Що показали Тимчик та Михайличенко в дебютній грі за збірну України

Матч проти Швейцарії (2:1) став не тільки прем'єрним для національної збірної України в елітній групі Ліги націй, а й видався дебютним відразу для двох яскравих флангових захисників, які «запалювали» в УПЛ у складі «Зорі» в минулому сезоні - Олександра Тимчика та Богдана Михайличенка. Обидва після закінчення чемпіонату-2019/20 покинули розташування луганчан. Перший повернувся в «Динамо», якому і належить його контракт, а другий був проданий до Бельгії, де відтепер захищає кольори місцевого гранда «Андерлехта», що переживає поки не найкращі свої часи.

Ще до поєдинку проти швейцарців наставник «синьо-жовтих» Андрій Шевченко обіцяв випустити на гру когось з новачків. Їх (новачків) нинішній тренерський штаб дуже активно викликає в розташування, але далеко не настільки активно довіряє місце в основному складі, який за час перебування Шевченка біля керма головної команди країни встиг певною мірою сформуватися і навіть «устаканитися». Однак відсутність Миколенка, який ледь відновився після травми, а також досить непереконлива гра останнім часом у виконанні Соболя, Караваєва і Болбата зіграли свою роль, і Шевченко все-таки вирішив кинути в бій на Швейцарію дебютантів Михайличенка та Тимчика.

Обидва видали досить добротну гру, що дозволяє нам з перспективою дивитися на кадрову ситуацію на флангах оборони. Втім, слова словами, а куди цікавіше буде дещо деталізувати виступи Михайличенка та Тимчика проти швейцарців за допомогою статистики від Wyscout.

Михайличенко: асист, активність та розкутість

Щоб більш якісно оцінити дії Богдана Михайличенка в дебюті за збірну України, нам навряд чи вдасться уникнути порівнянь гри цього футболіста з тим, що показував на полі в стані «синьо-жовтих» Віталій Миколенко. За загальною стилістикою футболу, який продемонструвала Україна, матч зі швейцарцями можна порівнювати з домашнім поєдинком команди Шевченка проти Португалії у відборі на Євро-2020. Тоді, нагадаємо, «синьо-жовті», також як і зараз, добилися перемоги з рахунком 2:1.

Головним досягненням Миколенка проти португальців була, звичайно ж, гольова передача на Андрія Ярмоленка, який відзначився переможним м'ячем. Цікаво, що Михайличенко вирішив не відставати від футболіста «Динамо», і також записав переможний асист в свій актив - з передачі Богдана другий м'яч української команди забив Олександр Зінченко.

Всього проти швейцарців Михайличенко відзначився 74 техніко-тактичними діями. Це досить пристойний показник для гравця, чия середня цифра в цьому компоненті за останні п'ять сезонів становить 80,5. При цьому, ефективність дій Богдана також приємно здивувала - 70% при середніх 63,6% для цього футболіста. Основою показника ТТД виступили передачі, яких в активі Михайличенка виявилося 46 з точністю в 89% (продовжуючи аналогію зазначимо, що Миколенко проти португальців виконав 27 пасів з точністю в 85%). Щоправда, лівий фулбек нашої команди вважав за краще діяти максимально обережно. В останню третину поля він виконав лише 3 паси (всі - точні), а ось у штрафний суперника - й зовсім жодного. Цікаво, що в останній раз Михайличенко йшов з поля без єдиного пасу в штрафний майже півтора роки тому - 13 квітня 2019 року, коли «Зоря» на виїзді поступилася в рамках УПЛ «Шахтарю» з рахунком 0:3, але тоді Богдан провів у складі луганчан лише кінцівку матчу. А ось останнім повним матчем Михайличенка, в якому на його рахунку не виявилося жодної передачі в штрафний суперника є поєдинок УПЛ, в якому «Зоря» вдома обіграла «Ворсклу» (3:0), що відбувся 3 березня 2019 року.

Чим ще здивувала прем'єрна гра Михайличенка за збірну, так це відсутністю навісів з боку Богдана. У «Зорі» він дуже часто використовував цей ігровий компонент у фінальних стадіях атаки, але в збірній від нього відмовився. Вочевидь, це було проханням тренерського штабу, тому як за всю гру проти Швейцарії «синьо-жовті» виконали всього-навсього один навіс, в той час, як суперник - аж 27!

А ось грати один-в-один Михайличенко не боявся. На його рахунку 5 обведень, з яких успішними виявилися 3. Та й в силовій боротьбі проявив себе непогано - виграв 9 єдиноборств з 18 (по 7 виграних і програних на своїй половині поля, і по 2 - на чужій). Тут, звичайно, порівняння з грою Миколенка проти Португалії в Києві буде аж ніяк не на користь Михайличенка, тому як Віталій в тому поєдинку відзначився фантастичними 30 участями в єдиноборствах, але ось виграв трохи менше половини з них - 13.

Підводячи підсумок дебютного виступу Михайличенка за збірну України, варто визнати, що Богдан провів гру на досить високому рівні. У багатьох статистичних компонентах він досяг цифр, що перевищують його середні особисті показники, у зв'язку з чим немає жодних підстав говорити, що у Михайличенка «трусилися коліна» або щось у цьому роді. Навпаки, Богдан активно взаємодіяв на своєму фланзі з Коноплянкою та Зінченком, увійшовши до топ-5 зв'язок своєї команди за підсумками матчу (між Михайличенком і Коноплянкою пройшло 19 передач, між Михайличенком й Зінченком - 17). При цьому, говорити, що Михайличенко в чомусь поступається Миколенку, ґрунтуючись на побаченому в матчі проти Швейцарії, не можна. Хоча, звичайно ж, Богдан не має такого ж досвіду виступів на топ-рівні, яким встиг розжитися Віталій. Втім, поява ще одного гравця високого рівня на цій позиції, й успішна його «проба пера» в дебютному для збірної матчі в еліт-групі Ліги націй безумовно повинна налаштовувати на оптимістичний лад, причому як уболівальників, так і тренерський штаб збірної України.

Тимчик: асист, зіграність та чіпкість

Абсолютно не зіпсував каші й інший наш дебютант - правий фулбек Олександр Тимчик. Як і Богдан Михайличенко, правий захисник збірної України в матчі проти Швейцарії відзначився значним обсягом виконаної роботи. На його рахунку, згідно зі статистикою, 71 техніко-тактична дія, з яких 79% були вдалими.

Велику увагу Тимчик приділяв передачам, а ще більшу - їхній якості. В активі Олександра 45 пасів, з яких точними виявилися 40. Втім, як і Михайличенко, наш правий фулбек також не прагнув ризикувати. На його рахунку лише 1 пас в останню третину (неточний) і жодного - в штрафний суперника. Подібний нюанс дає підставу припускати, що тренерський штаб збірної України попросив новобранців звести невиправданий ризик до мінімуму, виконуючи по можливості тільки ті передачі, в успішності яких можна було залишатися впевненим.

Втім, саме фланг Тимчика міг зіграти ключову роль в матчі, що також не могли не передбачити наші тренери на чолі з Шевченком. У Швейцарії були проблеми на лівій «бровці», а тому від дій Олександра і Андрія Ярмоленка залежало дуже багато. Не дивно, що саме ця парочка і допомогла «синьо-жовтим» відкрити рахунок. Тимчик підключився і пробив (цей удар залишився для нього єдиним в матчі), а після того, як кіпер суперника м'яч відбив, прийняв рішення відкотити в центр на Ярмоленка, який забив елегантним рухом п'яти.

З Ярмоленком та Малиновським Тимчик показав відмінну зіграність. В їхньому трикутнику пройшла 51 передача (всього збірна України проти Швейцарії виконала 405 пасів), причому переважна їхня частина - за участю Тимчика: між Олександром і Ярмоленком статистики нарахували 24 передачі, між ним же і Малиновським - 19, а ось між нашими центральним і фланговим хавбеками - тільки 8. Що цікаво, пари Тимчик - Ярмоленко і Тимчик - Малиновський стали найбільш активними з точки зору виконуваних передач в складі збірної України в матчі зі Швейцарією.

Не можна не виділити і гарну якість роботи Тимчика в боротьбі за м'яч. На рахунку гравця 7 виграних єдиноборств з 10, а в захисті Олександр показав й зовсім приголомшливу ефективність в дуелях, вигравши 80% з них. Крім того, саме Тимчик став лідером «синьо-жовтих» за кількістю виконаних відборів і підборів м'яча. Їх на рахунку Олександра виявилося 12, що більше, ніж у Степаненка (10), Зінченка (10) та Кривцова (8), які також входять в трійку кращих.

Безпосередньо в атаку збірна України через правий фланг виходила рідше, ніж через протилежний (4:1 - по позиційних атаках через лівий і правий фланги, 6:1 - по контратаках), однак це не завадило нашій команді один зі своїх м'ячів «спроектувати» саме на цій «бровці».

З урахуванням того, що справа у збірної України намічаються куди більші кадрові проблеми, ніж на лівому фланзі, з причини відсутності повноцінної ігрової практики у Болбата в «Шахтарі» і поки незрозумілих перспектив Караваєва в «Динамо», здатність Тимчика бути корисним «синьо-жовтим» дуже обнадіює. Так, Швейцарія - не Іспанія, і вже в наступному матчі Олександр, ймовірно, зіткнеться з ще більш серйозним викликом в своїй кар'єрі, але остання гра довела, що Тимчик заслужив своє право бути в команді найсильніших футболістів України. Напевно, опинитися там він мав усі підстави ще в бутність гравцем «Зорі», але це саме той випадок, коли краще пізно, ніж ніколи.

Олексій СЛИВЧЕНКО