Чемпіонат або ЛЄ: що важливіше для Джеррарда, щоб повернути Рейнджерс велич

Сезон-2020/21 поки виглядає абсолютною фантастикою для шанувальників легендарного шотландського «Рейнджерс». Команда з Глазго впевнено лідирує в турнірній таблиці тамтешнього Прем'єршипу, а також вибралася в плей-оф Ліги Європи, де спочатку підопічним Стівена Джеррарда аналітики не давали великих шансів зачепитися за успіх, але осінній вдалий відрізок змусив багатьох змінити свою точку зору.

Вперше з 2011 року, коли «Рейнджерс» в останній до поточного дня раз примірив «корону» найсильнішої команди Шотландії, «плюшеві ведмедики» реально знову претендують на чемпіонство. У 2019-му та 2020-му, коли «Рейнджерс» фінішував другим, ця команда значно програвала «Селтіку» - 9 і 13 очок, відповідно. Зараз, коли «плюшеві ведмедики» зіграли 23 поєдинки в національному чемпіонаті, їх відрив від одвічного опонента становить величезні 20 очок, хоча у «Селтіка» і є два поєдинки «в запасі».

Стівену Джеррарду, який очолює «Рейнджерс» з літа 2018 року, схоже, нарешті вдалося зробити з командою те, що позбавляло її реальних шансів на титул в двох попередніх чемпіонатах - уникнути катастрофічних втрат очок, які стали традиційними в колишні два роки і придбали обрис якоїсь новорічно-різдвяної хандри. У сезоні-2020/21 «Рейнджерс» на відрізку з 19 грудня по 10 січня провів 6 поєдинків, в яких здобув 100%-вий результат, обігравши, серед інших, і самого свого принципового опонента - «Селтік» (1:0), а також розправився з вельми міцними за нинішніми шотландськими мірками «Абердіном» (2:1) та «Хіберніаном» (1:0).

Всього ж, станом на поточний момент, «Рейнджерс» може похвалитися 15-матчевою виграшною серією в Прем'єршипі, а в останній раз поступалися «плюшеві ведмедики» ще на початку березня минулого року, коли сенсаційно на своєму полі «згоріли» вельми скромному клубу «Хемілтон Академікал» (0:1). З іншого боку, та поразка, ймовірно, стала однією з ниточок до вирішення головного питання - для перемоги в чемпіонаті Джеррарду та його команді потрібно було навчитися не втрачати очки, насамперед, з аутсайдерами, і в поточному сезоні «Рейджерс» з цим завданням, принаймні поки, справляється чудово.

На тлі яскравої та успішної гри підопічних Джеррарда в національному чемпіонаті, чого багато хто з любителів шотландської ліги, відверто кажучи, зачекався, «Рейнджерс» здивував і переконливою грою, а також хорошим результатом в нинішній Лізі Європи. Перш за все, «плюшеві ведмедики» вразили багатьох, коли в останньому раунді кваліфікації пройшли куди більш потужний з фінансової точки зору «Галатасарай» (2:1), залишивши команду Фатіха Теріма за бортом другого за престижністю клубного єврокубка.

Потім жереб визначив «Рейнджерс» в одну групу з португальською «Бенфікою», бельгійським «Стандардом» і польським «Лехом». В такому квартеті шотландці ніяк не видавалися фаворитом, а тому змогли здивувати, коли на фініші виявилися першими. Шотландці двічі зіграли внічию з «Бенфікою» (3:3 - на виїзді та 2:2 - вдома), а в іграх з «Стандардом» і «Лехом» здобули чотири перемоги. У підсумку «Рейнджерс» набрав 14 очок, «Бенфіка» - 12, а «Стандард» і «Лех» з 4 і 3 пунктами в активі, відповідно, посіли два останні рядки в групі.

Здивувало й інше: в жодному з поєдинків Ліги Європи, в тому числі і в обох матчах проти «Бенфіки», «Рейнджерс» не припарковував автобус, не вибудовував гру суто від оборони, сподіваючись вискочити в шалену контратаку і покарати суперника за випадкову похибку. Все це було чуже діям команди Джеррарда, яка намагалася дійсно грати в футбол і добиватися результату завдяки своїй роботі на полі. Так, по володінню м'ячем «Рейнджерс» опинився в середині серед всіх нинішніх учасників Ліги Європи, але ось за інтенсивністю виконуваних передач на хвилину володіння м'ячем «плюшеві ведмедики» нині йдуть в топі турніру, поступаючись лише «Наполі», «Байєру» та «Арсеналу». У шотландців вказаний показник дорівнює 16, у італійців - 17,7; у німців - 16,5; у англійців - 16,1. Більше того, абсолютно у всіх шести поєдинках групової стадії «Рейнджерс» був кращим за своїх суперників за очікуваними голами, а тому кінцевий результат команди Джеррарда (читай, вихід до плей-оф) ніяк не можна називати випадковим.

Настільки успішна гра «Рейнджерс» нині змушує багатьох експертів ставити команду Джеррарда в число ймовірних фаворитів Ліги Європи. Але ж з 2011 по 2017 роки «плюшевих ведмедиків» взагалі не було в єврокубках, через те, що клуб внаслідок боргів і фактичної ліквідації був змушений починати з третього дивізіону шотландського футболу, і підніматися назад на вершину - в когорту головних поряд із «Селтіком» грандів національного чемпіонату.

І саме зараз, коли через кілька тижнів відновиться розіграш єврокубків, вкрай актуальним стає питання: що важливіше для «Рейнджерс» наразі - перемога в Прем'єршипі, або ж максимально успішний виступ в Лізі Європи? Адже цілком можливо, Джеррарду доведеться робити ставку на якийсь із цих турнірів, щоб максимально перестрахуватися від невдачі.

З одного боку, перемога в Лізі Європи - це неймовірно привабливий трофей для клубу рівня «Рейнджерс». В останній раз в фіналі цього турніру (вірніше, його прабатька - Кубка УЄФА) «плюшеві ведмедики» грали ще в 2008 році, коли поступилися титулом «Зеніту» (0:2), а ось тріумф в Європі в історії «Рейнджерс» був тільки один - в 1972-му, коли шотландці дісталися до фіналу Кубка володарів кубків, а там в непростій боротьбі здолали московське «Динамо» (3:2).

Замахнутися на успіх зараз було б дуже цікавим завданням для Джеррарда та його команди. У минулому сезоні зупинити «Рейнджерс» вдалося «Байєру» на стадії 1/8 фіналу Ліги Європи. Тоді німці виявилися куди сильнішими за шотландців, обігравши їх в обох матчах (3:1 та 1:0). Але нинішній «Рейнджерс» виглядає вже зовсім іншим колективом, ніж той, що був рік тому. Леон Балогун зробив гру «плюшевих ведмедиків» в обороні більш надійною, Глен Камара ще більше розкрив свій талант і нині є одним з найбільш «ласих шматочків» в команді, якщо говорити про трансферні перспективи «на вихід», а Кемар Руф значно посилив атакувальний потенціал команди з Глазго.

З урахуванням того, що в 1/16 фіналу Ліги Європи опонентом «Рейнджерс» виступить бельгійський «Антверпен», у команди Джеррарда є відмінні шанси на прохід далі по турнірній сітці. Тим більше, що перший матч відбудеться в Бельгії, а гру у відповідь команди проведуть на «Айброксі» в Глазго.

Однак захоплюватися Лігою Європи Джеррард та його команда навряд чи будуть. Все-таки виграти національний титул - нині завдання № 1 для «Рейнджерс», і це не тільки питання якнайшвидшого повернення величі, а й справжнісінька справа честі. Річ у тім, що в шотландському футболі давно існує змагання між «Селтіком» та «Рейнджерс» за те, хто перший з цих команд виграє 10 титулів чемпіона поспіль. Поки це не вдавалося нікому: по одній невдалій спробі в активі обох опонентів - у «Селтіка» на стику 60-70-х років минулого століття, а у «Рейнджерс» - в 90-х. Однак зараз «кельти» мають в своєму активі дев'ять поспіль перемог в чемпіонаті, а тому тріумф в сезоні-2020/21 дозволить їм стати авторами історичного для Шотландії досягнення, і зрозуміло, чому «Рейнджерс» усіма силами спробує цьому перешкодити.

Звичайно, комусь подібний аргумент може здатися занадто притягнутим за вуха, але потрібно розуміти градус Old Firm Derby, щоб усвідомлювати, наскільки не існує ніяких дрібниць, коли мова заходить про те, хто ж кращий - «Рейнджерс» або «Селтік». І Стівену Джеррарду саме зараз представляється прекрасна можливість підставити принциповому опоненту його команди підніжку в найбільш важливий для фанатів «плюшевих ведмедиків» момент - за секунду до теоретичної катастрофи, якою здатна стати десята поспіль перемога «кельтів» у чемпіонаті.

Тому ключовий акцент «Рейнджерс» буде робити на перемозі в шотландському Прем'єршипі. Це стратегічне завдання № 1, і зараз команда Джеррарда дуже близька до того, щоб вирішити його навіть за кілька турів до фінішу - важливо зберігати нинішню стабільність, і не сильно розпорошуватися на Лігу Європи, тому як «Селтік» позбавлений необхідності грати по весні ще й в єврокубках, і акцентуватиме зусилля тільки на національному чемпіонаті.

Якщо Джеррарду вдасться довести з «Рейнджерс» розпочате до логічного завершення, то в кінці сезону він буде справжнім героєм «Айброкса». А вже влітку, можливо, Стівену представиться можливість і піти на підвищення - в клуб АПЛ, наприклад, хоча Волтер Сміт, який останнім приводив «Рейнджерс» до чемпіонства в якості тренера, а нині в свої 72 роки обіймає посаду президента клубу, напевно спробує знайти для молодого коуча нові виклики та нову мотивацію...