших футболістів, або ж коуч Північної Македонії як слід «накрутив хвости» своїм підопічним в перерві, але стартові 15 хвилин другого тайму стали справжнім кошмаром для нашої збірної. Цим невеликим часовим відрізком «синьо-жовті» могли легко перекреслити все те, що їм вдалося заробити по ходу першого тайму, а також поставити себе в досить скрутне становище на залишок зустрічі.

Північні македонці, які за стартові 45 хвилин пробивали лише тричі, в перші 15 хвилин другого тайму завдали по наших воротах відразу 5 ударів, причому 3 з них прийшлися у площину. Показник очікуваних голів в цей відрізок у «червоних левів» склав 1,65xG. Звичайно, величезна складова в ньому належить двом ударам Аліоскі, який спершу не забив з пенальті, а потім був успішним на добиванні, проте факт залишається фактом, і ігнорувати його нашому тренерському штабу та гравцям навряд чи варто.

Дивно те, що в цю жахливу 15-хвилинку на старті другого тайму Північна Македонія перевершила українців практично за всіма компонентами. Володіння м'ячем - 54% на 46% на користь «червоних левів», передачі - 56 на 45 в ту ж сторону, про удари ми вже згадували. Радує, що хоч у веденні єдиноборств наші не розклеїлись та не дали опонентові проявити себе ще й тут - 55% виграних дуелей залишилися за нашими проти 38% у північних македонців.

Пасивність гри збірної України у стартові 15 хвилин другого тайму яскраво ілюструє і показник PPDA, який характеризує інтенсивність пресингу. Якщо в цілому по матчу ця цифра для «синьо-жовтих» склала 9,06 (у суперника - 16,42), то просідання на початку другої половини матчу виявилося вражаючим: 41 - у наших проти 34 - у опонента (нагадаємо, що чим нижчий показник PPDA, тим краще, тобто, тим менше передач дозволяє команда виконати супернику, перш ніж той натикається на вдалу дію в обороні).

Поліпшили ситуацію в нашій команді заміни. З появою на полі Циганкова (Ярмоленко зіграв дуже добре, але встиг «наїстися», й це було помітно), у збірної України відбулися тактичні перестановки. Зінченко відійшов ближче до лівого флангу, Маліновський став грати у центральній зоні атаки, а Шапаренко відсунувся в глибину, де фактично допомагав Степаненку. Остаточно «зацементувати» опорну зону Шевченко зважився на 78-й хвилині, коли на допомогу Тарасу випустив Сидорчука. Разом ця пара дозволила українцям остаточно «прочухатися» від провального старту другого тайму, і знову спокійніше контролювати м'яч. Тим більше, що Сидорчуку й зовсім вдалося зіграти без браку (4 точні передачі з 4-х, 3 виграних єдиноборства з 3-х, і одне успішне обведення при одній спробі).

Що ще можна виділити зі знаком «мінус», так це дії Олександра Зінченка. На Євро-2020 наш легіонер, який представляє «Манчестер Сіті», поки ніяк не може показати свою кращу гру. У матчі проти північних македонців Олександр показав значний відсоток браку (лише 58% його дій були успішними, хоча в середньому в сезоні-2020/21 цей показник у гравця дорівнює 80%), і в фінальних стадіях атак не був настільки креативним, як той таки Маліновський (про небезпечні передачі Руслана ми вже згадували вище, а ось у Зінченка таких виявилося 3, причому всі - неточні). Безумовно, не варто робити з цього трагедії, проте на чемпіонаті Європи наша команда має гостру потребу в лідерах саме в таких поєдинках, і чим далі нам вдаватиметься забратися на турнірі, тим більше віддачі буде потрібно від виконавців топ-рівня. На щастя, поки українських уболівальників радує Ярмоленко, який, здається, хоче довести керівництву «Вест Хема», що воно категорично неправильно поводиться, коли виявляє готовність до ведення переговорів з «Галатасараєм» про продаж Андрія.

Якщо узагальнювати, то гру нашої команди проти Північної Македонії можна називати успішною, за винятком провальної 15-хвилинки на початку другого тайму. Збірна України зіграла в якійсь мірі прагматично, але не відходячи від своїх базових принципів, коли команда намагається акцентуватися на атаці, й здобувати результат за рахунок яскравих дій у фінальній третині. Поки наші футболісти все-таки далекі від еталонних матчів за Андрія Шевченка, але певний прогрес, здається, у «синьо-жовтих» все-таки простежується.

Попереду у збірної України ключова рубка в групі проти Австрії. Як припускала більшість уболівальників та фахівців ще перед початком групового турніру, головний бій у «синьо-жовтих» буде саме в третьому турі. Напевно, навіть добре, що в грі з Північною Македонією у наших все було не так гладко, як могло б бути, спираючись на події першого тайму. Можливо, з більшою концентрацією вийдуть на Австрію, й спробують геть виключити помилки, які були допущені в дуелі з балканцями. Це те, заради чого і варто їхати на чемпіонат Європи - щоб ставати краще від гри до гри, демонструючи прогрес і здатність усувати власні слабкості.