П'ять висновків після матчу Україна – Бахрейн

«Результат гри проти Бахрейну мене не цікавить», - сказав, як відрізав, після матчу головний тренер збірної України Андрій Шевченко. З нашим тренером можна десь погодитися, адже поєдинок дійсно був лише одним з етапів підготовки до Євро, причому етапом першим. Та й зіграли наші тим складом, яким явно не світить зіграти на чемпіонаті континенту. Однак, з іншого боку, нічия, вирвана на останніх хвилинах проти не найсильнішого опонента, не може не напружувати. Таке враження, що для «синьо-жовтої» збірної триває, по суті, відбір на ЧС-2022. Загалом, вражень від гри багато, не всі приємні. А головні висновки - нижче. Сподіваємося, що ці висновки адекватно сприймуть і наші футболісти, і наш тренерський штаб. І зроблять роботу над помилками.

1. Незамінні гравці у збірній України є

«Незамінних у нас немає» - хрестоматійний приклад вішання «локшини на вуха» дуже до речі згадати після цього поєдинку. Збірна України готувалася до матчу проти Бахрейну в усіченому складі: з наших легіонерів в розпорядженні тренерського штабу виявилися лише Зубков і Макаренко, які в підсумку вийшли зі стартовим свистком. Тобто, фактично ми можемо стверджувати, що, з одного боку, Шевченко був обмежений з точки зору вибору. І це об'єктивна причина для можливої ​​«відмазки». Але, з іншого боку, у цього складу нашої збірної з'явилася відмінна, я б сказав унікальна можливість проявити себе, довести своє право на поїздку на Євро. Мені здається, цим правом багато хто не скористався. А більше варіантів показати себе в контрольному спарингу і не буде. Тому що приїдуть Маліновський, Зінченко і Яремчук, і ця трійця зобов'язана буде «з коліс» робити різницю в збірній. Тому що, вже вибачте, інших героїв у нас і немає.

2. Схема 4-3-3 себе не виправдовує

Незважаючи на відсутність у складі нашої збірної «повноцінних» вінгерів, Андрій Шевченко продовжує робити ставку на схему 4-3-3. Судячи зі стартового складу, атакуюче тріо повинні були скласти Зубков, Марлос і Бесєдін. На мій погляд, ця трійця провела далеко не ідеальний поєдинок. Зубков на лівому крилі атаки відчував себе не в своїй тарілці, Марлосу дуже складно відповідати за всю праву бровку, Бесєдін традиційно вправляється лише в силовій роботі. Без «нормальних» Ярмоленка і Коноплянки дана ігрова модель не дуже пасує нашій національній команді - це факт. Так, з виходом Циганкова і Довбика стало трохи веселіше. Але не настільки, щоб заявляти, що схема з трьома атакуючими гравцями нам підходить. Якщо в грі проти не найсильнішого Бахрейну нас часто ловили, возили і карали, то в грі проти аж ніяк не умовної збірної Нідерландів буде набагато гірше. Може, пора перестати гнатися за футбольною модою і перейти на 4-2-3-1?

3. Другого центрбека у нас зараз просто немає

Зі старту в центральній зоні оборони вийшла пара захисників «Шахтаря» Матвієнко - Кривцов. На цей дует Шевченко робив ставку ще у відборі на Євро-2020. І тоді ця ставка зіграла. Зараз її актуальність, її життєздатність під великим питанням. До Матвієнка претензій менше. Швидше за все, саме Микола буде незамінним центрбеком на чемпіонаті Європи. Але ось хто зіграє з ним у парі - велике питання. Судячи з того, як діяв його одноклубник проти 99-ї збірної в рейтингу ФІФА, то він навряд чи отримає в найближчому майбутньому ігрову практику в головній команді країни. Напевно, доведеться «розбавляти» шахтарську пару кимось із гравців «Динамо»: Поповим або Забарним. Чи встигнуть зігратися?

4. Воротарське питання стоїть гостро

«Всі бачили, що я провалив гру», - скаже після фінального свистка наш голкіпер Трубін. Можна лише подякувати молодому хлопцю за самокритичність. Але від цього навряд чи легше. Особисто мені здалося, що голкіпер «Шахтаря» в матчі проти Бахрейну дуже нервував. Саме з цієї причини він і привіз не обов'язковий пенальті. Та й в інших моментах з натяками на небезпеку Анатолій не переконав. Якщо врахувати, що у одноклубника Трубіна - Пятова - відсутня ігрова практика, а у їхнього мадридського колеги Луніна її, цієї практики, взагалі нема, за наш останній рубіж стає якось стрьомно. Адже навіть Бущана не назвеш зразком надійності. Здавалося, що вже де-де, а з воротарською позицією проблем бути не повинно. Але вони є.

5. Пресинг - чудова зброя. Але ми його чомусь не використовували

Швидше за все, наші футболісти справді грали на тлі серйозних навантажень, тому вони практично і не брали участь в колективному пресингу. Якщо ця теза доречна і актуальна, то те, що відбувалося на полі, хоч якось можна пояснити. Але якщо ні... Тріо в центрі поля (Степаненко, Шапаренко і Макаренко), яке за визначенням мало випалювати цей самий центр, займалося чим завгодно, тільки не цим. Не змінив ситуацію і вихід на поле у ​​другому таймі Сидорчука та Судакова. Втім, і інші їхні колеги, особливо в першій частині гри, не переконали з точки зору активного колективного відбору. Включилися лише тоді, коли треба було відіграватися...

Чесно, хочеться забути цей матч, як поганий сон. Забути і дочекатися наших «легіонерів». З ними мусить виходити краще.