Другий рік Моуріньо в Тоттенхемі: зміни, що можуть принести трофеї

Понад рік тому Жозе Моуріньо був представлений в якості нового головного тренера «Тоттенхема». На цій посаді португалець змінив Маурісіо Почеттіно, який встиг завоювати любов і повагу шанувальників «шпор», але так і не зумів привести команду до завоювання трофеїв, хоча кілька разів був неймовірно до цього близький.

На своїй першій прес-конференції в якості нового головного тренера «Тоттенхема» Жозе Моуріньо виглядав вельми розслабленим. Він заявив, що 11 місяців, які провів без роботи до моменту укладення контракту зі «шпорами», стали для нього можливістю до самоаналізу та оцінки того, що раніше робилося неправильно. Дивно прозвучала й фраза, коли Моуріньо підкреслив, що його влаштовує кадровий потенціал «Тоттенхема», і затівати глобальну революцію в клубі він не має наміру, так само, як і не планує «робити все по-своєму».

Якби подібні слова вимовив будь-який інший тренер, то, швидше за все, звертати на них уваги не треба було б зовсім - мовляв, чергові фрази практично для будь-якого нового наставника, який люб'язно розшаркується перед роботодавцем і сподівається відразу ж заслужити певну поблажливість з боку більшості уболівальників. Але Моуріньо - це не звичайний тренер. Зрештою, не просто ж так його називають «Особливим».

Досить згадати, якими були одні з перших слів Моуріньо на чолі мадридського «Реала». Тоді португалець сказав: «Я - Жозе Моуріньо, і я не змінююся. Я завжди приїжджаю з усіма своїми сильними сторонами і недоліками, і ви повинні приймати це як належне».

Коли на прем'єрній прес-конференції в «Тоттенхемі» Моуріньо заговорив ще й про те, що раніше в своїй роботі допускав помилки, стало і зовсім не по собі. Чи точно це той Моуріньо, який гордовито говорив про себе наступне: «Бог, мабуть, думає, що цей Моуріньо - відмінний хлопець. Ймовірно, він просто не може думати інакше, бо не дав би мені все те, чим я зараз так пишаюся. Висновок простий: якщо Бог дав мені так багато - значить, він дуже високої думки про мене».

Але це був саме той португалець, який колись хизувався в «Реалі», «Інтері», «Челсі» та «Манчестер Юнайтед». Просто його прихід в «Тоттенхем» та перші слова на прес-конференції були обумовлені ситуацією, що склалася. Відхід Жозе з «Манчестер Юнайтед», здавалося б, призвів до серйозного розколу всередині самого клубу, а також у середовищі уболівальників «червоних дияволів». Розраховувати в таких реаліях на те, що Моуріньо швидко приймуть фанати «Тоттенхема», які в більшості своїй були дуже засмучені відходом Почеттіно, було б нерозумно. Багато шанувальників «шпор» вважали, що керівництво тягне клуб і команду «на темну сторону», запрошуючи Моуріньо, чий прихід бачився їм чимось на зразок можливості для додаткового піару, але ніяк не для поліпшення спортивних результатів.

У зв'язку з цим Моуріньо буквально довелося сказати, що він змінився, тому що він відчував, що озвучити саме таку тезу буде правильним рішенням. Ментально Жозе був, є і залишиться дуже сильною людиною, яку як мінімум в футболі неможливо чимось зламати або знищити. «Особливий» не був би самим собою, якби не вмів дивувати. Власне його прихід в «Тоттенхем», так само, як і перші слова в клубі - зайве тому підтвердження.

Дещо змінивши риторику, Моуріньо не сильно-то й поміняв методи роботи. Він продовжує легко позбавлятися від екс-лідерів команди, які своєю працею та ретельністю не можуть переконати португальця у власній корисності колективу. Свіжий приклад - Деле Аллі, який в минулому сезоні провів 25 поєдинків у Прем'єр-лізі, а в нинішньому виходив на поле лише в двох іграх, засівши в глибокому резерві.

З іншого боку, навмисно чи ні, але Моуріньо змінив «Тоттенхем» з точки зору ефективності роботи в захисті та нападі. Колишні клуби Жозе з його приходом на тренерський місток практично відразу ж могли похвалитися зниженням кількості пропущених м'ячів, але в «Тоттенхемі» подібного не сталося. У перші 50 матчів за Моуріньо «шпори» завершили «насухо» лише 10 поєдинків в порівнянні з 15, які були зафіксовані в останніх п'яти десятках матчів «Тоттенхема» за Почеттіно. Крім того, в 16 з 50 перших ігор при Моуріньо його команда пропустила два або більше м'яча за матч...

Дивно, але в атаці «шпори», навпаки, стали більш плідні. Вони забили 55 голів в останніх 34 поєдинках за Почеттіно, а в такій же кількості ігор під керівництвом Моуріньо відзначилися вже 62 голами. При цьому, ще більш цікаве інше: статистики фіксують 20-відсоткове зниження кількості дотиків до м'яча у гравців «Тоттенхема» в штрафному суперника, але приблизно й таке ж зростання забитих м'ячів у команди. Іншими словами, за Моуріньо в фінальних стадіях атак «шпори» стали куди більш ефективними - вони не розігрують комбінації «до вірного», а прагнуть знаходити максимально «забійні» позиції і загрожувати з них воротарям суперників при першій же нагоді.

Добре відома ще одна давня «фішка» команд Моуріньо. Португалець завжди намагався мати в своєму колективі яскраво вираженого центрального нападника (Дідьє Дрогба, Златана Ібрагімовича, Дієго Косту), але в «Тоттенхемі» Гаррі Кейн не виконує строго функцію наконечника атак, а має свободу пересувань, і частенько відходить в глибину, ведучи за собою захисників суперника. Це дозволяє «шпорами» атакувати більш широко, з залученням флангів, а ще є однією з ілюстрацій змін, на які виявився готовий «пізній» Моуріньо.

Саме розмови про «пізнього» Моуріньо, яким португалець став в очах деяких аналітиків після вимушеної «творчої паузи», наводять на думки про трансформацію, яка відбувається в кар'єрі «Особливого». Але якщо тактичні, кадрові та поведінкові моменти можна якось пояснити, і піднести з різних кутів, то для фанатів «Тоттенхема» нині куди цікавіше інше. Раніше в аспекті Моуріньо існувало таке собі кліше, яке говорить про успішність португальця на другий рік роботи з командою. Нині в стані «шпор» у Жозе пішов якраз другий (нехай і не повноцінний) сезон, і він логічно стає об'єктом пильної уваги.

Чи збереже Моуріньо цю тенденцію, і чи зуміє нарешті привести «Тоттенхем» до першого за останні 60 років чемпіонства - головна інтрига нинішнього розіграшу Прем'єр-ліги. Радує те, що поки «шпори», незважаючи на стартову невдачу проти «Евертона», виглядають більш ніж конкурентоспроможними, встигнувши обіграти дві команди («Манчестер Юнайтед» - 6:1 та «Манчестер Сіті» - 2:0) з числа тих, які фінішували вище за них в минулому розіграші турніру, і з однієї («Челсі» - 0:0) зіграти внічию.

З іншого боку, фанатів «Тоттенхема» не може не хвилювати інший аспект нинішньої гри команди. Якщо в останніх сезонах за Почеттіно «шпори» в середньому за матч наносили по 14-15 ударів по воротах суперника, то зараз цей показник ледь-ледь дотягує до 11. При цьому, «Манчестер Сіті» лондонці обіграли, завдавши лише 4 удари по воротах «городян», з яких 2 прийшлися в площину, і стали гольовими. Звичайно, це також можна записати на своєрідну «магію» нинішнього Моуріньо, але як довго вона триватиме, і чи вистачить «запасу міцності» лондонцям до самої кінцівки сезону?

Поки очевидною відповіддю на всі питання є той факт, що станом на початок другого року Моуріньо в «Тоттенхемі» його команда ділить перше місце в турнірній таблиці АПЛ з чинним чемпіоном ліги «Ліверпулем». З урахуванням того, що нинішній сезон однозначно багатий на сенсації, а «Ліверпуль» та інші явні претенденти на «золото» рубаються ще й в Лізі чемпіонів, «шпорам», які грають в Лізі Європи, може бути куди простіше в аспекті розстановки акцентів і економії сил.

У будь-якому випадку цей розіграш АПЛ обіцяє бути дуже цікавим для шанувальників Моуріньо і «Тоттенхема». Хто знає, як складеться їхня доля в кінцівці сезону, але прямо зараз є відчуття, що Бог знову згадав про Жозе і вирішив показати йому свою прихильність. Зрештою, має ж хоч для когось 2020 рік бути успішним? Чому б йому не стати таким для давно гнобленого різними насмішками «Тоттенхема». Та списаного в утиль багатьма аналітиками і уболівальниками Моуріньо?..