Системний збій

Безлика гра «Шахтаря» проти «Колоса» - як риба об лід. А точніше, головою об стіну. Закономірно не перемогли. Непереконлива гра проти «Руху». Індивідуальні дії єдиної світлої плями в атаці Тете і індивідуальні дії арбітра Балакіна: ось ціна перемоги. Ціна перемоги над «Маккабі» - вищий клас, везіння і Трубін. На матч проти «Зорі» з усього цього за «Шахтар» грав лише один аргумент - Трубін. Практично все інше не діяло. Тому підсумковий результат не став сенсацією. Швидше навпаки - закономірністю. А тепер ще й виліт з Кубку України від «Агробізнеса».

Що ж такого сталося за такий короткий час, що переможець «Реала» і майже переможець «Інтера» викидає білий прапор там, де раніше гордо майорів прапор помаранчево-чорний? Хоч і кажуть, що в поразки сотні причин і практично немає родичів, на мій погляд, цих причин не так вже й багато. А ключових - всього кілька. Якщо говорити просто, без натяків, то нинішню ситуацію в команді Каштру можна позначити не інакше, як системний збій. І безпечність.

Чому «Шахтар» не «біг» на початку нинішнього сезону, питань не виникало. З тієї простої причини, що у команди після півфіналу Ліги Європи просто не було літніх канікул, міжсезоння. Не вистачало свіжості, емоцій, а часом і мотивації. «Допоміг» вирішити проблему коронавірус. Епідемія викосила більшу частину складу напередодні важливих матчів в ЛЧ, і в бій пішли честолюбні дублери. І у них вийшло. Вийшло круто і пам'ятно. «Реал» не дасть збрехати. І з настанням канікул зимових особисто у мене не виникало сумнівів, що Каштру вдасться не тільки «розслабити» своїх підопічних, але і зробити гарячу, точніше, вибухову суміш з вчорашніх дублерів і сьогоднішніх ветеранів. Але з обов'язковим вкрапленням свіжої крові із зовні.

На жаль, але суміші не вийшло. «Шахтар» останнім з усієї УПЛ вийшов з зимової відпустки, провів зовсім небагато спарингів. Отже, можна стверджувати, що команда нарешті відпочила. Тільки ось зліпити з частинок єдине ціле Каштру не зумів.

Як і минулої зими, так і нинішньої, в весняну частину сезону «Шахтар» намагався в'їхати на «м'яких подушках». Тоді проканало. Зараз ні. Тому що тоді яскравих ветеранів органічно доповнювала не менше яскрава молодь. Зараз епітет «яскравий» - не до Тайсона, не до Алана, і навіть не до Марлоса. Не кажучи вже про Мораеса. Вбачається, що «Шахтар» банально понадіявся на те, що налагоджений роками командний механізм не дасть збою і цього разу, що як мінімум до кінця сезону можна доїхати на старому багажі, на тому ж бензині. І вже до нового групового етапу Ліги чемпіонів надійде довгоочікуване підкріплення.

Мені здається, прорахувалися. Зміна поколінь була потрібна ще вчора. Сьогодні про це не пересуджує хіба що ледачий. Або Сергій Палкін. Але її не буде і завтра. Тому що ключові ролі в команді продовжують грати Тайсон, Марлос, Мораес, Патрік, Ісмаїлі. За винятком останнього, у якого об'єктивна причина (більш ніж піврічний простій через травму), різкий регрес інших можна пояснити або відсутністю присутності, чи то пак мотивації, або банальними «біс в ребро», тобто похилим футбольним віком. Не тягнуть вже Тайсон і Марлос, не тягнуть. Ти їх хоч на фланги став, хоч в центр, хоч в середину поля, толку вже, напевно, не буде. Тому що свіжість, різкість і швидкість не входять, на жаль, в продуктовий набір ветерана. Так, залишається світла голова, відмінне бачення поля, авторитет, але якщо завершити атаку тупо нікому, до чого тоді зашкалюючі відсотки володіння м'ячем?

А що ж сталося з надзвичайно талановитою молоддю «гірників», чому вона зараз «провисає»? Молоді властива нестабільність. Після осіннього злету настав спад, а тут ще відсутність належної довіри з боку тренера, а тут ще Тайсон, який розкладає обстановку в роздягальні, а тут ще Каштру, який борсається в пошуках себе. Втрата Коваленка, яку, здавалося, легко заповнювати, стала серйозним ударом під дих. Як і тимчасова відсутність Степаненка. І це дуже логічно і взаємопов'язано: якщо в атаці нічого не виходить, хоч ти трісни, рано чи пізно починаються проблеми в обороні. У чотирьох перших матчах весняної частини сезону ці проблеми лише частково пробивалися через сніг і скромність однотипних суперників боязкого десятка. Але на тлі організованої, навченої і амбітної «Зорі» проблеми стали вже очевидними. Якщо найкращий футболіст лютого в «Шахтарі» - голкіпер Трубін, то про що взагалі можна говорити?

Врятувати нинішній сезон ще можна, але для цього доведеться напружити всі м'язи, звивини і стрибнути вище власної голови. У кризові моменти, як правило, і проявляється істинний клас команди. Але для того, щоб трапився ренесанс, потрібно відшукати внутрішні резерви, достукатися до небес, натиснути на хворі точки. Може це Каштру? Думаю, що так. Чи здатні його підопічні на друге дихання? Думаю, що вже навряд чи. Особливо ті з них, хто вичерпав свій ліміт міцності. І схожі зараз на бувавшого в бувальцях бійця, якому не світять титульні бої через «кришталеву» щелепу та бажання відпочити від мирської суєти...