Володимир Кличко. Ця музика не буде вічною

Надії живлять не лише юнаків, а й зрілих чоловіків. А якщо ці мужі, окрім іншого, ще багаті і знамениті, вони просто зобов'язані підтримувати надії в тонусі. Володимир Кличко, зрілий, багатий і знаменитий чоловік, з надій своїх час від часу змахує пил. І дає оточуючим, чи то пак всім нам, їжу для роздумів і пересудів. Він правильно все робить. В здоровому тілі - здоровий дух, але навколо такого тіла має бути чимало нездорових версій і міркувань. Хоча б для того, щоб ідол залишався на плаву, на устах і просто був у полі зору. Та й подібна метушня для людей його калібру - немов ліки проти зморшок.

***

Після поразки в пам'ятному бою від Джошуа в кінці квітня 2017-го, наш екс-чемпіон світу час від часу чи то балує, чи то дражнить публіку своїми двозначними репліками, з яких можна зробити висновок, що Кличко-молодший готовий знову вийти в боксерський ринг. Переважна більшість (в тому числі і я) тих, хто «споживають» ці пости і репліки, роблять однозначний висновок, що колись непереможний український боєць обов'язково відновить свою спортивну кар'єру.

Ось Володимир Володимирович у своєму твіттері вирішив провести опитування, з ким, мовляв, йому краще побитися - з Ф'юрі, Джошуа чи Вайлдером, і ми наввипередки почали з цього приводу фантазувати і голосувати. А там екс-тренер нашої легенди Бенкс прозоро натякнув про готовність колишнього підопічного провести пару-трійку боїв, причому титульних. І навіть знайшовся бажаючий заплатити Володимиру близько 80-ти мільйонів доларів призових за повернення і три поєдинки. А ось тільки що, вітаючи своїх уболівальників, передплатників і просто оточуючих з новорічними святами, Володимир Кличко знову заговорив про повернення. Мовляв, що люди люблять спостерігати більше всього на світі? І тут же відповів: камбек. Чесно кажучи, особисто я більше всього на світі люблю спостерігати щось інше. Але то таке. Так чи інакше, я теж піддався загальному ажіотажу і переконанню, що великий чемпіон незабаром повернеться в ринг. Причому це саме «незабаром» настане вже в цьому році, адже саме в 2021-му молодшому з братів стукне 45-ть (вже в березні). Відчуваєте зв'язок? Та все просто: не так давно «Сталевий Молот» заявляв, що дуже хоче побити рекорд ще однієї легенди боксу - Джорджа Формана, який став чемпіоном світу в суперважкій вазі в ці самі 45 років.

Що тут скажеш? Лише респект і уважуха! Пам'ятаємо, любимо, поважаємо. І спасибі, що підтримуєте всіх нас такими ось оптимістичними, життєстверджуючими і просто милими історіями і натяками. Нам - посміхатися і махати, вам - довгих років життя і не знати забуття.

Якщо з подібними реверансами і двозначними закликами Володимир Кличко заявиться до нас усіх на травневі свята, а потім на Покрову, а потім знову акурат під новий рік, я особисто буду за традицією радий і щасливий. І знову буду пліткувати, філософствувати і фантазувати, з ким би великий український боксер гіпотетично міг побитися. І це дуже круто. Для мене - можливість вкотре віддати належне легенді спорту, для нього - знову стати, хоч на час, повелителем дум і мрій. Та й про ліки проти зморшок не забуватимемо.

***

Але от якщо Володимир все ж всерйоз вирішив повернутися в ринг, дозволю собі з ним не погодитися. Причому не погодитися в корені. Так, я розумію, що зараз так модно, що це тренд. І навіть запит спортивного товариства, яке скучило за справжнім видовищем. Але ж в даному випадку, на мій суб'єктивний погляд, мова йде не стільки про нас, спортивне товариство, себто, і навіть не про видовище як таке, а в першу чергу про легенд, які вирішили з якихось причин повернутися. Адже вони, і за великим, і за маленьким рахунком, втрачають більше, ніж знаходять. Себе втрачають, на жаль.

Якщо ідол йде в тираж, він перестає бути ідолом. Він перестає бути кумиром і стає персонажем швидше коміксів, ніж Залу Слави. Більш того, можна впасти ще нижче, ставши просто посміховиськом. Майк Тайсон - Рой Джонс. Хіба це не нижче плінтуса? Хіба це не спізніле на десятиліття прозріння, нікому не потрібна ложка до обідні, що давно завершилася? Та що там ці двоє збитих льотчиків, якщо і про Формана можна згадати багато неприємного після того, як він то завершував, то відновлював кар'єру. Після чемпіонського бою проти Мурера старина Джордж був зобов'язаний зустрітися з Таккером, але не зустрівся, за що позбувся одного зі своїх поясів. Далі була дуже спірна (Ломаченко сказав би ще різкіше) перемога над Шульцом і відмова від реваншу, за що знову «Пастор» був позбавлений титулу. Потім ще одна дивна перемога, і нарешті Форман заспокоївся після очевидної поразки від Бріггса. Заради всієї цієї мішури правда потрібно було повертатися? Таке враження, ніби з позолоченої статуї після дощу змило весь порфіровий колір.

У глибині душі я розумію, в зв'язку з цим, хіба що, легенд на кшталт «Залізного Майка». Людина все зароблене непосильною працею спускає на суди, аліменти і просто в унітаз, так що подібними «танцями з зірками» можна хоч якось заробити на прожиток. Решту тих, хто повернулися в ринг, я не розумію. Навіть Пакьяо. І навіть Мейвезера. Тому що вважаю, що йти, як і залишатися, потрібно по-чоловічому. Один раз. Як Леннокс Льюїс. Так, я теж дуже хотів би побачити реванш Віталія Кличка з цим манірним і гордовитим британцем, але переможець завжди правий. Правий, перш за все, в тому, що може собі дозволити піти красиво. І не повертатися некрасиво.

***

Якщо Володимир Кличко таки вирішить повернутися в ринг, це буде щось схоже на бажання Сан Санича Омельченка після втрати «титулу» київського голови знову вплутатися в бійку. Особисто мені не подобалося спостерігати в 2014-му і через рік за подібним «камбеком». Тому що його час минув. І ще тому, що можна боляче впасти і забити коліна.

Я не хотів би, щоб гаряче мною шановний Володимир Кличко повертався в ринг, немов Форман, заради перемог над «мішками». Або як Тайсон, заради гонорарів. Так, я дуже хотів, щоб Володя пішов непереможеним. Але Ф'юрі, Джошуа і обставини були проти. Вони і зараз будуть проти. На жаль. Тому що час, як відомо, не владний лише над пірамідами. А учень після досягнення «призовного» віку завжди буде перевершувати вчителя. Володимир - не піраміда. І вже учитель. А ще - легенда боксу, і нехай таким залишається. «Ікони повинні висіти на стіні», як сказав не так давно один товариш.

І ось ще що. Дозволю собі процитувати молодшого Кличка після його програшу Джошуа: «У мене був план. Я був одержимий перемогою в бою з Джошуа. У мене була тисяча причин погодитися на матч-реванш, і стільки ж, щоб завершити кар'єру. Але на момент прийняття рішення частина мене вже померла. Я вирішив завершити кар'єру, тому що помітив, що мотивація була вже не на тому рівні. Навіть можливі 20 мільйонів, які я міг заробити за реванш з Джошуа, не могли змінити мою думку. Якби я продовжував битися тільки через гроші, я б обманював себе».

Мені здається, відтоді нічого не змінилося. Не можна себе обманювати. Мертве ще раз померти не може. Тим більше, ожити.