Селезньов у Колосі: а чи справжній цар?

Нинішній сезон УПЛ - сезон великих повернень. Хоча «градус» цьому процесу задав ще в минулому чемпіонаті знаменитий екс-футболіст «Дніпра» Євген Коноплянка, ангажований «Шахтарем». Второваною стежкою не здобувшого справжнього європейського визнання новоспеченого вінгера «гірників» пішли інші наші «екси». Громом серед ясного неба стало повернення в УПЛ іменитого екс-тренера «Шахтаря» Мірчі Луческу, який очолив «Динамо». А далі - пішло-поїхало: до Києва повернувся було списаний люксембурзький порушник спокою Жерсон Родрігеш і блудний син Артем Кравець. У «Шахтар» повернувся Богдан Бутко, бразилець Дуглас - в «Дніпро», який зараз «Дніпро-1». У «Зорі» опинився наш пілігрим Олександр Гладкий. Напевно одним із найбільш резонансних «камбеків» стала поява в «Колосі» колишнього бомбардира київського «Арсеналу», «Шахтаря» і особливо «Дніпра» Євгена Селезньова, який в найкращі свої роки заслужив дзвінке прізвисько «Цар».

Але в тому-то і справа, що найкращі роки Євгена залишилися в пам'ятній єврокубковій кампанії 2014/2015, коли його «Дніпро» вийшов у фінал Ліги Європи. Тоді «Селя» був майже що еталоном таранного форварда: загострював, створював, продавлював, забивав. Причому забивав часом з найбільш неймовірних ситуацій. Але з тих пір пройшло занадто багато часу. Женя не дуже вдало (м'яко кажучи) з'їздив за «хлібцем» в російську «Кубань». Не зміг в режимі «з корабля на бал» з енної спроби закріпитися в «Шахтарі». Та й іспанське відрядження (трохи пізніше) - в «Малагу» - завершилося фіаско. Але ось в чемпіонаті Туреччини Селезньов себе знайшов. І в «Карабюкспорі», і в «Акхісарі», і в «Бурсаспорі». Скрізь, де грав, наслідив. У хорошому сенсі цього слова. Здавалося, що турецька Суперліга стане останнім притулком для футболіста, який вже йде з «ярмарку». Але не тут-то було: Селезньов вирішив взяти останній акорд на Батьківщині, в УПЛ.

***

Чутки про його повернення в чемпіонат України почали активно поширюватися ще ранньою весною цього року, коли футбол в Європі пішов у глибокий карантин. Але вже тоді було відомо, що ні «Бурсаспор», ні український нападник не бажають продовжувати співпрацю, що підходила до кінця. Першим клубом, з яким почали пов'язувати Селезньова, став львівський «Рух» - тоді ще представник Першої ліги. Подейкують, що президент «рухівців» Григорій Козловський отримав попередню згоду Селезньова на перехід в команду. Ясна річ, в разі підвищення львів'ян в класі. Не без проблем, але колектив впорався з поставленим завданням. Здавалося, що вони створені один для одного - ексцентричний і химерний холерик на чолі новачка УПЛ і такий же харизматичний аж ніяк не флегматик 35-річний екс-форвард збірної України. Але в самий останній момент угода, яка була практично «на мазі», не відбулася.

Чому? На цей рахунок є тільки одна виразна версія. Добре поінформовані львівські джерела стверджують, що Козловський після ретельних і довгих роздумів вирішив все-таки відмовитися від цієї ідеї, яку він згодом нібито назвав авантюрною. А все тому, що, на думку Григорія Петровича, Селезньов може «порушити баланс в команді». У перекладі на людську мову це означає, що власник «Руху» просто не захотів віддавати на відкуп ходячому пам'ятнику свою команду, яка могла б запросто стати «вотчиною Селі»: адже і зарплату йому потрібно було б платити найвищу, та й нинішній тренер команди навряд чи став би для нього великим авторитетом. Зваживши всі за і проти, Козловський вирішив, що «проти» більше. І Селезньов до столиці Західної України не поїхав.

Не дуже-то й хотілося - напевно саме так подумав «Цар». І запропонував свої послуги команді з головної столиці - «Динамо». Ну, як запропонував: подейкують злі язики (та й не тільки злі), що Селезньов, забувши про колишні образи, безпосередньо подзвонив Луческу і без сентиментів висловився про своє бажання захищати кольори нової команди колишнього донецького Містера. Але той бажання свого екс-підопічного не поділив.

Однак з третьої спроби Селезньову таки вдалося влучити в яблучко. З огляду на майбутні прем'єрні єврокубкові жнива «Колос» завзято шукав підсилення. Причому, на цей раз, не тільки серед молодих та перспективних гравців динамівського дубля, але і на стороні. Так і виник варіант з Селезньовим.

Показово, що президента ковалівського клубу Андрія Засуху не дуже напружив, скажімо так, ексклюзивний статус Євгена - тобто, Андрій Анатолійович, на відміну від Григорія Петровича, не став особливо морочитися на предмет можливого «порушення балансу в команді». І президент «Колоса», і тренер команди Руслан Костишин впевнені, що 35-річний ветеран не тільки не сказав свого останнього слова у футболі, але ще здатний принести користь їхньому колективу. За словами Костишина, Селезньов завжди був скиглієм, але свою справу знав і робив. Оптимістично в зв'язку з цим був налаштований і клубний президент. Якщо було б по-іншому, то Селі в Ковалівці не виявилося б. А так - контракт на рік із можливістю продовження ще на 12 місяців, і зарплата близько восьми тисяч доларів на місяць (у всякому разі, саме таку цифру озвучив нам один відомий футбольний агент).

Сам Євген Олександрович теж був налаштований оптимістично. Мовляв, хочу допомогти команді досягти поставлених завдань, а самому собі - побити бомбардирський рекорд УПЛ, який належить Максиму Шацьких (у колишнього форварда «Динамо» - 124 голи, тоді як у Селезньова на момент приходу в «Колос» було 111-ть).

***

Відверто кажучи, апріорі оцінити цей трансфер однозначно не представлялося можливим. Адже, з одного боку, величезний досвід і майстерність, які, як кажуть, не проп'єш, але, з боку іншого, якщо дуже постаратися (тобто пропити), то може і вийти. У минулому сезоні «Колос» запам'ятався, в першу чергу, суворою організацією гри, балансом у всіх ланках. А ще - умінням і бажанням відпрацьовувати в обороні гравців атаки. Не особливо вірилося, що 35-річний бомбардир, який і в найкращі-то роки не особливо корячився в обороні, раптом на «старості» футбольних років буде грати по всьому периметру футбольного поля, не перетягуючи «ковдру» на себе.

Але, так чи інакше, відповідь на всі ці та подібні питання може дати тільки офіційна гра Селезньова за «Колос». 11 вересня Євген під одинадцятим номером міг би дебютувати в ковалівській команді в грі проти «Львова». Невибагливий суперник дозволяв розраховувати на геройство мотивованого новачка. Але нічого подібного не сталося: Селезньова не виявилося навіть в запасі. Радше за все, ще не встиг набрати форму. Цілком можливо, що Селезньов зіграє, нехай і не з перших хвилин, проти «Аріса» - суперника куди більш досвідченого. Тоді ми і подивимося, чи справжній Цар?