Олександр ДЕНИСОВ: «Якого гравця втратив світ через кокаїн...»

Директор телеканалів «Футбол 1/2/3» Олександр Денисов вшанував пам'ять легендарного футболіста Дієго Марадони. Аргентинець помер 25 листопада в віці 60 років від зупинки серця.

«Помер Дієго Армандо Марадона. Людина - феномен. Феномен - це те, що не можна пояснити. Марадона - це та людина, яку не все можна пояснити з точки зору його життя, вчинків і всього іншого. Мільйонер із трущоб.

Чим він взяв за душу всіх і кожного в Аргентині? Ми не аргентинці, ми можемо говорити про це тільки з боку, але ми всі теж любили Марадону. Я побачив Марадону в 1986 році на чемпіонаті світу. Мені було 13 років і з цього моменту футбол міцно увійшов в моє життя. Було життя до 13 років до чемпіонату світу в Мексиці і після.

В першу чергу, ми пам'ятаємо той чемпіонат світу з феноменального виступу збірної СРСР. Після поразки від Бельгії я вперше плакав, дізнавшись фінальний результат. А друге відчуття від чемпіонату світу, безумовно, Дієго Армандо Марадона, його гра і те, що він показав навіть в одному окремо взятому матчі, де був і бог і диявол.

Чи була це рука рукою бога, я не знаю. Для англійців - це рука диявола. Я повторюся, що Марадона вийшов з трущоб. У трущобах у вуличній бійці, для перемоги всі методи хороші - і від кулака, і від каменю в руці. Марадона в цьому матчі грав не тільки за збірну, не тільки за Аргентину, він грав за честь своєї країни. Для Марадони цей матч був відповіддю на перемогу Англії в боротьбі за Фолклендські острови. Цей конфлікт відбувся в 1982 році і Аргентина цей військовий конфлікт англійцям програла. Це була його відповідь.

У чому він злий геній? Це, звичайно, його рука. Але для людей з трущоб, з бідних кварталів, перемога, здобута будь-якою ціною, залишається перемогою. Там по-іншому не вміють, там по-іншому не воюють. Такі правила. Правила - це відсутність правил.

Марадона зіграв за Аргентину і зіграв так, як вважав за потрібне. Другий його гол абсолютний шедевр, який увійде в історію і залишиться з нами назавжди. Ось в цьому, якщо коротко, був Марадона в одному конкретному матчі в один конкретний день. Таким ми його запам'ятаємо.

Потім був Неаполь, і там теж була своя історія. Те, що прощалося Марадоні в 1986 році, отримало неймовірне продовження в 1990 році на чемпіонаті світу. Так не вміє ніхто. І рукою забити на ЧС-86 і назвати це рукою бога, так і в 1990-му. Не знаю, яким чином, півфінальний матч Італія - ​​Аргентина проходив в Неаполі і тільки Марадона зміг попросити вболівальників підтримати в цій грі аргентинців. І в цьому матчі Італія не відчувала себе вдома. Після цього Марадону зненавиділи в Італії, не неаполітанці, ті його носять на руках і сьогодні, а вся Італія і більше йому це не пробачили.

З таких історій виростав не просто футбольний герой. Футбольний герой - це Мессі, а ось національний герой - це Марадона. Я ні в якому разі не принижував функцію Мессі, але, якщо міряти феномени, то Мессі ми можемо міряти феномен тільки кромкою футбольного поля, феномен Марадони - це масштаб національного рівня. Коли говорять, що Мессі зрівняється з Марадоною тільки після того, як виграє чемпіонат світу, я глибоко впевнений, що цього не станеться, при всій повазі до Мессі. Питання не в тому, що ти виграєш чемпіонат світу, а питання в тому, на скільки ти виходиш за рамки функції футболіста, що ти даєш людям.

Марадона дав людям з бідних кварталів надію, що можна стати зіркою і можна залишатися бунтарем і найважливіше, можна залишатися самим собою до кінця. Можливо, це бажання залишитися самим собою до кінця і стало для нього критичним в тій історії, яка, на жаль, закінчилася. Багато фільмів дивився про Марадону, але найбільше мені запам'яталася фраза аргентинця з фільму Кустуріци, з якою драмою він вимовив слова: «Ви навіть не уявляєте, якого гравця втратив світ через кокаїн». І ми ж дійсно цього не знаємо. Тільки Марадона на що він ще здатний і що він не реалізував, вибравши в своєму житті цей шлях з наркотиками», - сказав Денисов.