Віктор Коваленко: це не перехід, це втеча

...Сезон 2014/2015, «Шахтар» (U-19) феєрично виступав в Юнацькій Лізі чемпіонів. Команда, очолювана Валерієм Кривенцовим, пробилася до фіналу турніру. Перемогти там не змогла, але поважати себе явно змусила. Головною зіркою тієї молодої команди був, без сумніву, Віктор Коваленко - універсал в самому істинному значенні цього слова, здатний зіграти як в опорній зоні, так і атакуючого півзахисника. А місцями навіть форварда. У той час з ким Вітю тільки не порівнювали: і з молодим Пірло, і з юним Недведом, і навіть з самим Зіданом. Подейкували, що талантом «гірників» всерйоз цікавилися відразу кілька континентальних топ-клубів, серед яких виділявся своєю активністю «Ювентус». Але в «Шахтарі» з самого початку не розглядали варіанти продажу Коваленка. У клубі вважали, що футболіст не тільки принесе команді значну користь, але і через роки виросте в справжнього майстра, якого при необхідності можна буде продати не просто за гарні, а за дуже хороші гроші. Тодішній наставник «помаранчево-чорних» Мірча Луческу заявив, що Коваленко стане одним з кращих футболістів Європи. Саме так. Оперативно підсуєтився і клуб, який запропонував юному даруванню хороші контрактні умови (в порівнянні з тими, що у нього були в молодіжній команді). За нашою інформацією, ставши гравцем першої команди, Коваленко отримував близько 50 тисяч доларів на місяць.

***

Тодішній донецький Містер почав підтягувати 19-річного Віктора до основи першої команди. І хлопець начебто з перших появ в основі почав відпрацьовувати щедрі аванси. Але далі щось не зрослося, десь не вийшло, а в деяких місцях застопорило. І у Фонсеки, і у Каштру Коваленко вважався гравцем обойми, але не основи. Віктор не був настільки яскравим, як для «Шахтаря», не володів технікою бразильців або самовідданістю Степаненка, тому йому більше всіх діставалося від уболівальників. Чимало йому діставалося і від фахівців, які вважали його то відразу переоціненим, то потім недооціненим гравцем. Загалом, з часу свого дебюту в «Шахтарі» і на момент відходу в «Аталанту» - це два різних Коваленки. Не на користь першого, ясна річ. Хоча, заради об'єктивності, слід визнати, що висока кваліфікація цього гравця ніколи і ніким не ставилася під сумнів.

Але чому ж тоді цей перехід відбувся? В тому сенсі, що команда з Бергамо - не менш, а то й більш яскрава навіть у порівнянні з чемпіоном України, та і систему її гри простою не назвеш. Швидше навіть навпаки: впровадитися в модель гри колективу Гасперіні дуже непросто. І за прикладом далеко ходити не треба: візьміть, хоч би, нашого Маліновського - напевно, більш підходящого під стиль бергамасків, але поки що він так і не став повноцінним гравцем основи.

Відповісти на питання, а навіщо ж одній з найбільш атакуючих і забивних команд Європи знадобився зовні «неефектний» футболіст, досить складно. Але це, мені здається, тільки на перший погляд. Якою б не була унікальною і заточеною на атаку команда Гасперіні, навіть їй потрібні до зарізу гравці, які вміють робити баланс між різними ігровими фазами. Якщо конкретно - вміють пресингувати, працювати без м'яча, відмінно бачити поле. Якраз всім цим характеристикам відмінно відповідає Віктор Коваленко. Грубо кажучи, Гасперіні був потрібен хтось, дуже схожий за манерою гри на Пашаліча до його проблем зі здоров'ям. Тобто, команді потрібний досвідчений опорний півзахисник з додатковими «опціями», що вміє непогано «тягати рояль» для інших, які вміють на ньому щось путнє збацати. За співвідношенням ціна/якість Коваленко дуже підходив під цей алгоритм, відповідав потрібним критеріям. Тому що до своїх 24 років вже отримав необхідний досвід виступів на найвищому рівні, до того ж володів необхідними навичками гарного (нехай і не зіркового) футболіста. Але головне в даному випадку - його ціна. «Аталанта» до сих пір залишається не найбільш марнотратною (м'яко кажучи) італійською командою, яка звикла брати на трансферному ринку, за рідкісним винятком, молодих зірок, які ще не розкрилися, а вже потім огранювати їхній талант і виводити в перші ряди. Трансферна ціна на Коваленка спочатку починалася (за чутками) від п'яти мільйонів євро. Але це в розпал його угоди з донеччанами. Контракт Віктора з рідним клубом закінчувався влітку 2021-го, тому якщо «гірники» і могли за нього хоч щось виручити на даному відрізку, так це, в кращому випадку, лише п'яту частину від можливої ​​суми. У підсумку так і вийшло: «Шахтар» отримав від «Аталанти» за перехід Коваленка 700 тисяч євро.

***

Проте, віддаючи належне прозорливості скаутів «Аталанти», про перспективи Віктора в італійській команді станом на зараз говорити непросто. Футболіст прийшов до нового колективу не лідером свого колишнього клубу (як Маліновський), а всього лише гравцем ротації. Тому, на мій погляд, на перших порах наш універсал може отримувати дуже мало ігрового часу. До того ж, на даний момент незрозуміло, наскільки швидко Віктор зможе звикнути до нових вимог, нових обставин, та й нового життя взагалі. Якщо Маліновському, який порівняно давно осів на Заході (вже вибачте за постійні порівняння з Русланом, але ситуація тому сприяє), знадобилося чимало часу на адаптацію, то що говорити про Коваленка, котрий все своє свідоме життя провів в Україні, в «Шахтарі». А що якщо не складеться в перших матчах, а що якщо «попливе», а що якщо таки доведеться йти в оренду в умовний «Дженоа»? Загалом, з цього приводу виникає дійсно багато риторичних запитань.

Однак, більш важливе, як мені здається, наступне питання: чому так вийшло, що Коваленко фактично за безцінь покинув рідний клуб? Адже ми як звикли: з «Шахтаря» якщо і йдуть хороші футболісти, то, як правило, за дуже хороші гроші. Ситуацію з Тайсоном прошу не пропонувати: інший контекст, інший вік. Бразильцеві вже 33-и, кращі роки він віддав саме «гірникам», і вичавити з нього ще більше вже навряд чи вийде. Тут же інша ситуація: донецький клуб втратив кваліфікованого виконавця, в самому соку, та ще й майже безкоштовно. У світлі можливого відходу в найближчому майбутньому Тайсона, занадто молодих Тете і Соломона і старіючого Степаненка відхід Коваленка здається необов'язковим. Явно не обов'язковим для команди Каштру. Так чи інакше, але Віктор міг дати «Шахтарю» глибину - і на футбольному полі, і на лавці. Це якраз та «палиця», яка стріляє рідко, але влучно. До того ж, Віктор мав не тільки непоганий набір профільних функцій, але і хорошу антропометрію, а для разюче не вміючого грати проти рослих команд (особливо під час стандартів) «Шахтаря» цей відхід - ще один мінус. Та й про ліміт на легіонерів не потрібно забувати, адже в донецькій команді традиційно дуже висока «питома вага» іноземців.

Так що як не крути, але візуально відхід Коваленка з «Шахтаря» бачиться саме так - в першу чергу відходом, а не переходом куди-небудь. І це як раз той випадок, коли клубний менеджмент «гірників» навряд чи може дозволити собі «свердлити дірку в гімнастерці» під черговий орден. Тому що це заліт. Семантично схожий на прокол із Зінченком чи Маліновським. Якщо питання в даній ситуації упиралося дійсно в заробітну плату (подейкували, що Віктор був незадоволений окладом. За нашою інформацією, він отримував в районі 65 тисяч євро на місяць, а хотів отримувати, як бразильці), то, на мій погляд, воно було похідним, адже при бажанні компроміс можна завжди знайти. Та й «токсичним» Коваленко теж ніколи не був, а з урахуванням його віку через рік-два міг би стати незамінним гравцем основи. Але не захотів. Пішов на більш високі заробітки. Хоч і з туманними перспективами.

Стало бути, просто упустили. Прорахувалися, продешевили, дали в «штангу». Може, рішення Віктора піти в «Аталанту» - і не найоптимальніше для нього, але його відхід з «Шахтаря» - безсумнівна, на мій погляд, іміджева втрата для донецького клубу.