Проблеми справа і у фінальній третині. Що показав матч України проти німців

Напередодні в Німеччині збірна України провела свій передостанній поєдинок в рамках другого в історії розіграшу Ліги націй. Його наша команда проводить в елітній лізі А, залишитися в якій дозволить фініш на будь-якій позиції в квартеті, крім останньої. При вдалому розкладі, вже за підсумками вчорашнього туру українці могли залишитися в «когорті обраних», але для цього обов'язковою умовою була перемога Іспанії на виїзді над Швейцарією. Експериментальний склад піренейців впоратися з цим завданням не зміг, хоча й мав масу шансів, включаючи два нереалізованих Рамосом пенальті. Нічия 1:1 між швейцарцями та іспанцями означає, що всі акценти в групі А4 будуть розставлені тільки після фінальних свистків в двох матчах останнього туру, коли Іспанія прийме Німеччину, а Швейцарія - Україну.

Вчора ж збірна України, незважаючи на в цілому досить пристойну гру, поступилася Німеччині з рахунком 1:3. Що цікавого розкрив цей поєдинок, і на які аспекти тренери нашої команди напевно звернуть увагу перед вирішальною битвою зі швейцарцями? Про це й поговоримо.

Правий фланг ослаб не тільки в півзахисті, але й в обороні

Ще перед грою виникали побоювання з приводу того, наскільки успішно вдасться Україні зіграти на правому фланзі, де команда зазнала серйозних кадрових втрат, як в обороні, так і в атаці. Зв'язка Конопля - Марлос читалася і, по суті, була безальтернативною для Шевченка. Тому коли у Німеччині в старті з'явився 27-річний дебютант (матч з Україною став для нього першим офіційним) Філіпп Макс з ПСВ, ніби як стало менш тривожно.

Однак Макс показав вражаючу гру, особливо на атаку. З урахуванням того, що Марлос вкрай неохоче відходив назад, Філіпп постійно влаштовував «солодке життя» Коноплі, який буквально не знав, що робити зі своїм опонентом. У підсумку на рахунку Макса виявилося відразу 5 торкань в штрафному, 4 забігання з м'ячем і 5 передач під удар. Фантастичні цифри для фулбека, які будуть виглядати ще більш вражаюче, якщо привести аналогічну статистику правого флангового захисника німців Гінтера: 1 торкання в штрафному, 1 забігання з м'ячем і 2 передачі під удар.

Недивно, що з точки зору ведення єдиноборств наш правий фланг істотно програвав лівому. Досить поглянути на відповідну графіку, щоб зрозуміти, наскільки проблематичною є ця зона в нинішній збірній України. Вочевидь, швейцарські аналітики не залишать цей факт в стороні, а тому в завершальному матчі Ліги націй нам буде ще важче.

Втім, однозначно «закопувати» молодого Юхима Коноплю не варто. Перш за все, потрібно розуміти, що для нього це абсолютно інший рівень, а ще необхідно виділяти, що попереду фулбек «Десни» виглядав дуже навіть непогано, що підтверджує статистика відборів м'яча Юхима та Едуарда Соболя (в обох по 8 відборів, але їхня «географія» абсолютно протилежна). Якщо перший більше проявляв активність в атаці і виділявся у відборі на чужій половині поля, то другий звично акуратно намагався працювати у своїх воріт, хоча як мінімум при двох пропущених м'ячах до повпреда «Брюгге» можуть бути питання...

Після гри Шевченко говорив про можливість довикликати когось. Втім, навіть теоретично тут вибір у нашого тренерського штабу невеликий. Хіба що можна спробувати Сергія Болбата, який інтегрований в нинішню гру «синьо-жовтих», але питання ігрових кондицій «гірника» напевно може бентежити Шевченка та його асистентів...

З володінням - порядок, з пасами в фінальну третину - проблема

У матчі проти Німеччини збірна України приємно здивувала тим, що не губилася під тиском і намагалася поєднувати обережну гру в обороні з виходами в атаку за допомогою комбінаційного футболу. Для цього нашим потрібно було по можливості якомога довше зберігати контроль над м'ячем, і в цілому Україна поступилася супернику у володінні зовсім небагато (47% проти 53%).

Важливо, що в цілому Україна не закривалася і вела матч за схожою моделлю з суперником. Так, Німеччина дещо інтенсивніше перепасовувалася (передачі за володіння: 7,9 проти 6,4 відповідно), і її атакуючі футболісти трохи більше висувалися вперед, але й наші фулбеки переважно прагнули грати високо, що дозволяло нам створювати моменти і не сильно програти суперникові в числі організованих позиційних атак (15 проти 24).

Якщо поглянути на середні позиції футболістів при володінні м'ячем, то стане очевидно, що в України, як і у Німеччини, на своїй половині поля, крім воротаря, переважно залишалися два центрбеки та опорний півзахисник. В іншому структура розташування гравців на полі у обох команд видалася досить схожою, хоча німцям вдавалося тримати більшу відстань між лініями, забезпечуючи при цьому ефективну їх взаємодію.

Втім, незважаючи на в цілому непоганий показник володіння, збірній України не вдавалося якісно проявити себе у фінальній третині, акцент на чому після матчу в своєму коментарі, зокрема, зробив Руслан Маліновський. Статистика передач у фінальну третину говорить не на користь українців. Якщо кількісно за пасами в останню третину поля ми поступилися Німеччині не настільки істотно (58:46), то ось за точністю програли вчисту (83% проти 70%). В цьому і полягала та сама різниця, яка дозволяла Німеччині набагато якісніше і ефективніше завершувати атакуючі дії.

Забарний і Степаненко в центрі не вселяють впевненості

Відверто не найкращий свій матч за збірну провели центральні захисники і опорник Тарас Степаненко. Втім, якщо огріхи Матвієнка в основному відбувалися ближче до флангу або центру поля, то ось Забарний і Степаненко часто помилялися і втрачали м'яч під тиском в безпосередній близькості до своїх воріт.

Зокрема, в центральній зоні першої третини поля у збірної України виявилося всього 13 втрат м'яча, з яких відразу 8 в пасиві пари Забарний - Степаненко. Молодий захисник допустив 5 втрат, а досвідчений опорник - 3. Причому обидва опинилися і в когорті «лідерів» матчу за кількістю втрат, після яких суперник завдавав удари - в пасиві Забарного і Степаненка по дві таких втрати...

При цьому, Забарний намагався компенсувати часті втрати м'яча ретельністю в єдиноборствах (виграв 6 з 6), а ще непоганою грою на випередження (в активі молодого бека 11 перехоплень - кращий показник серед всіх учасників матчу). А ось Степаненко, ймовірно, поки не набрав пристойної форми після одужання від коронавірусу. На рахунку Тараса було всього 6 єдиноборств, з яких він виграв 4. З урахуванням щільності ведення гри в центральній зоні, показник не настільки високий, особливо якщо врахувати, що в середньому за матч на рахунку опорника «Шахтаря» виявляється по 14-15 участей у єдиноборствах.

У будь-якому випадку, гра Забарного, Матвієнка та Степаненка викликає питання, якщо врахувати, з якої зони збірна Німеччина забивала голи. У кожному з епізодів тренерському штабу «синьо-жовтих» буде на що звернути увагу наших футболістів, а тому зі Швейцарією їм належить видати куди більш якісний матч, якщо Україна хоче досягти позитивного результату.

Німеччина добротно відіграла в обороні, нейтралізувавши небезпеку від суперника

Говорячи про гру в обороні, не можна не виділити той факт, що наш суперник незвично багато відпрацьовував у першій третині поля. Збірна Німеччини лише ненабагато поступилася Україні за перехопленнями м'яча - 42 проти 50, що говорить про рівень небезпеки, яку команді Шевченка вдавалося створювати у фінальній третині поля.

Зокрема, великий відсоток браку наших при передачах в останній третині поля багато в чому обумовлений якісною грою суперника на випередження. У першій третині поля Німеччина здійснила 64% своїх перехоплень, причому левову частку з них - безпосередньо в своєму штрафному.

Те, що Україні вдалося змусити суперника настільки ретельно відпрацьовувати в обороні неподалік від своїх воріт, говорить про в цілому досить добре поставлену гру нашої команди в атаці. Інша справа, що власний брак, плюс майстерність суперника не дали «синьо-жовтим» в повній мірі реалізувати свої шанси, доставивши значно більше проблем Нойєру.

Моменти є, і це вселяє стриманий оптимізм

Втім, сам факт того, що Україна не виглядала «хлопчиком для биття» на тлі Німеччини вселяє стриманий оптимізм напередодні ключової битви зі Швейцарією. Так, вчора «синьо-жовті» поступилися супернику за кількістю ударів (6:18) і влучань в площину воріт (1:6), проте не можна забувати про три штанги, які виступили союзниками Мануеля Нойєра і всієї збірної Німеччини.

У ряді епізодів нашій команді ще й пристойно не пощастило, але ж фарт дуже важливий андердогові для здобування позитивного результату в матчах з грандами. Інша справа, що Швейцарія не буде грати з нами так, як Німеччина. Швидше за все, в Люцерні нам належить побачити куди більш «тактичний» матч, ніж те, що сталося напередодні в Лейпцигу, де Німеччина грала сама, і дозволяла грати Україні.

Чи має Україна шанс досягти успіху в Швейцарії? Безумовно, хоча не можна забувати про важкий ігровий графік, в який потрапила наша команда. По суті, за шість днів «синьо-жовтим» доведеться зіграти три виїзні поєдинки. Після вояжу до Польщі і Німеччини, виїзд до Швейцарії буде, напевно, найскладнішим для команди Шевченка. По-перше, на цей раз над командою буде гостро висіти відповідальність за результат. По-друге, вона має ряд кадрових проблем, і поки невідомо, чи відстане COVID-19 від наших хлопців у Швейцарії. Нарешті, по-третє, Україна потрапила в «чорну смугу», програвши вже чотири виїзні поєдинки поспіль...

З іншого боку, при такій кількості проблем, Україні буде набагато простіше скинути непотрібний тягар відповідальності, і спробувати зіграти у вирішальному матчі так, як команда Шевченка вже навчилася в домашній битві з іспанцями - суворо в обороні і максимально ефективно в атаці. Якщо щось подібне нашим вдасться продемонструвати зі Швейцарією, то результат, будемо сподіватися, на цей раз виявиться для «синьо-жовтих» прийнятним. Зрештою, своєю грою в «групі смерті» Ліги націй ми вже точно не заслужили на виліт, і це «пані Фортуні», яка, як відомо, любить сміливих, пора б вже й взяти до відома!