Чому Мессі та Роналду приречені бути серед номінантів премії ФІФА The Best

Сьогодні в штаб-квартирі ФІФА в Цюріху в віртуальному форматі відбудеться підведення підсумків футбольного року, і вручення цілого ряду нагород, ініційованих організацією. «Вишенькою» на торті обіцяє стати, звичайно ж, премія, яка вручається найкращому футболістові року, що минає, іменована The Best FIFA Men's Player.

На відміну від журналу France Football, редакція якого ще в липні прийняла рішення не вручати свою престижну премію «Золотий м'яч», функціонери ФІФА вважали за краще не йти на такі радикальні кроки. Воно й зрозуміло - нагорода The Best була заснована лише на початку 2017 року, а тому їй тільки належить обрости солідністю і заробити максимум поваги серед футбольних фахівців.

Спочатку на отримання нагороди The Best FIFA Men's Player у 2020 році претендувало 11 кандидатів. В результаті вісьмох з них (Вірджіла ван Дейка, Мохаммеда Салаха, Серхіо Рамоса, Неймара, Киліана Мбаппе, Садіо Мане, Кевіна Де Брюйне та Тьяго Алькантару), так скажемо, «відчепили» на ходу, а в списку реальних претендентів залишилися тільки троє - Роберт Левандовскі, Кріштіану Роналду і Ліонель Мессі. І якщо поява поляка в цьому списку напевно не викличе ніяких питань у переважної більшості любителів футболу, то ось по зіркових португальцю і аргентинцю, незважаючи на їхні досягнення і колишні регалії, можуть бути сумніви.

Справа в тому, що 2020 рік однозначно не був найкращим в кар'єрі Роналду або Мессі. Португалець забив у складі «Ювентуса» 31 гол в 33 поєдинках Серії А-2019/20, й допоміг «Старій сеньйорі» здобути чергове чемпіонство, однак найкращим голеадром першості з 36 голами став Чіро Іммобіле з «Лаціо». Та й в Лізі чемпіонів «Ювентус» безславно поступився дорогою «Ліону» ще на стадії 1/8 фіналу. Звичайно, можна вести мову про те, що перерва між першим і повторним матчами італійців і французів затягнулася на п'ять місяців через пандемію коронавірусу, яка спалахнула в Європі, однак навряд чи подібне може бути серйозним виправданням для команди калібру «Ювентуса».

Ліонель Мессі в минулому сезоні забив 25 голів в 33 поєдинках Ла Ліги. Цього виявилося достатньо, щоб знову стати найкращим бомбардиром іспанського чемпіонату, однак для самого аргентинця такий показник забитих м'ячів став найменшим у лізі з сезону-2008/09, коли на його рахунку було 23 голи. Говорити про низьку кількість проведених поєдинків також не доводиться: їх в активі Лео виявилося більш ніж достатньо (33, причому 32 - в стартовому складі). Більш того, «Барселона» на фініші чемпіонату примудрилася розтринькати всю наявну очкову перевагу над «Реалом», і подарувала можливість мадридцям повернути собі титул чемпіона Іспанії. У Лізі чемпіонів «блаугранас» й зовсім стали об'єктом насмішок і головною сенсацією всього минулого розіграшу. Їхня нищівна поразка (2:8) в чвертьфіналі від «Баварії» надовго залишатиметься в пам'яті уболівальників, та й більшості футболістів каталонської команди також, адже саме після того провалу в пресу просочилися плітки про бажання Мессі покинути клуб, які згодом матеріалізувалися в добре відомий бурофакс.

Чому ж у фінальну трійку претендентів на The Best FIFA Men's Player поряд з машиною-бомбардиром Робертом Левандовскі потрапили не, скажімо, Кевін Де Брюйне (13 голів і фантастичні 20 асистів у 35 поєдинках АПЛ у минулому сезоні) або Кіліан Мбаппе, який зумів в історичний перший раз вибратися зі своїм ПСЖ у фінал Ліги чемпіонів, а все ті ж «мастодонти» Роналду і Мессі? Насправді, все дуже просто, і суть цього полягає в самій моделі голосування на виявлення номінантів і володаря нагороди.

Початковий шорт-лист з 11 претендентів на премію The Best FIFA Men's Player, заснований на їхніх досягненнях в період з 20 липня 2019 року по 7 жовтня 2020 року, був складений групою експертів ФІФА з чоловічого футболу. Після цього в хід пішли голосування, віддані на відкуп чотирьом різним групам: капітанам і тренерам національних збірних, асоціації яких є членами ФІФА, журналістам з цих країн, а також уболівальникам. Останні мали можливість висловити свої вподобання шляхом голосування на веб-сайті організації.

Сама система голосування, яка впроваджується ФІФА, передбачає дуже різношерсту структуру вибірників. З одного боку за кращого футболіста року, що минає, голосують відомі і авторитетні експерти, тренери і топові гравці, які прекрасно розуміють гру і існуючі в ній сучасні тенденції, але з іншого до вибору переможця широко залучається величезна маса людей, які віддають свій голос, скажімо так, по пам'яті, а не через реальну залученість в те, що відбувається у футболі.

Наприклад, якщо журналісти в своїх оцінках хоча б прагнуть до певної неупередженості та об'єктивності (звичайно, винятки трапляються), піклуючись про свою репутацію, то ось вболівальники, які мають 25%-ву питому вагу у підсумках голосування, напевно куди більше схильні до спокуси клацнути навпроти прізвища добре відомого їм за минуле десятиліття кумира, віддавши таким чином додаткову данину поваги його колишнім заслугам. Це вже не голос розуму, а порив душі, або імпульс, що йде прямо від серця.

Коли всі результати збираються воєдино, то досить часто підсумок виходить таким, який для багатьох здається несправедливим, якщо оцінювати конкретні досягнення у футболі за рік, і виходити з уважного аналізу десятка футбольних матчів, переглянутих щотижня. Іншими словами, голоси тих, хто віддає грі № 1 величезну частинку себе нівелюються тим, що до уваги беруться думки людей, чиї пізнання і розуміння футболу ніхто й не в силах не те, щоб перевірити, а й банально оцінити.

Очевидно, що всередині ФІФА прекрасно розуміють складність ситуації, а також той факт, що їхня нагорода в цьому сенсі більш вразлива для критики, ніж «Золотий м'яч» від France Football, де у виборі кращого футболіста року беруть участь виключно журналісти з різних країн, що робить вибірку як мінімум теоретично більш зваженою та репрезентативною.

Втім, поки змінити модель голосування по вибору найкращого футболіста року, якому вручається премія The Best FIFA Men's Player, в ФІФА не можуть. Подейкують, що президент організації Джанні Інфантіно особисто зацікавлений в збереженні існуючого стану речей. Це дає босові можливість продемонструвати свій «крок назустріч» людям і функціонерам, які перебувають на периферії футболу. Так, вони не настільки корисні для ФІФА в плані підвищення прибутковості організації прямо зараз, проте істотно впливають на вибори президента організації, що проходять кожні чотири роки. Плюс до всього ФІФА дуже важливо підтримувати статус організації, яка пропагує розвиток футболу в усіх країнах світу. Це дозволяє з часом покращувати економічні показники асоціативних членів, і в теорії здатне благотворно позначитися і на самій Міжнародній федерації футболу.

Що стосується вболівальників, то тут також все дуже просто і зрозуміло. Даючи право голосу їм, ФІФА робить себе, як то кажуть, ближчою до народу - мовляв, дивіться, ми даємо вам можливість висловитися і обов'язково врахуємо кожен голос, на відміну від конкурентів, чиї нагороди зводяться до банального урахуванням голосів обраних.

Не варто забувати, що пандемія коронавірусу, яка поширилася по планеті в році, що минає, істотно підкосила багато сфер життєдіяльності, і футбол не став винятком. Багато турнірів було скасовано (Євро-2020), інші догравалися за скороченим варіантом (як, наприклад, Ліга чемпіонів і Ліга Європи), а тому аналізувати виступи претендентів на цьому тлі було куди складніше, ніж зазвичай. У зв'язку з цим завжди на перший план виходять консерватори, що пропонують, якщо вже й проводити нагородження, то віддати трофей перевіреній часом людині, а не тому, хто в історичному плані може виявитися «метеликом-одноденкою».

Тому складно засуджувати тих, хто в такий складний рік знову прийняв рішення віддати свій голос Ліонелю Мессі або Кріштіану Роналду, навіть незважаючи на те, що їхні досягнення і результати на цей раз були далекі від звичних. Набагато цікавіше, що було б з трійкою претендентів, якби, скажімо, «Парі Сен-Жермен» виграв Лігу чемпіонів, а Неймар в фіналі відправив два або три голи в сітку воріт «Баварії»... Опинився б тоді бразилець в топ-3 претендентів, і на чиєму місці - Мессі або Роналду? Хоча, швидше за все, він все одно б зайняв місце Левандовскі, а не двох геніїв сучасності, які просто приречені бути серед претендентів на премію ФІФА, будучи заручниками власної популярності і системи, яка дозволяє подібне.