Топ-7 розчарувань минулого сезону УПЛ

У будь-якій справі чи події знайдеться не тільки світла, але і темна сторона, адже навіть школярам на літні канікули задають домашнє завдання. У минулому сезоні УПЛ було багато героїв. Їхні імена загальновідомі. Але знайшлися і розчарування - ті, від яких очікували явно більшого. Сьогодні мова піде саме про них.

Шахтар

В даному випадку немає сенсу дробити на фрагменти, епізоди і прізвища. Бо куди не цілуй - скрізь провал. Якщо не сказати ще гірше. Каштру, Тайсон, Мораес, Марлос, частково Тете, Пятов. Та півкоманди, як мінімум, було таких, хто зіграв значно нижче своїх можливостей. Сюди ж, в цей список, можна помістити і прізвища клубних менеджерів. За безпечність, невміння передбачити і тривале сидіння на лаврах. Команда не виграла жодного титулу. Точніше, всі три програла (на внутрішній арені). Нічого істотного, за великим рахунком, не добилася і на арені міжнародній (за винятком подвійної перемоги над «Реалом»).

ФК Шахтар

Гра «гірників», особливо у другій частині сезону - суцільне ходіння по муках. Команда явно розучилася втілювати хоча б в моменти високий відсоток володіння м'ячем, перетворюючи це володіння в стерильне. Головний позитивний момент для «Шахтаря» в сезоні, що завершився - що цей сезон нарешті закінчився. А з ним, хочеться вірити, закінчаться і всі їхні проблеми, біди і непорозуміння.

Владислав Супряга, Динамо

Після хорошого сезону в оренді в «Дніпрі-1» і особливо хет-трику у ворота «Динамо», здавалося, що Супряга повернеться до Києва на білому коні. В принципі, спочатку здавалося, що «хворобу росту» талановитий форвард дійсно пройшов, і тепер настав час грати в справжній футбол. Новий наставник «біло-синіх» Луческу спочатку дуже розраховував на Владислава. І вперто продовжував ставити нападника в основу. Хоча він і не відпрацьовував щедрої тренерської довіри: якщо Супряга чимось і запам'ятався в першій частині сезону, так це приголомшливими промахами з забійних ситуацій.

Після того (тобто на старті другого кола), коли термін допінгової дискваліфікації конкурента Влада за місце в основі - Бесєдіна - закінчився, Луческу став робити ставку в атаці саме на Артема. Супряга опинився в ролі запасного. І отримував мінімум ігрового часу. Та й то - переважно тоді, коли доля матчу була вирішена. Радше за все, проблеми чемпіона світу серед двадцятирічних - скоріше в психології, адже, за словами очевидців, на тренуваннях у хлопця виходить майже все. Чому тоді не виходить в офіційних матчах - велике питання. Може, форварду таки варто змінити клубну прописку?

Артем Мілевський, Минай

ФК Минай

В особі колишнього лідера «Динамо», а почасти й збірної України при його поверненні в УПЛ хотілося побачити, як мінімум, підтвердження, що ветерани дійсно не старіють. Душею - так точно. Хотілося бачити в трохи «роздобрілому» топ-футболістові хоча б емоції і його знамениті диво-передачі. Але нічого подібного у виконанні Артема Мілевського в «Минаї» ми так і не побачили. І не можна ж сказати, що йому не давали шансу розкрити свої приховані таланти. Давали. Особливо під час перебування тренером Василя Кобина.

Те, що довелося побачити натомість - втомленого і битого життям гравця, кар'єра якого вже майже закінчилася, а кращі роки залишилися десь там, за далеким поворотом, на узбіччі, поряд з розбитим крутим авто. Цілком можливо, що Артем потрапив не в «свою» команду. На відміну, наприклад, від чемпіонату Білорусі, де «Брест» був «його» колективом. «Минай», правда, боровся лише за виживання. Та грав у незрозумілі ігри, ставши свого роду теж серйозним розчаруванням. Але ж Нурієв показав, що навіть в такій команді можна дотягнутися до зірок. Мілевський чи то не зміг, чи то не захотів.

Юрій Калитвинцев, «Олімпік»

ФК Олімпік

Після несподіваної відставки Климовського, керівний «перст» глави «Олімпіка» Гельзіна був направлений в сторону Калитвинцева. Теж досить несподівано, адже колишній наставник юнацької та національної збірних України тривалий час перебував у «творчій відпустці».

Проте, призначення Юрія Миколайовича на тренерський пост донецької команди в цілому сприймалося позитивно і з оптимізмом. Здавалося, що досвіду, знань і емоцій новому керманичу «олімпійців» вистачить з лишком, щоб вивести команду з піке і боротися за єврокубкові місця. Але насправді все вийшло не просто погано, а незадовільно. З десяти проведених поєдинків на чолі «Олімпіка», Калитвинцеву вдалося здобути лише одну перемогу. І одну нічию. Все інше - тобто вісім матчів - поразки. Цікаво, що в післяматчевих інтерв'ю тренер досить тверезо оцінював причини невдач своїх підопічних, але ось впоратися з валом негативу так і не зумів. Його звільнили, як і призначили, несподівано: за два тури до фінішу сезону, коли його зміннику переінакшити ситуацію неможливо. Проте, відставку Калитвинцева сміливо можна вважати закономірною, адже гірше навряд чи може бути.

Захеді Шахаб, Зоря

ФК Зоря

У зимове міжсезоння за лідера «Олімпіка» Шахаба розгорнулася справжня битва між його тодішнім клубом і майбутнім колективом. «Зоря» не хотіла чекати кінця сезону, коли іранець міг дістатися безкоштовно, а заплатила непогані, за мірками УПЛ, гроші (близько 360 тисяч доларів) за трансфер фактурного нападника. У приході іранця в луганську команду був особисто зацікавлений головний тренер Віктор Скрипник, який розраховував зробити з Шахаба гольову машину і в своїй команді. Але не вдалося. Акліматизація 25-річного футболіста в «Зорі» явно затягнулася. Якщо в першому колі, в матчах за «Олімпік», йому вдалося відзначитися вісьмома точними ударами, то в іграх за луганську команду в другому колі в його активі лише два точних постріли. І справа ж не тільки в кількості забитих м'ячів, а й в якості гри. Якість якраз і кульгала. Може, в новому сезоні вийде краще?

Володимир Шаран, Олександрія

ФК Олександрія

Завдання на сезон у олександрійської команди і її тренера було гранично чітким: пробитися в єврокубки. Не можна сказати, що це завдання було простим, але аж ніяк не нездійсненним. Однак уже з перших турів «Олександрія» демонструвала явно не ту гру і не ті результати, завдяки яким можна пробитися на євроарену.

У тренера «аграріїв» Володимира Шарана банально не знайшлося плану «Б»: традиційна ставка на характер і бойовитість спрацьовувала по великих святах. В результаті вже після першого кола стало очевидним, що якщо «Олександрія» і може розраховувати на вихід в єврокубки, то лише завдяки успіху в Кубку України, а не чемпіонаті. Але і в другому за престижем внутрішньому турнірі у Шарана і його команди не склалося: вилетіли в півфіналі від «Зорі». Підсумок: лише дев'яте місце в табелі про ранги. І розставання з Шараном, який тренував «Олександрію» в цілому десять років.

Маріуполь

ФК Маріуполь

У сезоні 2019/2020 «Маріуполь» фінішував на восьмому місці в підсумковій таблиці, але був учасником єврокубкового плей-оф, де програв у фіналі путівку на європейську арену «Колосу». Проте, сезон для приазовської команди був визнаний невдалим, і її тренеру Олександру Бабичу вказали на вихід. На вхід був запрошений Остап Маркевич, який обіцяв прищепити команді яскраву, гостро атакуючу гру. Але підсумок для «Маріуполя» в сезоні 2020/2021 вийшов ще гіршим. Значно гіршим. Команда на високі місця не претендувала апріорі.

На те були й об'єктивні причини: протягом усього першого кола команди грала тільки на виїзді, оскільки газон на домашньому стадіоні «піддавався» реконструкції. За фактом реконструкція дуже затягнулася, і в рідних стінах маріупольці провели лише кілька матчів. Але ж це їхні проблеми, хіба не так? До того ж, новий тренерський штаб виявився нітрохи не кращим за попередній: ні гри нової, ні передумов для зростання. Лише за три тури до кінця чемпіонату «Маріуполь» убезпечив себе від вильоту в першу лігу. Однак Остап Миронович залишиться тренувати команду і в наступному чемпіонаті. Здається мені, джентльмени, що це була комедія.

Читайте також: Топ-10 подій сезону УПЛ, що закінчився